Мистецтво і громадська активність

Дмитро БАГНЕНКО, журналіст онлайн-газети «Вгору»:

— Останні три місяці мій час стиснувся до розмірів трьох днів: вчора, сьогодні, завтра. Все, що було два дні тому або буде за тиждень, — це давно або нескоро. Це пов’язано із декількома новими проєктами, які ми з колегами почали робити цього літа. Наприклад, зйомки тревелшоу Херсонщиною «Поїхали далі» перетворились у виклик особисто для мене та всієї команди. Організація виїздів, пошук необхідних контактів та відсутньої техніки, контроль знімального процесу, написання сценаріїв/контент плану/звітів, внесення правок... В умовах браку часу та стислих дедлайнів робота над проєктом зайняла весь навколишній простір, але результат, на мою думку, того вартував.

Також у Херсоні відбулись декілька непересічних та суто локальних культурних подій, зовсім не місцевого рівня за якістю та глибиною занурення, розкриття теми та моїх власних рефлексій у результаті. Це концерт електронної музики у нижньодніпровських плавнях «Техноплавні», виставка сучасного мистецтва «Херарт», Gogolfest Dream (який нарешті завітав до Херсона), мистецько-архітектурний проєкт «Kherson Modernism»...

Кожен із них вартий уваги як окреме явище, у той же час, вплітаючи Херсон у полотно світового культурного контексту. Це тішить херсонця всередині мене та додає наснаги розвивати та змінювати середовище навколо замість переїзду з цього міста.

Тарас БУЗАК, голова Херсонської обласної територіальної виборчої комісії:

— Для мене найголовніша подія цього року — прийняття нових правил виборчих перегонів — Виборчого кодексу. Багато було сподівань та надій. Хотілось чітких правил та зрозумілих норм, які неможливо трактувати двояко або так, як комусь заманеться. Але сподівання виявилися марними. І це найбільша для мене трагедія. Правила стали взагалі незрозумілими, норми гнучкими та такими, що дають можливість кожному їх трактувати на свою користь, а сам кодекс — громіздким та важким для сприйняття. Для мне як для людини, яка безпосередньо працює з виборчим законодавством, така ситуація є небезпечною і загрозливою. Таке законодавство несе ризики та небезпеку, як під час виборчого процесу, так і при встановленні підсумків голосування. Одна процедура підрахунку голосів на виборчих дільницях може затягнутися на дні і взагалі змінити уявлення багатьох про складності виборчого процесу. І це тільки верхівка айсберга.

Елла ПЕТРЕНКО, голова ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»:

— Так важко зараз спинитися і проаналізувати своє життя протягом останніх місяців, тому що це були місяці під знаком «ковід», а зараз ще доєдналася приставка «вибори». Ще в серпні активізувалися партії і розпочалася хвиля заманливих обіцянок та благодійних подарунків від кандидатів. І це все на фоні повного нерозуміння та непоінформованості людей у виборчому законодавстві. Особливо на собі це відчувають громади, де більше 10 тисяч виборців. Багато людей, якій могли б щось реально зробити для громади, відмовляються від участі у виборах через недовіру партіям або ж корумповані умови співпраці з нею.

Для нашої організації останні місяці — це були місяці адаптації до нових умов життя. По громадській роботі нам часто доводиться адаптовуватися до нових викликів, проблем, які є в громадах. Але разом з тим ми шукаємо шляхи вирішення цих проблем. Мені особисто як голові організації було непросто зібратися самій та допомогти команді перелаштувати нашу роботу в онлайн формат. Бо як можна надавати безоплатну правову допомогу малозабезпеченим сільським мешканцям? Як можна проводити тренінги для сільських жінок, якщо в них проблеми з доступом в інтернет та не виходить «порозумітися» із своїм гаджетом?  Але ми вистояли і думаю, що переходимо на новий рівень організаційної спроможності.

В особистому житті головним викликом стала дистанційна освіта. Якщо так можна назвати те, що сталося з моїм п’ятикласником, а я як мама була і вчителем, і мотиватором одночасно. І це при моїй дистанційній роботі. Коронавірус вивернув всі недоліки наявної системи освіти, яка зовсім не враховує потреби дітей та швидкий темп технологічного прогресу. Тому я тримаю кулачки, щоб Херсонщина залишалася у зеленій зоні і школи не закрили на карантин, тому що такої дистанційної освіти моя психіка не витримає.

Лариса ЖАРКИХ, журналістка, завідувачка інформаційно-масового відділу Херсонського обласного художнього музею імені О. Шовкуненка:

— Щодо поганих вражень — їх забагато і в Україні, і в місті, плюс звістки з «карантинного фронту». З найсвіжіших — жахливий стан міста, на фоні якого відбувалось святкування 242 річниці Херсона: занедбані будівлі, розбиті дороги, неприбрані вулиці прямо посеред святкових заходів. Вулиця Суворова — то взагалі багаторічний суцільний біль! Все це не секрет для херсонців, але у День міста контраст був особливо гнітючим. І не тільки міський владі часом байдуже до міста та пам’яток архітектури, що невпинно руйнуються! Згадайте, як улітку власник квартири знищив унікальну ліпнину на фасаді будинку Писаренка! Та й ще довідкою «озброївся», що дім не є «пам’яткою археології»! Але добре, що у таких випадках громадськість одразу б’є у набат. І добре, що почали ремонтувати одразу два музеї.

Гарних вражень вистачало: два потужні фестивалі, які відбулись у Херсоні у вересні («ГогольFest» і «Мельпомена Таврії»), цікаві виставки, якими фонтанували херсонські митці. Особлива радість, що Херсонський художній музей таки мав змогу (між карантином і ремонтом) презентувати загалу дві виставки, відкладені через карантин — хоч без урочистого відкриття, але обидві яскраві та незабутні. Музейна колекція вперше поповнилась творами митців Ізраїлю за рахунок дарів переданих художньому музею Об’єднанням професійних художників Ізраїлю. Результатом стала виставка «Багатоликий Ізраїль» — гаряча, вибухово кольорова, фактурна.

Багато радості принесли і дитячі малюнки — виставка «Країна кольорових пазлів», авторами якої стали діти з порушенням аутичного спектру. Подія залишила багато щирих і радісних відгуків.

У серії «Краса і велич України» вийшли в світ поштові марки, присвячені Херсонщині, і серед них — марка із зображенням музейної будівлі та блок марок з картиною Івана Ботька «Черга за хлібом» з музейної колекції. І дуже хочеться, щоб таких позитивних подій і вражень було більше, ніж негативу.