Володимир ВЕЧЕРКО: «Ми не проти виборів. Вони будуть, лишень коли?»

Володимир Вечерко більшу частину свого свідомого життя провів в українському місті Донецьку. Наприкінці 80 хзробив кар’єру в медицині, став членкором української Академії медичних наук, завідуючим кафедрою і заступником декана Донецького медичного інституту, видав майже 150 наукових праць. У 2005-му очолив ТОВ «Союзпромінвест- Донбас». Зараз він народний депутат України, заступник голови комітету ВР з питань європейської інтеграції.

Володимир Вечерко в Партії регіонів з тих, кого прийнято називати «голубом миру». Сам він себе називає людиною компромісу, і впевнений, що переговори — це єдиний вихід з нинішньої ситуації.

— Володимире Миколайовичу, чи був указ Президента для вас несподіванкою?

— Так, для мене це було несподіванкою. Те, що сталося, нікого не красить, жодну сторону. Ні Президента, ні парламент, ні Кабінет Міністрів. Тому я вважаю, що необхідно шукати терміново політичний компроміс. Сідати за стіл переговорів, щоб не було протистояння. Тому що з кожним днем протистояння все поглиблюється. А мені б не хотілося, щоб воно було. Нам потрібно дуже швидко, протягом десяти днів, погасити цю пожежу. У нас одна Україна.

— Але маховик виборів усе одно вже запущено...

— Це інша справа. Маховик дійсно запущено. Але ми ж вийшли з правового поля. Це розуміють і в Європі. Хочу зазначити, що Німеччина як голова Євросоюзу виступала із заявою, в якій висловила занепокоєність політичною кризою в Україні. Берлін закликає відповідальних осіб у Києві вирішувати суперечності на підставі Конституції й демократичних правил.

— Адже вибори — це найдемократичніший інструмент?

— На підставі Конституції. Ніхто ж не проти. Хіба я проти виборів? Ні. Але ми сьогодні говоримо не про це, а про правове поле. Це первинне. А вже другорядне — вибори. Ми не проти виборів. Вони будуть, лишень коли? За два місяці їх провести просто нереально. Дивіться, ще не було жодного засідання ЦВК. Рада Європи одразу ж це відзначила. Виборчкоми не готові. А що буде, якщо партії не подадуть списки? Значить, народ не йде на голосування і виборів не буде.

— Але ж Президент підписав указ про дострокові вибори. Тож який вихід — не виконувати указ Президента?

— Вихід звичайний. Потрібно сідати за круглий стіл. Перейти в правове поле, визначитися і домовитися. Але спочатку потрібно ввійти в правове поле, а потім домовлятися про перевибори. От і все. Можливо, на осінь, скажімо, на листопад. Або домовитися, що коаліція складатиметься лише з 236 депутатів. Запровадити мораторій і не приймати депутатів з опозиції, нехай формують окрему фракцію.

— І голосують разом із коаліцією? Вже стільки було круглих столів, був підписаний Універсал національної єдності. Де гарантія, що буде круглий стіл, а через три дні сторони знову не порушать свої домовленості?

— Сьогодні такий ажіотаж, що виграє лише третя сторона.

— А хто третій?

— А це невідомо...

— Чи не вбачає Партія регіонів своєї провини в тому, що, почавши під різними приводами переманювати на свій бік депутатів з інших фракцій, змінюючи тим самим вибір електорату, сама створила умови для виникнення нинішньої кризи?

— Я згоден, що, можливо, масовий перехід депутатів налякав Президента і лідерів інших фракцій — «Нашої України» і БЮТ, зокрема Юлію Тимошенко. Я вважаю, що це було однією з основних причин, які послужили і підштовхнули Президента до такого кроку.

Багато хто каже, що Тимошенко підштовхнула Ющенка до цього кроку. Я вважаю, що ні. Просто чаша переповнилася, і коли це сталося, гарант узяв і підписав. Не варто було лякати і не потрібно було страхати. Я завжди стверджував, що ці 300 голосів не потрібні. У Президента просто спрацював інстинкт самозбереження.

У жодній країні Європи так не бігають із партії в партію. Не подобається політика партії — зробив жест і йди.

У нас була коаліція. І саме в цьому складі коаліції ми мали працювати.