Кохання під час революцій
Євромайдану завтра виповниться місяць. За цей час він устиг зробити друзями людей із різних куточків України. Одесити радо спілкуються з киянами, донеччани – із львів’янами, харків’яни ходять у гості до наметів мітингувальників з Івано-Франківщини. Проте на головному Майдані країни зароджується не тільки дружба, а романтичні стосунки. «День» поговорив із парами, які познайомилися саме під час єврореволюції, та знайшов українку, у якої було інтернаціональне кохання на барикадах.
«ДУМАЮ, ЩО ВІН СЕРЙОЗНО НАЛАШТОВАНИЙ НА ТЕ, ЩОБ В НАС БУЛО СПІЛЬНЕ МАЙБУТНЄ»
23-річна Анна переїхала до Києва з Черкащини 2 місяці тому. Дівчина працює у фітнес-центрі, винаймає житло, тож має, де переночувати. Але 5 грудня вирішила залишитися до ранку в будівлі зайнятої протестувальниками Київради, щоб «повністю відчути енергетику Майдану». Серед ночі до неї підійшли двоє хлопців і почали знайомитися. «Я вже не пам’ятаю, що вони говорили, але кожен намагався розсмішити мене. Вони хотіли, щоб я обрала одного з них. Мені дуже сподобався Андрій», - розповідає Анна. Дівчина каже, що він чудова людина і дуже підтримує її в усьому. 32-річний Андрій приватний підприємець. Розповідає, що в КМДА зі знайомим були волонтерами: допомагали розширити кухню, приймали і видавали харчі, які приносили кияни. Коли Анна починає його хвалити, удавано прислухається. А ще жартома просить не перебільшувати.
8 грудня, коли у дівчини був день народження, Андрій подарував їй перший букет троянд. Відтоді закохані багато часу проводять разом, на Майдан теж удвох приходять.
Пара з родинами один одного ще не знайомились, але вже розповіли, що зустрічаються. Батьки хвилюються за закоханих. Подруги, навпаки, раді, каже Анна. Андрій зізнається, що його друзі заздрять.
Дівчина йшла на Майдан, щоб підтримувати людей, зустріти однодумців. Він же подарував їй коханого. І поки Андрій відповідає на телефонний дзвінок, Анна зізнається, що чоловік уже заводив розмову про майбутнє: «Не з обручкою, але говорив. Думаю, що він серйозно налаштований на те, що в нас буде спільне майбутнє і сім’я».
Наостанок дівчина ділиться мріями: хоче мати дітей, і щоб у них було щасливе майбутнє. «Сподіваюся, влада в нас буде інша», - каже вона.
«ЧАС ПОКАЖЕ, ЧИ Є ПЕРСПЕКТИВИ У ЦИХ СТОСУНКАХ»
31-річний Роман волонтерить на кухні Будинку профспілок і сумує за львів’янкою Ольгою. Дівчина, яка працювала разом із ним, поїхала складати сесію, але вона паралельно вчиться ще в одному зі столичних вишів, тож має невдовзі повернутися. За тиждень знайомства Ольга полонила Романа своїми непосидючістю, веселим характером та добрими очима. Чоловік щодня зідзвонюється з нею, розмовляють про Майдан, новини, друзів, яких тут знайшли. Роман згадує, як вони разом з Ольгою пили чай і їли канапки. Про майбутнє говорить стримано: «Я вважаю, що зараз ми гарні друзі. Час покаже, чи є перспективи у цих стосунків».
Колеги Романа по кухні розповіли «Дню», що насправді хлопець ображений на Ольгу, що поїхала так швидко. А ще кажуть, що дівчина, коли телефонує, розпитує про нього. Тож прогнози роблять утішні.
