«Мамо, не вмирайте! Це дуже дорого!»

Мої сумніви розбив лідер однієї із багатих у багатьох відношеннях партій Сергій Тiгiпко у ранковому телеефірі каналу УТ- 1. Причому не мимоволі обмовившись, як це буває у політиків. Зрозуміло, що гру в ефірі у запитання та відповіді було підготовлено, коли дещо розв’язний ведучий ставив запитання, а Сергій Леонідович, вдивившись у діловий блокнот, задумливо відповідав.

Зрозуміло й те, що подібне запитання, внаслідок його актуальності, було спеціально вставлене у «презентацію партії» її російськими консультантами. І як тут не пригадати авторитетну думку Д. Видріна з приводу поголовного захоплення вітчизняних олігархів у ході виборів закордонними політтехнологами. Відповідь на запитання ведучого ще раз переконала мене у тому, що такі консультанти не стільки додають, скільки віднімають популярність у партій та їхнiх лідерів. Так, власне, вже після того, як іміджмейкери білоруської опозиції, скажемо м’яко, — небілоруси, на її підтримку вивели на вулиці демонстрацію геїв, стала очевидною їхня волаюча некомпетентність. Проте, бачите, не тільки запросили консультувати, але й повторюють рекомендовані фрази.

Інтрига ж полягала у наступному. Запитання, боюся помилитися в деталях, було поставлене стосовно можливості скорочення армії, у тому числі внаслідок трагічної помилки на вченнях ППО. С. Тiгiпко дав цілком несподівану відповідь, що потребувала роз’яснення: «Не треба поспішати, — пригадується, сказав він. — Справа в тому, що, за нашими підрахунками, звільнення полковника коштує українській скарбниці 15 тисяч гривень. Тому значно економніше, щоб полковник служив!»

Насміявшись удосталь такому, скажімо, жарту, я зрозумів, що Вірка Сердючка говорить хоч і більш людяні фрази, але менш комічні, й має право розраховувати на гонорар від партії за використання її інтелектуальної власності. Тут російські консультанти, як я розумію, спробували додати своїм рекомендаціям українського вигляду. Інша річ, що лідер партії — не естрадний кумир. Хоч у такій ситуації важко не погодитися з Дмитром Корчинським, який говорив, що місце естрадних зірок у шинку, а захоплюватися люди повинні саме політичними лицедіями. Чого коштував свого часу висновок однодумця С. Тiгiпка по передвиборчому блоку — лідера НДП В. Пустовойтенка. Він на запитання російського журналіста: «Як ви ставитеся до ув’язнення Ю.Тимошенко?» — пам’ятається, відповів: «А не треба було йти до уряду та втрачати депутатську недоторканність!» Також варіант, правда? Тоді цю «веселуху» крутили всі російські канали багато разів поспіль. Але хотілося б звернути увагу лідерів українського політикуму та їхнiх консультантів, що перед екранами телевізорів сидять не тільки любителі естрадних інтермедій, але й ті, хто сподiвається почути і щось розумне. Зрозуміло, що саме вищевикладена логіка дій уряду призвела до того, що у нас в армії більше генералів та полковників, ніж сержантів. З іншого боку, я розумію, що часом сухі, нелюдяні, але логічні економічні викладення та підрахунки можуть навести і на таку абсурдну думку. Питання у тому, чи треба їх оприлюднювати?

Складається стійке враження, що у передвиборному ажіотажі лідери партій і політтехнологи, котрі стоять поряд, не дуже високої думки про розумові здібності та етичну реакцію виборців. І це помилка. Я думаю, що із тих, хто погодився у блоці з «Трудовою Україною» йти на вибори, зокрема М. Азарова, такі безглузді висловлювання не втішать. І навіть iз тих міркувань, що армія є важливим передвиборним ресурсом, а солдати проголосують так, як скажуть полковники, я б на весь телеефір, для всіх виборців так би не жартував .