Володимир ВОЄВОДIН: «Земельний банк потрібний для того, щоб землю не втрачати»

Не перший рік у нашій країні намагаються вирішити земельне питання. Однак у 2008 році про необхідність кардинальних змін у земельному напрямку заговорили всі й одразу. Чого не вистачає для нормальної роботи земельного ринку в Україні — про це «Дню» розповідав голова Державного комітету України із земельних ресурсів Володимир ВОЄВОДІН.

— Експерти говорять, що до вільного ринку землі сільські мешканці не готові. Як ви вважаєте, це справді так?

— Наші селяни давно працюють у ринкових умовах. Зараз вони оформляють договори оренди на свої землі. Вже 27 мільйонів гектарів української землі розпайовано. Власниками цих паїв стали 6,9 мільйона громадян, з яких 6,2 мільйона отримали державні акти на земельні ділянки. Хочу сказати, що самотужки обробляє свої наділи дуже мало людей. Переважна більшість здає їх в оренду. Тому вони фактично працюють у ринкових умовах. Єдина перепона для появи легального ринку землі в Україні — дія мораторію. Звичайно, що орендна плата досить низька, і в середньому по Україні становить 140 гривень за гектар. Безумовно, це дуже, дуже мало. Держкомзем сьогодні працює над створенням таких умов, щоб селянам вигідно було здавати земельні ділянки в оренду, а не продавати їх після зняття мораторію.

— Про що мова?

— Ми ініціюватимемо внесення змін до Закону «Про оренду землі». Стосовно розміру ставки є різні позиції. Але головний принцип такий: збільшуючи орендну ставку, не нашкодити самим товаровиробникам. Ми схиляємося до того, що розмір нової орендної ставки повинен дорівнювати половині облікової ставки Нацбанку. Це в межах 6% від нормативної грошової оцінки землі. Зараз плата за користування землею становить 1,5—2%.

— Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення — половина справи, адже залишається ще й інший мораторій, який визначає, скільки ж землі можна давати в одні руки. Яка позиція Держкомзему у цьому питанні?

— У парламенті є три законопроекти: один урядовий і два депутатських. В урядовому визначено, що граничні розміри для володіння земельною ділянкою в одні руки встановлюватимуться Кабміном за пропозицією Міністерства аграрної політики та Академії аграрних наук. В інших законопроектах пропонують сто гектарів, або дають вже конкретні цифри для різних регіонів. Сьогодні швидкими темпами відбувається глобалізація світу і насувається загроза продовольчої кризи. Саме тому в аграрному секторові перевагу отримують великі господарства, а не дрібні фермери. Це пов’язано з тим, що такі господарства можуть застосувати сучасну техніку, і їхній грошовий оборот значно більший за фермерський.

— Озвучена вами схема дуже нагадує ручне керування...

— Україна велика, й у різних областях може бути різна позиція з приводу того, скільки гектарів землі потрібно для нормального ведення господарства. Якщо для Івано-Франківська 50 гектарів може бути достатньо, то для Херсонської і Миколаївської областей навіть площа в тисячу гектарів — невелика. Однак це тільки пропозиції, все ж вирішує парламент.

— Як ви ставитеся до створення земельного банку?

— Сьогодні 50% паїв володіють пенсіонери. З них 30% немає правонаступників. Люди похилого віку не завжди можуть самостійно обробляти свої паї та достатньо професійно вирішувати питання про їхній продаж. Земельний банк потрібний для того, щоб таку землю не втрачати.

— До кінця року ви плануєте завершити формування електронного земельного кадастру. Чи не здається вам, що це дуже оптимістичне завдання, адже з ним ваші попередники не впоралися навіть за десять років?

— Так, дійсно, оптимістичне. Але, якщо не ставити таке завдання, то кадастру ніколи й не створять. Я не хочу говорити про роботу своїх попередників, але у мене складається враження, що створювати електронний земельний кадастр особливо ніхто й не прагнув. А без нього неможливий нормальний рух землі на відкритому ринку. Починаючи від центру до областей, ми повинні бачити, що і де відбувається. В оперативному режимі сьогодні ми цього не можемо зробити. Потрібно затрачати на такі процедури чимало часу.

— В чому проблема? Хто заважає його створенню?

— Для цього потрібно не лише бажання, а й фінансові ресурси. Ми вже домовилися зі Світовим банком, кошти якого для створення такого кадастру два роки були заморожені. Тепер відбувається структуризація цих мільйонів, на серпень готуються тендери, й ці гроші підуть на придбання техніки, створення програми і ортофотопланів.

— Тендери розпочнуться тільки у серпні, але ж потрібно принаймі шість місяців для створення автоматизованої системи кадастру. Як встигатимете?

— Над цим ми зараз і працюємо. Роботу ми ж починаємо не з нуля. У Держкомземі є база даних, і ми її заносимо до єдиного електронного банку даних.

— Розкажіть про процедуру вилучення землі для суспільних потреб, яка виписана у відповідному парламентському законопроекті?

— Якщо Кабміном чи Верховною Радою у межах їхньої компетенції приймається рішення про вилучення земель для суспільних потреб, то така ділянка вилучається. Людина може звертатися до суду, якщо вона не згодна із проведеною грошовою оцінкою землі і, відповідно, запропонованою грошовою компенсацією. Але повернути землю назад власнику або його спадкоємцю можливо лише тоді, коли потреба у використанні земельної ділянки для суспільних потреб зникає. Людина може отримати у вигляді компенсації аналогічну земельну ділянку.

— Які компанії розраховуватимуть експертну грошову оцінку у такому випадку?

— І державні, і приватні компанії мають рівні права для проведення такої оцінки. У більшості випадків існують державні науково-проектні інститути, які виконують землеоціночні роботи.

— Як швидко, на вашу думку, після зняття мораторію відбудеться перший земельний аукціон?

— Процедура проведення земельних торгів визначатиметься спеціальним законом про ринок земель. Я думаю, що для підготовки земельної ділянки для продажу терміни будуть оптимальні.

— Експерти говорять, що для проведення аукціонів може елементарно не вистачить компаній з відповідним ліцензуванням, яке б дозволяло здійснювати такий вид робіт?

— Ні, це не проблема. Для проведення експертної грошової оцінки у нас існує більше, півтори тисячі оцінювачів та три тисячі землевпорядних організацій. Стосовно ліцетаторів для здійснення аукціонів — зараз відбувається до цьго підготовка. Ліцензій поки що ніхто не отримує, бо законодавчо питання з аукціонами не врегульовано. Як тільки це станеться, протягом місяця можна підготувати перших ліцетаторів. Якщо визначать п’ять наукових закладів, в кожному з яких за місяць навчатиметься по 50 осіб, то такої кількості ліцетаторів, я вважаю, буде достатньо

— Що потрібно зробити, щоб прискорити розмежування земель державної та комунальної власності?

— На мою думку, сьогодні у розмежуванні земель державної та комунальної власності не зацікавлені місцеві ради. А без цього провести таке розмежування неможливо. До того ж, потрібні й фінанси як з місцевого, так і державного бюджету. На законодавчому рівні не затверджено форму державного акту на право комунальної власності. Найближчим часом такий акт Держкомзем запропонує для затвердження.