«ІДЕАЛЬНІ СТОСУНКИ - ТІ, ЩО ЗБУДОВАНІ БЕЗ СВАРОК ТА БРЕХНІ»
28-річний Юрій поза Майданом автомеханік, тут завідує складом. Хлопець зізнається, що забув, коли був поза Майданом: тут і днює, і ночує, хоча сам киянин. Свої тижневі стосунки з 20-річною Катериною, яка завідує кухнею, називає ідеальними: «Вона моя «начальниця», тому іноді командує, але ми не сваримось. Адже ідеальні стосунки – ті, що збудовані без сварок та брехні».
Юрій каже, що не думав із кимось познайомитися, але щасливий, що Катерина відповідає взаємністю. Про одруження хлопець іще не думав, але пообіцяв запросити усіх волонтерів, якщо весілля відбудеться.
Киянка Катерина також тішиться цим стосункам. Каже, що має дуже багато спільного з Юрієм: люблять музику минулого століття, читають однакові книжки. А ще характери у хлопця та дівчини схожі: «Ми такі собі відірви та викинь, але відповідальні».
Катерині подобається, як Юрій її завойовує: щодня дарує квіти, невдовзі після знайомства подарував «Каву для закоханих» зі Львова. А днями презентував ведмедиків – не плюшевих, а форми для печива. «Попри те, що я постійно на кухні, досі їх не випробувала», - посміхається дівчина. Вона каже, що намагається підтримувати Юрія морально: поглядом, посмішкою, поцілунком. Щоправда, поцілувалися вперше закохані на п’ятий день знайомства. Доти дівчина приглядалася до хлопця.
Про майбутнє, каже Катя, говорити поки зарано, але зізнається, що інтуїтивно відчуває продовження стосунків. На перше після Євромайдану побачення дівчина хотіла б піти на… Майдан, без мітингів і революцій, просто подивитися на місце, де познайомились. Розмовляли б, як і зараз, про все, у тому числі й про татуювання, адже обоє їх мають. Катя зізнається, що могла б навіть зробити тату з ім’ям коханого, але тільки тоді, коли стосунки будуть «на все життя»: «Я б якось зашифрувала ім’я, щоб розуміли тільки я і він. а дітям би розповіла про «шифр» уже тоді, коли вони подорослішають».
«УПЕРШЕ В ЖИТТІ Я СКАЗАЛА ХЛОПЦЕВІ, ЩО КОХАЮ ЙОГО. І ВІН ВІДПОВІВ ВЗАЄМНІСТЮ»
А ось у Катерина з Чернігова пережила інтернаціональне кохання на барикадах. Тоді, у 2006-ому, 19-річна дівчина разом із партією «ПОРА» протестувала проти створення коаліції регіоналів, комуністів та соціалістів у Верховній Раді. У наметовому містечку познайомилася з тернопільськими мітингувальниками, але невдовзі загубила їх, тож пішла шукати. На запитання про те, де розташовані намети Тернополя їй раптом відповіли: «Я знаю, де знаходиться Білорусь». То був Максим, учасник Джинсової революції у Білорусі. Він приїхав в Україну, тікаючи від переслідувань. Катерина залишила хлопцеві номер телефону, але сам мобільний у неї вкрали наступного ранку в метро. «Я поїхала в Маріїнський парк, де стояли намети, шукати його, бо дуже боялася загубити. Мені сказали, що він на акції біля Кабміну, - пригадує дівчина, - але й там його не було. Знайшла Максима в наметовому містечку на Майдані Незалежності. У той день я вперше сказала хлопцеві, що його кохаю. Уперше в житті. А він відповів, що кохає мене».
Невдовзі він поїхав до Прибалтики навчатися і залишився там. За цей час Катерина кілька разів їздила до Максима, також вони спілкувалися через смс-повідомлення та електронні листи. А потім не бачились 5 років. Востаннє зустрілись після Нового року і зрозуміли, що стали зовсім різними. Катерина та Максим продовжують спілкуватися, але дуже рідко, і як друзі, хоча обоє не мають серйозних стосунків. Натомість історія їхнього міжнародного революційного кохання лягла в основу сценарію та театральної постановки.
Текст Анастасії ФЕДЧЕНКО, ілюстрації Ганни ГАВРИЛЮК, "День"
