Смерть в очікуванні "доброго дядечка"

Використовувані в цивілізованих країнах методи лікування лейкозів забезпечують від 40% до 70% випадків одужання. Вартість такого лікування на Заході становить $100 - 150 тисяч залежно від ступеня складності хвороби. Кілька років тому врятувати дитину, недужу на гострий лейкоз, могли тільки за кордоном. Відділення гематології київського Охматдиту одне з перших в Україні почало застосовувати для лікування цієї хвороби німецькі методики.

Лікування лейкозів за так званими високодозовими, чи BFM-протоколами, розробленими в Німеччині, включає в себе потужну хіміотерапію. Комплекс дорогих препаратів, уживаних із перервами протягом кількох місяців, призводить до знищення у крові хворого всіх злоякісних клітин. У здоровому організмі ці клітини - білі кров'яні кульки - відповідають за імунітет, або за опір чужорідному впливу, а при лейкозі вони спроможні лише нескінченно ділитися. Після "хімії" кістковий мозок хворого може почати продукувати нові, здорові лейкоцити. У деяких випадках для врятування пацієнта потрібна пересадка кісткового мозку. При цій "операції" шляхом аналогічної хіміотерапії вражений кістковий мозок хворогоо цілком "випалюють". На звільнене місце приживляють уведений у кров хворого донорський чи свій власний, раніше законсервований, кістковий мозок.

Під час хіміотерапії й після неї людина цілком втрачає імунітет. Її атакують навіть абсолютно безпечні для здорового організму бактерії, віруси та грибки. Для захисту від них застосовують великі дози дорогих сильнодіючих антибіотиків. Лікування завершується опроміненням і підтримуючою терапією - одно-дворічним прийомом також недешевих препаратів.

Лейкози мають тенденцію до рецидивів, вимагають додаткового лікування й наслідки "хімії" для більшості внутрішніх органів хворого.

Приміром, десятирічній дитині, хворій на гострий мієлоїдний лейкоз - не найлегшу, але й не найтяжчу форму цієї недуги, - для основного курсу лікування потрібні 171 пляшечка цитозара, за одинадцять гривень кожна, дві пляшечки мітоксантрону за 250 гривень, 18 пляшечок доксарубіцину за одинадцять гривень, чотири упаковки вепезиду по 350 гривень, вісімнадцять упаковок тіогуаніну за 77 гривень, і под.; на загальну суму близько десяти тисяч гривень. Курс лікування антибіотиками, такими, як амікацин, роцифін, цефазолін, фортум, зазвичай також обходиться у дві-три тисячі гривень. А про підвищене витрачання шприців, систем переливання крові, іншого разового обладнання годі й говорити.

Використовуючи ці високоефективні методики, лікарі Охматдиту відразу зіштовхнулися з проблемою відсутності коштів. Держбюджет передбачає фінансування лише дешевших і менш ефективних вітчизняних методик лікування лейкозів. Керівництво Охатдиту прагне робити так, аби батькам не доводилося купувати дорогі препарати. Однак дешеві є не завжди. Інколи лікування дитини цілком чи почасти фінансує якась комерційна структура. Трапляється, батьки хворих дітей змушені продавати свої квартири, у кого є - машини, інше майно, аби компенсувати чималі видатки, пов'язані з лікуванням. Згаданому відділенню допомагає Манфред Баурле, представник німецької благодійної організації "CHRISTLICHE MENSCH - UMWELT e.V." За останні п'ять років він особисто передав відділенню онкогематології препарати на суму понад два з половиною мільйона марок. Цікаво, що близько трьох місяців тому держава несподівано виділила гроші на закупівлю більшої частини необхідних за протоколами BFM препаратів. І тепер, напередодні виборів, керівництву країни важко закинути неувагу до хворих дітей. До 29 березня залишилося два тижні, а ліки невблаганно закінчуються...

Медики Охматдиту вдячні всім, хто допомагає їхнім пацієнтам. Однак навіть на квітучому Заході рідко лікування лейкозів оплачують із однієї кишені - своєї чи державної. Занадто воно дороге. Тож не варто тішитися думкою, що державне фінансування описаного вище лікування, а тим паче ще дорожчої трансплантації кісткового мозку - реальна перспектива. Цікавим видається пропозиція керівництва однієї з київських комерційних фірм, яка виділяла гроші на лікування одного з пацієнтів. Воно полягає в тому, що кожне з п'ятнадцяти ліжок відділення інтенсивної терапії й шести ліжок центру ТКМ, а точніше - лікування хворого на постійній основі може оплачувати одна чи кілька з десятків тисяч комерційних структур київського регіону. Адже фірм, чий прибуток у багато разів вище від потрібної для лікування суми, значно більше двадцяти однієї... Лікарі й пацієнти відділення онкогематології Охматдиту чекають...