Як вивести Україну зі світових аутсайдерів?

Чи варто так сильно радіти досить  сумнівним «перемогам» України у новому рейтингу Doing Business? Поглянемо на наші позиції у іншому  важливому світовому рейтингу.

Наприкінці вересня 2017 року  Всесвітній економічний форум (ВЕФ) оприлюднив щорічний Звіт «Про глобальну конкурентоспроможність 2017-2018» (за даними для 137 країн).

Цього року Україна посіла 81 сходинку. Якість інститутів, макроекономічна стабільність та розвиненість фінансового ринку  ˗ чинники,  через які Україна залишається у  групі аутсайдерів.

Саме ці чинники дають змогу оцінювати результати реформ у фінансовому секторі.

Якість інститутів

Ситуація з інституційним розвитком традиційно визнана ключовою проблемою України. За показником «Інститути» Україна посіла 118 місце.

Найбільші проблеми у нас у таких напрямках:  захист прав власності (128 місце), захист прав міноритарних акціонерів (129 місце), незалежність судової системи (129 місце), дієвість аудиторських і бухгалтерських стандартів (123 місце), ефективність регуляторного законодавства (122 місце), захист інтелектуальної власності (119 місце), нецільове використання  державних фондів (119 місце), фаворитизм в ухваленні державних рішень (111 місце), організована злочинність (113 місце), ефективність законодавства щодо вирішення спорів (116 місце), ефективність державних витрат (113 місце) тощо.

Таким чином, саме якість інституцій є головним фактором низького рівня конкурентоспроможності України. Ми не зможемо досягти ніякого прогресу в економіці, поки кардинально не покращимо якість управління. 

Відомий американський економіст і державний діяч Джеффрі Сакс, який деякий час був головним методологом Всесвітнього економічного форуму по оцінці конкурентоспроможності країн, зазначив, що конкурентоспроможними є нації, які вибирають інститути і політику, що сприяють зростанню в довгостроковій перспективі. 

Світовий досвід свідчить: світові країни-лідери мають такі високорозвинені інститути:

• відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар’єри, високо конкурентну ринкову середу;

• превалювання приватної власності при одночасному її захисті;

• ефективне податкове адміністрування, податкову систему, під-контрольну платникам податків через демократичні інститути;

• ефективні державні установи з низьким рівнем корупції;

• прозорі громадські інститути;

• прозорі фінансові інститути;

• демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції;

• надійні механізми контролю над державою та бюрократією;

• законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни;

• сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень.

Доведено: в комплексі ці інститути сприяють процвітанню країн. Країни, де вони вкоренилися і ефективно працюють, мають високорозвинену економіку, а де не працюють  - є бідними.

Якщо ми хочемо стати багатшими, Україні потрібно сконцентруватися на розбудові потужних інститутів, а не на розподілі чергових посад. Досить вірити в чергову месію. Потрібно, щоб працювала система. В цьому нам допомагають уряди розвинутих держав, міжнародні установи.  Але ми рухаємося вкрай повільно. І по багатьох напрямках – у протилежний бік від нашої мети.  Наприклад, тотальна корупція в правоохоронних органах – вбиває будь-які надії на розвиток економіки.

Макроекономічна стабільність

За чинником «Макроекономічна стабільність» Україна посідає 121 місце. За нами лише країни третього світу, такі як Ліберія (122), Свазіленд (127), Зімбабве (129), Ємен (130), Венесуела (134), Мозамбік (137). 

Висока інфляція на рівні 13,9% (129 місце), значний державний борг, що становить 82% ВВП (112 місце), низький суверенний рейтинг країни  (123 місце) стали визначальними при розрахунку цього показника.

Безумовно, економіка України з 2014 року ще не оговталася від глибокої фінансово-економічної кризи. Капітали досі «втікають» за кордон у пошуках збереження або гарантованого прибутку. Росте тіньова економіка. Грошово-кредитна система нормально не функціонує. Банки не кредитують виробництво.

Соціальні наслідки інфляції жахливі. Ще Дж.М. Кейнс писав, що «тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян».  Інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, посилює розшарування та  соціальну напругу в суспільстві.

Але тримати інфляцію під контролем повинен не лише Національний банк, але й уряд та інші органи влади.

І ключові напрямки для дій тут такі:

- зростання виробництва і насичення ринку вітчизняними товарами;

- контрольована емісія грошей та загалом обгрунтована грошово-кредитна політика;

- подолання дефіциту державного бюджету та зменшення державного боргу;

- стимулювання нагромаджень та інвестицій;

- скорочення ставок податків;

- проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;

- стримування інфляційних очікувань населення та бізнесу;

- збільшення безготівкового обігу;

- розбудова інститутів розвитку для дешевого кредитування реального виробництва;

- розвиток фінансового ринку.

Фінансовий ринок

Цього року Україна за показником «Розвиток фінансового ринку» посіла 120 місце.

За чинниками «Надійність банків» (135 місце), «Регулювання обороту цінних паперів» (134 місце), «Доступність фінансових послуг» (120 місце), «Наявність венчурного капіталу» (118 місце), Україна - серед двадцятки  світових аутсайдерів.

Такий результат не дивує. За 2014 - 2017 роки був реалізований швидкій перерозподіл власності,  відбулося одержавлення банківського сектору, а також погіршення стану банківської системи в цілому. Кількість банків скоротилася удвічі: із 180 на початок 2014 року до 90 на кінець червня 2017 року, у тому числі приватних банків з українським капіталом – із 148 до 59.

Через анексію Криму та окупацію частини Донбасу, виведення банків з ринку відбулося зменшення кількості банківських відділень з 19,3 тис. на початку 2014 року до 9,8 тис. на кінець червня 2017 року.

Банки майже не кредитують ані бізнес, ані населення. Ризики системи  нарощуються через зростання їх концентрації в державних банках, у тому числі, через  зростаючі обсяги непрацюючих кредитів.

Тому уряд, Національний банк та Верховна Рада мають кардинально пришвидшити  реформи. На часі прийняття законів щодо забезпечення прозорості діяльності НБУ,  щодо захисту прав кредиторів, захисту прав споживачів фінансових послуг, реструктуризації валютних кредитів (на придбання єдиного житла), вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та процедури виведення банків з ринку, нові базові закони про страхування та про ломбардний ринок, щодо розвитку фінансового лізингу, кредитних спілок,  регулювання діяльності з надання небанківських кредитів під заставу рухомого майна,  діяльності форекс-компаній тощо.

Всі ці законопроекти опрацьовані нами та потребують розгляду парламенту  України. Без цих реформ, розвитку  фінансового ринку не буде.

На жаль, не зважаючи на значний природний, людський і науково-технічний потенціал, Україна демонструє вкрай низький рівень конкурентоспроможності.

Такий результат  ми отримали завдяки слабким інститутам, страшній корупції та відсутності політичної волі до реформ.

Досягнення амбітних завдань щодо наближення нашої країни  до загальноєвропейського рівня потребує безпрецедентних заходів для підвищення рівня конкурентоспроможності України.