«Як же ми себе покажемо світу, якщо ми ще не стали собою?!»

Круглий стіл «Націософія та націозростання в епоху глобалізації», організований Конгресом українських націоналістів, був присвячений 18-й річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.

Сьогодні Україна поступово входить у світові глобалізаційні процеси. Тому як ніколи виникає потреба осмислити ці тенденції та їхні особливості. І хоча світова думка вже дала оцінку глобалізації, для України питання позитивного й негативного впливу цього явища на національну свідомість та ідентичність все ще залишаються невивченими. Тож основною метою круглого столу «Націософія та націозростання в епоху глобалізації» стало осмислення національного, культурного, геостратегічного змістів в аспекті глобалізації та часткове узагальнення: куди рухається світова спільнота в цілому та Україна зокрема.

В роботі круглого столу взяли участь відомі науковці, політичні та громадські діячі. Відкрив круглий стіл народний депутат Іван Діяк, що зосередив свою увагу на проблемах українського суспільства, що передують процесу глобалізації. Він зазначив, що всі питання, які пов’язані з радянською владою, загалом комуністичною партією, русифікацією та українізацією, українською національною ідеєю — усе це формує не лише історичні підвалини, а й майбутній націокультурний розвиток.

Академік НАНУ, директор Головної астрономічної обсерваторії НАНУ Ярослав Яцків у свою чергу зазначив: «Українська земля надзвичайно багата талантами, але ми їх губимо не на славу нашої держави».

Ярослав Яцків, зокрема, зосередив свою увагу на тому, що українське суспільство свого часу було просто не готове до незалежності, таким чином у нас зараз виникають проблеми з глобалізацією, адже ми просто ще не встигли сформувати власну національну свідомість. Процеси руйнації, на думку пана Яцківа, характерні й для самої країни. Вони впливають на національний розвиток: «Примітивізм — найбільше лихо в житті української культури».

Стосовно явища глобалізації Ярослав Радевич-Винницький (науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова) зазначив, що суть глобалізації полягає в тому, що нація розглядається як тупиковий варіант розвитку, їй властивий космополітизм, який розглядається як засіб позбавлення національних особливостей. Науковець вважає, що в нашому суспільстві існує «синдром страху бути українцями», саме це й є основною проблемою розвитку української національної ідеї, яка б сприяла розвитку України.

Стосовно перспектив національно-державної ідеї виступив доктор соціологічних наук Едуард Афонін, який зазначив, що глобалізація — єдиний політичний, інформаційний простір, що є результатом попередніх тенденцій. Він зазначив: «Глобалізація — не що інше, як продовження інтернаціоналізації». Важливим чинником для розвитку національно-державної ідеї Едуард Афонін вважає потребу формування нових політичних персоналій.

Сергій Годлевський, радник луцького міського голови, порівнюючи український націоналізм із західноєвропейським в період глобалізації, зазначив, що Україну не можна повністю асоціювати із західноєвропейськими країнами. Україна мала багато проблем: ментальну, національну, елітарну, церковну — і саме з таким багажем ми зустріли глобалізм, в той час як Європа вже давно ствердилась і зміцніла у своїх національних та політичних особливостях. «Ми прагнемо в Європу, але ми ще не відтворили свою внутрішню ідентичність», — вважає радник.

Стосовно «процесу ставання собою» висловився Роман Кісь, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ, який зазначив: «Ми не маємо потужного українського урбанізму. Культура — це процес подачі й трансмісії. А українські культурні цикли заблоковано. Ми маємо виробити власне обличчя. Як же ми себе покажемо світу, якщо ми ще не стали собою?!»

Є ще багато питань та проблем, що стосуються процесу глобалізації й нас безпосередньо. Основним же завданням у будь-якому випадку залишається формування ідентичності української нації.