Конкуренцiя за репутацiю
Олександр КОЛОДІЙ , ведучий-коментатор інформаційно- аналітичної служби телеканалу «Інтер»:
— Після терактів 11 вересня загалом усі розуміли, що операція рано чи пізно розпочнеться. США протягом декількох тижнів готували до цього весь світ. Було б наївно вважати, що американці стягнуть таку армаду техніки й нічого в результаті не зроблять: будуть сидіти та чекати, поки терорист номер один вигадає ще що-небудь. Тому шоку з приводу початку операції не було. Був ефект раптовості. Мало хто чекав, і на те були вагомі причини, що операція розпочнеться саме цієї неділі. Ну, а головне завдання, яке стояло переді мною, можна сформулювати так: достовірно та найбільш повно інформувати глядача про те, що відбувається, спираючись на інформацію, отриману від наших кореспондентів у Афганістані та Пакистані, від світових інформаційних агентств, і у прямому ефірі перекладати те, що повідомляли на той момент наші колеги з телекомпанії CNN.
Найважчим, мабуть, усе-таки було розібратися у цьому різноманітті повідомлень. Тому що вже через десять хвилин після початку операції ринув такий потік інформації, що, здавалося, випливти з нього буде неможливо. Можете уявити собі, що було через півтори години, коли з’явилася інформація про початок другої хвилі ударів, коли зробили заяви лідери держав, рух «Талібан», з’явився запис виступу Осами бен Ладена і т.д. Періодично виникала необхідність підбити попередні підсумки того, що відбувається, узагальнити — адже глядачі вмикають телевізор у різний час — і найскладніше було «обійняти» всю інформацію, не впустити нічого та чітко, стисло, доступно видати її телеглядачеві.
Оперативність, достовiрність, повнота, аналіз, надання всієї палітри варіантів розвитку подій — усе це у сукупності й давало глядачеві картину того, що відбувається. Я керуюся принципом, що глядач насамперед повинен отримати відповіді на запитання: що, де й коли сталося, а потім уже дізнатися думки політологів, політиків, аналітиків.
В’ячеслав ПІХОВШЕК , «1+1»:
— Коли ми робили цю програму, то ставили перед собою завдання подати зважену та оперативну інформацію про цю подію, зробити серйозний аналітичний огляд. Телеглядачеві ми прагнули подати не просту констатацію фактів, але ще й істотний аналіз того, що сталося. Нашою метою було задоволення потреб того телеглядача, який, передусім, думає.
Іванна КОБЕРНИК , ведуча програми «Факти», ICTV:
Надзавдання — задовольнити інформаційні потреби глядачів. Інформаційні потреби у глядачів завжди однакові — мати повну картину подій, що відбуваються: оперативні повідомлення з місць, компетентні коментарі, позиції різних сторін... Але давайте будемо чесними самі перед собою — напевно, увечері 7 жовтня телеканали думали не тільки про це. Це стає очевидним, якщо провести паралель — а що 7 жовтня відбувалося на американському телебаченні? Після початку бомбардування свої програми перервали тільки спеціалізовані новинні (кабельні та, відповідно, платні, як СNN) чи громадські канали (як ВВС). Жоден ефірний комерційний канал не проводив марафонів, присвячених початку воєнної операції їхньої країни в Афганістані. Так, це було першою темою в новинах, які вийшли у свій звичний час. 11 вересня марафони проводили всі. 7 жовтня тільки вищеназвані новинні платні канали. І я дуже сумніваюся, що американська телекритика звинуватить їх у неадекватності подіям, що відбуваються. Це можна пояснити таким чином: 11 вересня сталася трагедія планетарного масштабу, в якій загинули тисячі невинних людей. І ця трагедія вимагала миттєвої мобілізації, осмислення та перебудов мислення всього суспільства. Як передавали інформаційні агентства, американські комерційні канали зазнали того дня сотні мільйонів доларів збитків. Жодне комерційне підприємство не може собі цього дозволяти часто. Тому 7 жовтня комерційне телебачення США не стало переривати програми, зневажаючи інтереси рекламодавців. І якщо всі ми говоримо, що свободи слова в Україні немає, тому що вона не товар, на якому можна заробляти гроші, то давайте зiзнаємося — 7 жовтня ми спостерігали в українському телеефірі не боротьбу комерційних підприємств за фінанси чи прибуток, а конкуренцію за репутацію. Тим більше, що 7 жовтня, незважаючи на всю трагічність і драматичність, сталася не планетарна трагедія, а почалася воєнна операція, про підготовку якої всі знали, протягом попередніх тижнів аналізували позиції та мотивування сторін. Почалася воєнна операція, яких Штати за свою історію провели немало (звичайно ж, усі попередні відрізнялися від нинішньої). Розвиток подій був прогнозованим. Тому нічого революційного у недільних марафонах не було, крім усім необхідної можливості набратися досвіду.
