Чому екологічний тренд у нас модний тільки на словах?

Жодна влада не вважає екологічний стан довкілля пріоритетними у своїй роботі. Сьогодні Україна займає 6-те місце у світі за об’ємом викидів парникових газів на душу населення, що становить близько 4,75 тонн вуглекислого газу на рік. Енергозатратність нашої економіки у 3,8 разів вища за енергозатратність в Європі. При цьому 47,3% нашої електроенергії виробляється на атомних станціях (Україна – на 8-му місці у світі з виробництва атомної енергії).  Разом з тим кількість втрат під час використання енергоносіїв перевищує всі допустимі межі. 70% українців (34 мільйони осіб) живуть у багатоквартирних будинках. Споживання води в секторах економіки – у 2,5 рази вищий за середній світовий показник.

При цьому комунальний сектор споживає 44% всієї енергії країни. Фахівці зазначають, що втрата 25-40% енергії є звичною для комунальних мереж. Найбільші втрати – у комунальному секторі: 22% - під час виробництва, 25% - під час транспортування, 30% - самими користувачами, 21% - через вікна, 30% - через вентиляцію, 7% - через дах і 42% - через стіни. Отже, зрозуміло, де є поле для економії електроенергії – хоча б утепливши будинки. Треба зазначити, що енергоефективність українських будівель в середньому у 4 рази нижча, ніж у Західній Європі.

Надзвичайно забруднюють навколишнє середовище тверді побудові відходи: в рік – 270-300 кг на душу населення, при цьому 93-95% з них потрапляють на сміттєзвалища, 20% з яких не відповідають санітарним нормам. Фахівці Представництва ПРООН прогнозують, що до 2025 року, при відсутності належної політики в цій галузі, утворення твердих побутових відходів в Україні досягне 45- кг на душу населення на рік, тобто, в рік вироблятиметься понад 17 млн тонн сміття. І нас доведеться удвічі збільшити території, відведенні під непотріб (сьогодні розмір середнього звалища становить 10 га).

Від забруднення страждає як жива природа, так і люди. 7% території було забруднено у результаті аварії на ЧАЕС (512 тисяч га орних земель на майже 500 тисяч га лісів не придатні для використання); понад 8000 видів рослин і грибів та 542 види тварин знаходяться у нас під загрозою зникнення. При цьому хоча Україна володіє 40% світових чорноземів, ми – найбільш розорана країна світу: на одну людину припадає лише 0,36 га території, вкритою природною рослинністю, тоді як у світі середні показник  становить 1,8 га. Щороку кількість чорноземів, які постраждали від ерозії, збільшується на 80 тисяч га.

Природних ризиків додає той факт, що 75% водних ресурсів ми отримуємо з-за кордону, при цьому тільки 22% сільських громад мають доступ до центрального водопостачання (більше третини з них – в аварійному або зношеному стані). Через це майже 4,6 млн українців вживають воду, яка не відповідає санітарним вимогам.

Екологи переконані, що єдиним правильним виходом із надзвичайно складної ситуації є перехід до збалансованого розвитку: коли три сектори – економічний, екологічний, соціальний – розвиваються, не паразитуючи один на одному. Україна підписала три важливі міжнародні конвенції – Конвенцію з біологічного різноманіття, Рамкову конвенцію про зміну клімату й Конвенцію про боротьбу з опустелюваннням (їх називають «конвенціями Ріо»), -  але не робить ніяких кроків для імплементації їх в національну політику (а це, власне, документи, які забезпечують впровадження в життя ідей збалансованого розвитку).

КОМЕНТАР

Тетяна ТИМОЧКО, голова Всеукраїнської екологічної ліги:

- Ідея про збалансований розвиток досі залишається для нас лише мрією: в жодній з політичній програмі не взагалі не згадується сталого розвитку -  екологічна проблеми виписується десь там окремим рядком.  Але ми повинні не лише думати як задовільнити свої потреби, а й про те, як житимуть наступні покоління. Так, економіка має розвиватися. І виробництво, і споживання, - але в тих межах, в яких дозволяє природне середовище. Бо якщо немає води, то ти її не буде витрачати стільки, скільки тобі хочеться. А якщо це в масштабах цілої країни чи цілого світу? Приклад багатьох країн Європейського Союзу, які прийняли Стратегію сталого розвитку, свідчить  що у світі відбувається зміна свідомості. І в Україні – теж. Це не буде дуже швидко, тому що бізнес тисне і хоче витиснути з природи все, але Глобальний договір, до якого приєдналися більшість потужних бізнес-структур, свідчить про те, що вони розуміють важливість збалансованого розвитку. Для того, щоб ідеї були впроваджені, потрібний інструмент. Як це зробити? У 2012 році ми запропонували Кабінету Міністрів України Концепцію сталого розвитку (там були враховані всі необхідні міжнародні документи). Вона навіть розглядалася, але міністр економіки сказав, що «не на часі». Пройшло ще два роки – і нічого не зроблено. Ми бачимо, що є спротив у розумінні. Тому що коли ти будуєш залізницю чи автобан, то потрібно думати не тільки скільки коштів на це піде і який отримаєш прибуток, а що буде від цього автобану тваринам, які тисячоліттями переповзають саме в цьому місці на іншу сторону, що буде людям, які жили в тихому спокійному селі, а тепер повз їхній будинок буде нестися транспорт. І так далі…  Але я залишаюся оптимісткою: рух за збалансований розвиток - загальний рух, загальна парадигма, від якої нам нікуди не дітися. Ми з колегами продовжуватимемо працювати з органами влади, аби в Україні почалися зрушення.