Екранні рецепти жіночого щастя

Переглядаючи так звані ток-шоу, орієнтовані на жіночу аудиторію, стає образливо за 54% населення України. Згідно з топ-темами таких програм, українські жінки переймаються виключно своєю зовнішністю і примітивними проблемами, на кшталт: «Чи можлива дружба між чоловіком і жінкою?». Такі ток-шоу до того ж називають себе соціально орієнтованими: гламурна ведуча- лялька насуплено киває, коли гість програми розповідає про подружні зради... З іншого боку, треба визнати, що весь цей фарс здається навіть непоганим на фоні, до прикладу, ток-шоу, яке пропонують глядачам учасники російського реаліті-шоу «Дом-2». Програму «Роман с Бузовой» можна сміливо занести у треш- енциклопедію сучасного телебачення.

Телексперт із багаторічним досвідом Іван Мащенко стверджує, що ток-шоу як жанр виник на вітчизняному телебаченні не протягом останнього десятиріччя, а значно раніше. «Усі канали такий вид програм сьогодні називають на західний манер — ток-шоу. Насправді ж цей жанр існує на нашому телебаченні ще з давніх, якщо можна так сказати, часів — уже протягом сорока років. Тільки називається він традиційно інакше — бесіда. Цей жанр започаткували диктори — Тетяна Цимбал, яка була вправним майстром. Вона і до цього часу подеколи веде подібні програми на різних каналах. Можна назвати також Тамару Стратієнко, яка вела передачі мистецького плану з розмовними елементами. Це певною мірою був український варіант програми «От всей души» Валентини Леонтьєвої. Так що сам жанр з’явився на нашому телебачення не в останні десятиріччя. З’явилася тільки нова назва».

Звичайно, сорок років тому підхід до виготовлення подібних програм і формування їхнього змісту був абсолютно іншим. Зараз українське телебачення тиражує як раз аналоги західних ток- шоу. Показово, що всі вони не відрізняютьсяся довголіттям, хоча у випадку з телебаченням довге життя — це зовсім і не показник якості програми. Очевидно, ефірну нестійкість таких ток-шоу варто пов’язувати з примітивним — навіть для масового глядача — змістом програм, що примушує телепродюсерів уже після першого сезону скидати нерейтинговий баласт. Утім, ток-шоу — а говоримо ми передусім про жіночі програми — часто сварять не тільки за беззмістовність. Вражає, наприклад, і добір так званих експертів, якими, як правило, виступають зірки-кочівники всіх можливих ефірів. Українська поп-індустрія «виробляє» не лише зірок, але і спеціалістів у сфері психології і соціології, які постійно дають поради або навчають, як правильно жити. Цікаво, чи дійсно є в нашій країні ті, хто вважає, що ток-шоу можуть щось змінити у їхньому житті? І невже є ті, хто вірить у те, що Лоліта або Наташа Корольова мають універсальні рецепти для вирішення особистих проблем? Мабуть, це була б непогана тема для соціологічного дослідження...

Найвідоміший і найвдаліший приклад західного жіночого формату — це, безсумнівно, «Шоу Опри Уінфрі». Попри орієнтацію на жіноцтво, глядачами цього ток-шоу є 99% американських родин, а ще сім’ї у 112 країнах по всьому світу. Опра — ідол для жителів США ще з 1986 року — саме тоді ток-шоу її авторства вийшло на екрани вперше. Загальновідомо, що Опра стала живим втіленням американської мрії і, фактично, — совістю Голівуду. До її критичних висловлювань дослухаються голівудські зірки, винувато туплячись під час розповідей про свою щойно подолану наркозалежність. При цьому вона дуже емоційна і ніколи не приховує свої почуття. Телевізійники стверджують, що саме це приваблює телеглядачів у її образі. «Телебачення дуже насичене емоційно, — каже соціолог Світлана Бабенко, — і це емоційне насичення несуть сльозливі серіали, програми, ток-шоу, які вимагають співпереживання. Це дозволяє людині емоційно розвантажитися або навпаки — для тих, у кого дуже мало нерутинних подій у житті, такі програми дозволяють це життя забарвити. Тому передачі, що не включають людину у емоційні відчуття, завжди залишаються з незадовільними рейтингами».

Що стало запорукою успіху шоу Вінфрі? По-перше, формат програми. «Шоу Опри» стало не просто «розважалівкою» і передачею з набором порад для жінок. Концепція програми дуже вдало лягла на соціальну дійсність США. Загалом соціальна складова у програмі домінантна, що, між іншим, суголосно і з долею самої ведучої. Опра була позашлюбною дитиною і перш, ніж стати мільярдером, їй довелося пройти скрізь усі сім кіл расової дискримінації. «Клас Опри Уінфрі як телеведучої ток- шоу, звичайно, неймовірно високий — їй притаманні і артистичність, і шарм. А ще дуже важливо, що її програма виконує ще і певне завдання, пов’язане з проблемою дискримінації темношкірих, а також інших важливих суспільних питань. Поява такої ведучої — це була суспільна потреба», — вважає Іван Мащенко.

Саме соціальна орінтованість програми незмінно робить її рейтинг дуже високим. Завдяки цьому Уінфрі панує не тільки у ефірі США. Її вплив давно вийшов за рамки телевізійного, вже протягом двадцяти років саме вона вирішує, що морально, а що — ні. Оцінювати діяльність Вінфрі — справа делікатна. В Америці її справді обожнюють і боготворять. Окрім того, вона має телеведучих- послідовників в усьому світі, у тому числі і в нашій країні. Але давайте чесно відповімо самі собі на запитання: чи є на українському телебаченні принаймні одна ведуча, яка здатна завоювати таке визнання як Уінфрі? «За часів тоталітарного, радянського телебачення професія ведучого таких передач ні в якому разі була не масовою. Якщо відбиралися диктори постійних циклів і рубрик, то далеко не всі могли пройти цей відбір, бо була чітка спеціалізація — на ведучих розмовних жанрів відбиралися тільки ті, хто мав спеціальну освіту — як правило, акторську. Сьогодні не зрозуміло, які ролі виконують ведучі ток-шоу — грають вони самих себе чи якихось інших персонажів. Іноді такі солодкаво-приторні нотки бувають у їхнiх інтонаціях і поведінці... Не зрозуміло, до чого це...

Дуже важлива базова освіта ведучого в залежності від того, ток-шоу якого спрямування він веде. Мистецтво розмови, бесіди, мистецтво не «піддакування» і не нав’язування, а переконання — ось що принципово важливо. Як бути таким ведучим, щоб повноправним учасником екранної бесіди був гість? Адже часто акценти у цій парі бувають перегорнутими. А глядачів цікавить не ведучий (хоча треба визнати, що такий ведучий як Савік Шустер глядачів теж цікавить), а перш за все ті, кого запрошено».

Наразі на звання української Опри претендує Оксана Марченко, яка нещодавно почала реалізацію нового проекту — «Шоу Оксани Марченко». Програму, що фактично копіює концепцію «Шоу Опри», глядачі мають можливість побачити і в суботу, і в неділю. В одному випадку програма виходить у більш серйозному — соціально орієнтованому форматі, в іншому випадку — це розважальне шоу за участю зірок. Автори проекту пропонують відповіді на запитання: «Що таке щастя?», «Як стати успішною?», «Як поєднати здоров’я та красу?». Цікаво, чи вдасться їм знайти на ці запитання універсальні відповіді...