ЛИСТ ГОЛОВНОМУ РЕДАКТОРОВІ

Шановна пані Ларисо!

Вибачте, що відбираю у вас дорогоцінний час. Я з приводу припинення друкування в «Дні» телевізійної програми. Частково це рішення є правильним: навіщо друкувати кілька шпальт не цікавої нікому писанини? Та ще й російські канали... А от наші, українські, необхідно. Поясню на власному прикладі. Я людина стара, немічна, гіпертонік. Пенсія невелика. Купляю «День» від дня її виходу в світ, і тому щодня ходжу до кіоску «Преса». Витрачаю 1 грн 30 коп., а на п’ятничний номер — 1 грн. 40 коп. Там і програма. А тепер мені потрібно ще заплатити три гривні за тижневу телепрограму російською мовою, в котрій наші українські канали годі відшукати на задвірках неохайної, сірої книженції. Це просто неприємно.

Передплатити «День» на рік мені не по кишені, а п’ятірку на тиждень віднайду. Гадаю, таких, як я, немало. Прошу, якщо можливо, друкуйте програму наших основних українських телеканалів, скажімо, для людей незаможних. Вони будуть вам дуже вдячні.

І я також.

Соромлюся своєї бідності, тому і не пишу прізвища та адреси.

Доброго дня, шановна пані Ларисо Олексіївно!

«Нація, яка бесідує сама з собою, — ось що таке хороша газета» (Артур Міллер). Саме такою є для мене газета «День». В примірнику №62 за 9-10 квітня 2010 р. прочитав статтю Юрія Райхеля під назвою «Всесвітня мережа колайдера».

Турбує, лякає в цій статті те, що автор, не будучи професійним ученим-фізиком, так безапеляційно подає для публіки ще до кінця не перевірені факти, а теоретичні припущення групи фізиків викладає як науковий прорив. («Буде зроблено важливий крок до того, чим є ця темна матерія». Більше того.

Наприкінці статті, остаточно увірувавши в свою атеїстичну непогрішимість, стопроцентну наукову передбачуваність, пан Райхель стверджує: «Чим глибше наука проникає в таємниці матерії, тим активнішим стає войовниче неуцтво». Майже так говорили партфункціонери Радянського Союзу про противників будівництва Чорнобильської АЕС. Я також був тоді проти будівництва АЕС в Україні. І сьогодні я, лікар, також проти адронного колайдера. 2002 року у листі до віце-президента США пана Діка Чейні я просив зупинити подібні експерименти під Нью-Йорком. На закінчення нагадаю для всіх учасників цієї страшної авантюри в Швейцарії слова легендарного Альберта Ейнштейна: «Зупинімо свою гординю, інакше ми загинемо! Повернімось до Бога!».

Пані редактор! Прошу вас, оскільки ви організували широке висвітлення Голодомору, також виділити рубрику для теми адронного колайдера. Авторитет газети і тираж видання зросте миттєво! Бережи вас, Боже!

Дорога Ларисо Олексіївно!

Прийміть мої привітання з нагоди Вашого нагородження волинською незалежною премією в номінації «Гордість Волині». Ваше подвижництво в українській журналістиці є безперечним, і ми, читачі, не раз підкреслювали ваше високе покликання як головного редактора газети «День».

Переконаний, що для мислячої частини суспільства, Ви є незмінним ініціатором створення Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. Адже недаремно Дмитро Поштарук назвав Вас «згустком інтелекту», відзначивши, що для цього потрібен характер. У відповідь Ви зазначили, що саме «волинський» характер, якому притаманна твердість духу, допоміг Вам у житті зберегти родинні та українські традиції.

І саме зараз мені пригадується, як в Острозькій академії Вас по-сімейному називали «наша Лариса Волинянка». Не приховую, що Ваша газета, яка стала близьким, інтелектуальним другом для моєї сім’ї, допомагає знаходити відповіді на багато запитань повсякденного життя.