Від трагедії до комедії

У програмі чотири фільми, короткометражні роботи молодих режисерів, фактично дебюти. Усі чотири не залишилися непоміченими. Що це означає для короткометражного кіно? Зазвичай, так званий фестивальний прокат, а також – престижні фахові нагороди.

 «Уроки української» Руслана Батицького. Естетично, стилістично, без перебільшення, потужна поетична драма, що постала торік як мистецьке передчуття трагічних подій, власне, війни, яка згодом вибухнула на сході нашої країни.

 «Уроки української» – кіно практично безслівне, німотне. Про молодого шахтаря, який, як і довколишні, закляк у примітивних звичках і традиціях, що полягають у підкоренні лідерам та приниженні аутсайдерів. На Одеському міжнародному кінофестивалі картина визнана найкращою міжнародним журі критиків.

Іще один короткий фільм, що також став тріумфатором торішнього Одеського міжнародного кінофесту. Це «Дорога» Максима Ксьонди, яку було вдостоєно «Золотого Дюка» як найкращу короткометражну стрічку українського національного конкурсу.

 «Дорога» – це стримана, лапідарна підліткова, так звана реалістична, драма, яку емоція, нерв приховано вібрує впродовж усього сюжету. А сюжет є пошуком правдивого батьківства і відкриття хлопчаком довколишнього світу – відкриття через відчайдушні вчинки та їхнє осмислення і переживання.

Поряд із двома драматичними сюжетами – два комедійні. Обидві комедії соціальні. Вони, фактично, розігрують історії так званої «маленької людини», життя якої загрожене монструозним соціумом. Мистецька традиція, звісно, давня – зокрема, й кінематографічна. І сягає вона знаменитого німого кінематографа Чарлі Чапліна.

Зрештою, один із цих двох фільмів, що має назву «Не менше 50 кг», і автором якого є Марина Артеменко, постає як стилізація такого німого фільму – аж до фортепіанного супроводу невидимого тапера.

І тут варто зауважити, що ця дванадцятихвилинна стрічка викликала небачений, феноменальний інтерес у всьому світі – на сьогодні вона взяла участь у понад 80 кінофестивалях на всіх континентах і удостоїлася двох десятків різноманітних нагород.

Марина Артеменко фільмує також разом зі своєю сестрою Оксаною. І другий фільм – «Абонент» – є їхньою спільною режисерською роботою. Ця стрічка вже також добряче помандрувала світовими кінофестами – від Франції до Замбії, від Італії, Румунії, Греції до Таджикистану й Росії. Загалом наразі 34 кінофоруми.

Сюжет «Абонента» – про складність комунікації. І це тоді, коли шляхи та способи цієї самої комунікації у соціумі ніби-то спрощені абсолютно. Сюжет про те, як важко добитися, щоб тебе почули, щоб на тебе зважили. Та й чи ти сам готовий до адекватного діалогу?..

Отже, в «Аргументі-кіно» два комедійні, або ж – трагікомедійні, та два драматичні фільми молодих українських режисерів, що кожен по-своєму стали помітним явищем. А також – розмова із сестрами-режисерами Мариною й Оксаною Артеменко про їхню творчість та нове кінематографічне покоління.