Чого хотів Президент від лідера кримських комуністів?

Судячи з ентузіазму й діяльної участі, з якою в усіх коридорах влади шукають відповідь на запитання - хто буде новим спікером нового парламенту, розв'язується головна проблема українського сьогодення.

Були надії, що завісу трохи відкриє пленум ЦК КПУ, на якому, за попередньою інформацією, комуністи мали визначитися зі своєю кандидатурою. З можливих варіантів було достовірно відомо лише те, що ім'я Станіслава Гуренка, котре раптом замигтіло, неначе "піднісшись" із компартійних парламентських лав, насправді "спустилося" з якихось верхів. Секретар ЦК Петро Цибенко цілком визначено підтвердив на одному з круглих столів у відповідь на запитання кореспондента "Дня", що кандидатуру Гуренка комуністи не називали.

На закритому від преси суботньому пленумі жодних кандидатур не розглядалося і загалом було вирішено, що визначиться стосовно цього питання президія - напередодні першого засідання Верховної Ради. Чому так? Невідомо.

Однак відомо інше, що, можливо, дає підстави розглянути деякі версії. У п'ятницю відбулася зустріч Президента України з Леонідом Грачом, лідером кримських комуністів і членом президії ЦК. Причому, за інформацією з Криму, Леонід Кучма під час своєї поїздки в Євпаторію висловив бажання зустрітися, проте виникло ускладнення з тим, як це подати, оскільки важко уявити Грача, котрий стоїть осторонь відвідуваного Президентом об'єкту і скромно чекає на увагу високої особи.

Зустріч відбулася в Києві. І до неї не можна ставитись, як до пересічної події. По-перше, Президент не зустрічався тет-а-тет із жодним іншим претендентом на пост Голови Верховної Ради Криму. Навіть із колишнім спікером Анатолієм Гриценком, котрий, судячи з їхнього попереднього співробітництва, мав підстави розраховувати на підтримку Президента. Ще одного кандидата - Миколу Багрова, який був у "домішковські" часи Головою ВР Криму, приймав після нових виборів пан Горбулін.

По-друге, зустріч Президента з кримським компартійним лідером дуже цікаво "прочитується" з урахуванням публічної заяви Грача про те, що коли він стане спікером, то буде "єдиним, хто не допустить Анатолія Франчука в новий уряд". І, окрім того, оприлюднив "методи" індивідуальної роботи з депутатами, використовувані кримським прем'єром - обіцянки й погрози - з метою обрати того Голову ВР АРК, котрий знову твердо просуватиме кандидатуру Франчука у прем'єрське крісло, незважаючи на його обрання до Верховної Ради України. Можна припустити, що Леонід Грач, справді єдиний незаляканий кримським прем'єром і не дуже заклопотаний тим, як би не засмутити українського Президента, розповів йому багато цікавих подробиць. Про те, приміром, як блефує родич, котрий, за цілою низкою ознак, втрачає грунт під ногами, проте й далі переконує всіх, що не залишить прем'єрського поста.

І все-таки, було б, мабуть, помилкою вважати, що головний клопіт Президента - уникнути чергової небезпечної ситуації, пов'язаної з невгамовним сватом, причому, чужими руками. Коли це завдання і стоїть (а повинно було б - попереду президентські вибори), то як побіжне.

А головне, здається, випливає з проголошеного раніше лідером Компартії Криму: обраний до ВР Криму й до ВР України, він вирішив, що, коли стане кримським спікером, залишиться в автономії, і цей варіант для нього особисто найбажаніший, а коли ні - піде в український парламент.

Тож можна припустити, що на Банковій покрутили ситуацію, зважили і, мабуть, вирішили, що Грачу ліпше залишатись у Криму. Саме так, інакше не варто було проводити зустріч і засвічувати Президента (у контакті з найнепримиреннішим, котрий не приховує своїх поглядів на Франчука і компанію, кримським політиком). А чому в Криму - можливі варіанти. Грач помітно яскравий на тлі лідера Компартії України, він не заперечує припущень про свій можливий похід у Президенти, а український парламент - добрий тренувальний майданчик для регіонального лідера. З другого боку - він досить впливова, у чомусь опозиційна Петрові Симоненку постать у компартійних лавах, і тим паче сьогодні, коли перші секретарі з місць, пройшовши за списком у парламент, дедалі реальніше відчувають деяку впевненість, послаблення залежності від вождів. Відомо, що свого часу Леонід Грач досить різко ставив питання про партійну принциповість, не вельми приховуючи, що його непокоять незрозумілі стосунки між керівництвом Компартії й Павлом Лазаренком, які, окрім того, не обмежувалися, суто духовними рамками.

Нині, коли відомо, що Павло Іванович активно грає на "лівому" майданчику, викликаючи, м'яко кажучи, велику стурбованість влади, чи можна вважати, що час Леоніда Грача настав? І що вирішення долі можливого кримського Голови ВР спроможне вплинути на вирішення питання про Голову Верховної Ради України. Кримська ВР збереться на сесію 28 квітня. Цілком можливо, що рішення пленуму ЦК Компартії - визначитися з кандидатурою українського спікера за день до початку сесії, прямо пов'язане з тим, якими будуть успіхи Леоніда Грача у кримській ВР.