Не довести до соціального вибуху

До грудня цього року в Україні заморожені основні державні соціальні стандарти: не будуть перераховуватися пенсії, мінімальний прожитковий мінімум, мінімальна пенсія тощо. Заплановане підняття в грудні, за оцінками фахівців, не компенсує рівень інфляції 2014-2015 років. При цьому сьогодні мінімальна зарплата становить менше 50 доларів, а за визначенням ООН, аби бути вище рівня злиденності, дохід має складати мінімум 5 доларів в день.

За даними 2013 року, українці до 6о% доходу витрачають на харчування (більше, як у Казахстані, Білорусі і Росії), що свідчить про бідність. В Європі частка витрат на харчування від доходу виглядає так:  Данія, Швеція, Німеччина – до 15%, Латвія, Чорногорія, Румунія – 25-30%. На жаль, сьогодні ситуація в державі дуже погіршилася у зв’язку з інфляцією, – фахівці її ще не оцінили. В Україні прожитковий мінімум на одну особу в середньому складає 1176 гривень (на дітей до 6 років – 1032 гривні, для працездатних – 1218 гривень). У грудні обіцяють підняти до 1330 гривень. Для порівняння, прожитковий мінімум в найбільш розвинених країнах Європи становить на рік від 18,5 тисяч євро (Люксембург) до 11,6 тисяч в Німеччині. В Болгарії – 1,3 тисячі євро, в Румунії – 1,17 тисячі.

– У більшості європейських країн базою для розрахунку прожиткового мінімуму є «мінімальний споживчий кошик». Його наповнення (по кількості та переліку товарів і послуг) залежить від соціально-економічного розвитку країни, загальноприйнятих стандартів життя, ментальних особливостей, релігії тощо, –говорить  старший науковий співробітник інституту демографії та соціальних досліджень ім. В. М.Птухи НАНУ, кандидат економічних наук Світлана ПОЛЯКОВА. – Для розрахунку прожиткового мінімума, наприклад, в Німеччині,  використовується соціологічний метод. Вміст споживчого кошика визначається  населенням: протягом 5-річного періоду 60 тисяч волонтерів записують свої витрати, які потім зводяться у загальнодержавну статистику.  Набір товарів та послуг включає 750 найменувань та оновлюється кожні п’ять років. Для призначення соціальної допомоги прожитковий мінімум розраховується індивідуально і становить в середньому 700 євро. У мінімальний споживчий кошик поляка включено 2000 різних продуктів. Його вміст змінюється щороку і залежить від структури споживання домогосподарств. Джерелом інформації є дані щорічних соціологічних досліджень.

Працівники бюджетної сфери України, яких близько 4-х мільйонів, сьогодні потерпають чи не найбільше. Адже упродовж 2014 року уряд неодноразово приймав рішення про обмеження або скасування надбавок, доплат, виплат тощо, які негативно позначилися на й так низьких зарплатах. За даними Держстату, загальна сума заборгованості з виплат зарплати протягом минулого року зросла більш, ніж у три рази. Не набагато краща ситуація із громадянами, зайнятими не в бюджетній сфері: за оцінками експертів, роботодавці, ухиляючись від сплати податків, сьогодні масово виплачують зарплату в «конверті», або й зовсім не платять. Без юридичного оформлення відносин, тобто без соціального захисту, сьогодні працюють 4,6 мільйонів українців. Все це вже призвело до різкого збідніння українців.

– В усіх державах є багаті, бідні і середнього достатку люди. Саме члени останньої групи, на відміну від багатіїв і бідних, готові слідувати раціональним принципам. Натомість з бідняків та багатіїв часто виростають злочинці та шахраї. Необхідно допомагати бідним – в працевлаштуванні, соціалізації, доступі до ресурсів, – адже бідність, за словами класика,  «породжує бунт та злочин». Там, де немає середнього класу, а бідних – величезна кількість, виникають ускладнення, держава приречена на загибель. Тому шкідлива як влада бідняків, позбавлених власності, так і егоїстичне правління олігархії, – вважає директор Інституту демографії та соціальних досліджень, ім. В.М. Птухи НАНУ Елла ЛІБАНОВА. – Рушійна сила формування нерівності – різниця в доступі до економічних ресурсів, зокрема до об'єктів приватизації. Сучасне українське суспільство є не просто глибоко розшарованим, а поляризованим. Нерівність за доходами визначає відмінності у доступі до основних суспільних благ та можливостей розвитку. Державна політика перерозподілу доходів не тільки не забезпечує зменшення нерівності, а навпаки сприяє її підвищенню.

За її словами, суспільно-економічними наслідками соціальної нерівності є відсутність значних соціальних інвестицій, поширення патерналістських очікувань в суспільстві, обмежений попит на товари власного виробництва, а також криміналізація та соціальне напруження. Макроекономічні наслідки – падіння рівня життя, інфляція, дефіцит бюджету. Фахівці вважають, що і Президенту, і уряду та  Верховній Раді, при проведенні реформ, необхідно об’єктивно оцінити причини поширення бідності та нерівності в країні й захистити працюючих громадян та безробітних, особливо, молодь: увагу приділити системі зайнятості громадян, соціального захисту та трудовим відносинам.