Корона «Дня» Наталії ВОРОЖБИТ — за вражаючий жанровий діапазон

Безумовною подією не лише березня, а й усього телесезону стала прем’єра 12-серійної телесаги «Спіймати Кайдаша» за мотивами повісті Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я». Шоуранеркою проєкту виступила Наталія ВОРОЖБИТ.

Наталія (1975, Київ) на сьогодні — з найвідоміших українських драматургинь і сценаристок. Вона є авторкою 15 п’єс, спектаклі за якими ставилися в Україні та Великій Британії. З 2000 бере участь у різних телевізійних проєктах, театральних та драматургічних фестивалях. У жовтні 2015 разом із німецьким режисером Ґеорґом ЖЕНО стала співзасновницею київського Театру переселенця. Фрагменти з вистави  театру «Моя Миколаївка» Жено пізніше використав у неігровому фільмі «Школа №3» (Україна — Німеччина, 2017), знятому ним спільно з українською кінематографісткою Єлизаветою СМІТ і нагородженому на 67 Берлінському кінофестивалі Гран-прі програми Generation 14+.

У вітчизняному кіні Наталія активно працює останні 4 роки; її сценарії — драми «Кіборги» про оборону Донецького аеропорту (2017) і «Дике поле» (2018, екранізація роману Сергія ЖАДАНА «Ворошиловград»).

«Спіймати Кайдаша» вийшов у телеефір навесні, а вже в середині вересня Наталія заявила про себе на одному з найпрестижніших кінофестивалів планети з драмою «Погані дороги».

«Погані дороги», зняті за однойменною п’єсою, — режисерський дебют Ворожбит. Це кілька новел, об’єднаних темами війни й доріг, поганих не лише дорожнім покриттям, а й тим, на (довкола) них коїться. Ворожбит відстежує і розбирає наші великі і малі травми — і робить це тонко, безжально і майстерно, що особливо вражає, враховуючи відсутність у неї режисерського досвіду. Як наслідок, історія розмикається в світ: «Погані дороги» — не лише про війну на Донбасі, але про війну як таку — найгіршу з доріг, яка калічить життя по обидва боки лінії фронту.

Журі Тижня критики Венеційського фестивалю оцінило вигострену режисерську манеру й універсальність висловлювання українського фільму, присудивши Ворожбит Premio Circolo del Cinema di Verona (букв. Премія кіноклубу Верони) — приз Тижня за найкращу новаторську картину.

Таким чином Наталія довела, що для її таланту немає жанрових перепон, випустивши і масовий телепродукт, і непросте фестивальне кіно — рівним чином успішні.