Коли пропоную дітям: «Поспілкуємося українською мовою», — вони відмовляються

Мотиви рішення щодо вступних іспитів в українських вузах російською мовою цілком зрозумілі зараз, напередодні виборів — завоювати електорат, де в цьому випадку переважають молоді люди, показати, що пункт програми Леоніда Кучми 1994 року, який стосується двох державних мов — української та російської — втілюється таким ось чином. А те, що подібне рішення негативно позначиться на статусі української мови, мало кого цікавить. Реальна дійсність обернулася до нас такою суворою стороною, стільки труднощів звалилося на голови простого народу, що про мову, про її вивчення й удосконалення якось і ніколи було думати. Кожний піклується про фізіологічне виживання.

Необхідність складати вступні іспити українською мовою — факт, сам по собі стимулюючий школярів. Чотири роки тому ми зі старшою дочкою — випускницею місцевої школи — готували 50 тем творів з української літератури. Мені приємно було усвідомлювати, що моя дочка досить добре володіє мовою, грамотно пише, має значний словниковий запас. Любить рідну мову і літературу і молодша. Я досконало знаю і люблю українську мову. Але вдома спілкуємося російською, а коли пропоную дітям: «Поспілкуємося українською», як у тій пісні «Зачаруй мене розмовою, українською мовою», — вони відмовляються.

Державність, а, вірніше, ті, хто взявся її відроджувати, так низько себе опустили, неспроможна до істинних реформ влада так сильно себе скомпрометувала, увергши нас у злидні, а сама при цьому збагатившись, що це мимоволі позначилося і на ставленні до української мови. Вона виявилася без провини винною. У дітей зник до неї інтерес, а за собою стала помічати: коли в громадському місці починаю розмовляти щирою українською мовою, не вживаючи суржику, сторонні звертають увагу. Значить, дивуються. От вам і статус української мови.

Лише на восьмому році незалежності згадали про необхідність видавати словники, от і Президент видав розпорядження «про розвиток національної словникової бази». Але і це вже теж більше скидається на передвиборну агітацію. Ніхто вже не вірить у щирість намірів нинішньої влади. Ми так багато наковталися гидоти і мерзенностей, що у всьому бачимо каверзу.