Без «дрiбничок»

Про те, чим поповнилася афіша провідного театрального колективу нашої столиці, про найближчі гастрольні маршрути і на які новинки чекати шанувальникам Театру ім. І. Франка в наступному сезоні, — наша бесіда з художнім керівником Богданом Ступкою.

— Цей рік пройшов у нас під знаком Гната Петровича Юри — батька-засновника Театру ім. І. Франка. До 120 річного ювілею корифея української сцени, чудовогоактора і самобутнього режисера була поставлена вистава «Весілля Фігаро». Цю п’єсу Бомарше уперше на українській сцені у 1921 роки поставив і блискуче зіграв головну роль Гнат Юра. У новій постановці молодий режисер Юрій Одинокий використав переклад з французької, зроблений Гнатом Петровичем, але «переселивши» героїв цієї класики у сучасність, — розказує «Дню» Богдан Сильвестрович. — Тому не випадково сезон ми закриваємо виставою-присвяченням нашому корифею — «Весілля Фігаро»... Якщо уважно почитаєте нашу афішу, то ви помітите, що її поповнили вистави світової («...Фігаро» Бомарше) і україн ської класики («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького. Режисер Петро Ільченко створив акторську постановку, яскраві образи зiграли: Петро Панчук, Володимир Коляда, Наталя Сумська, Зінаїда Цесаренко та ін.); а також твори сучасних авторів: «Лева і Левіцю» Ірени Коваль, що розказує про непрості взаємини подружжя Толстих, поставив Станіслав Моїсеєв. Театрали зі стажем можуть пригадати, що вистава під такою назвою кілька років тому йшла в Молодому театрі, але отримавши «прописку» на франківській сцені постановка набула не просто нового забарвлення, а стала іншою — глибшою, драматичнішою. Приємно, що критики високо оцінили цю нашу роботу з партнеркою Поліною Лазовою. Італійсько-українським міжнародним творчим проектом стала вистава «...Я згадую... Амаркорд» Олени Сікорської та Олександра Білозуба (музику до постановки написав відомий композитор Алессіо Влад), а доля українок-заробітчанок не залишає байдужими глядачів. Останньою нашою прем’єрою став мюзикл «Едіт Піаф. Життя в кредит». П’єсу Юрія Рибчинського поставив екс-киянин і франківець, уже більше 10 років як американець Ігор Афанасьєв. Оригінальну музику написала молода естрадна співа чка Вікторія Васалатій (вона ж виконала головну роль). Це акторський дебют співачки. Я би хотів відзначити нову «зірку», молоду актрису нашої трупи Тетяну Міхіну (вона по черзі з Васалатій грає роль Піаф). У цій виставі Тетяна показала себе не просто дуже хорошою драматичною актрисою, але і класною співачкою (всі вокальні партії вона виконує вживу). У Театрі у фойє наша провідна актриса Лариса Кадирова презентувала публіці історію про легендарну театральну приму Фірануйш, яка вперше на вірменській сцені зіграла шекспірівського «Гамлета». Виставу «... Бути...» поставив Акоп Казанчян. Сподіваюся, що всі шість новинок цього сезону надовго залишаться в нашому репертуарі, й аншлаги їх супроводжуватимуть довгі роки.

— Уже визначилися, що покажете на гастролях?

— Багато наших артистів знімаються в телесеріалах і кіно. Не стане винятком і ця літня пауза в роботі на сцені. З 3 по 6 липня нас запросили брати участь у Міжнародному фестивалі в Польщі. Організатори поставили умову: показати прем’єру, але щоб постановка була компактною за сценографією і акторським складом. Вони зупинилися на виставi «Лев і Львиця». До речі, в Гданську відкриється «Алея зірок» і мої відбитки віднині також там з’являться...

Після виступу наших артистів на відкритті Українсько-американського культурного центру в Нью-Джерсі та багатьох хвалебних відгуків про мюзикл «Наталка Полтавка», надійшли пропозиції провести ще одне турне по кількох містах США і Канади. Зараз обговорюється афіша і гастрольний маршрут.

У вересні група франківців вирушить на батьківщину Наталі Михайлівни Ужвій — Любомль Волинської області, щоб ушанувати пам’ять легендарної актриси. А коли почнеться новий сезон, ми проведемо вечір у Києві, зіграємо уривки з вистав, в яких вона прославилася, покажемо унікальні фотознімки і кадри з фільмів, пригадаємо якою вона була на сцені й поза нею. Я також мав щастя грати і близько знати Наталю Михайлівну. Пам’ятаю, як на гастролях в Москві ми грали чеховського «Дядю Ваню» (за цю виставу франківці отримали Держпремію. — Т. П. ). Ужвій була вже у віці, грала невелику роль Войницької, але навіть «дрібничка», як вона говорила, була нею зіграна блискуче. У Наталі Михайлівни зовсiм були відсутні замашки примадонни. Саме при Ужвій стосунки між франківцями будувалися як «домівка — театр». Двері їхньої квартири з чоловіком і партнером Євгеном Пономаренком завжди були відкриті. Саме у них вдома народжувалися найсміливішi плани, детально аналізувалися зіграні вистави, прорахунки, а за чаркою «Калгановки» (український жень-шень по-ужвієвськи: горілка, настояна на калгані за рецептом запорожців) відзначалися успіхи...

— А які вистави глядачі побачать у наступному сезоні?

— Над трагічною історією «Легенда доктора Фауста» вже працює режисер Андрій Приходько; шевченківського «Назара Стодолю» поставить Юрій Кочевенко; до ювілею Гоголя Валентин Козьменко-Делінде прочитає «Одруження»; Неда Неждана ставить «У неділю рано зілля копала», а Олександр Бізуб створить пластично-драматичну дію «Дві квітки кольору індиго». Навіть за цими назвами ви бачите, що глядачі матимуть можливiсть вибирати виставу на різні смаки.