Чи був другий бій під Крутами?
Так, стверджує Крутівський сільський голова Олег Бузун, адже бої у лютому березні 2022 р. з російською ордою проходила на тих самих локаціях, що й сто п`ять років тому назад. І цього разу українська армія, за активної підтримки місцевих мешканців, повернула сторічний борг загарбникам, помстилася за Героїв Крут. Зокрема, у селі Хороше Озеро стояли два «Камази», забиті трупами прибульців.
Це один із епізодів міжрегіональної веб-конференції «Знову бій під Крутами» яку 27 січня провели Київський, Миколаївський, Херсонський та Чернігівський регіональні центри підвищення кваліфікації. І хоча зустріч розпочалася з історичної довідки про події початку ХХ ст., однак учаники говорили про сучасну російсько-українську війну – кожен про події в своєму регіоні.
Максим Коровай, начальник Первомайської селищної військової адміністрації, – про те, як зустріли «братню» навалу громади Миколаївщини. Шістдесят загиблих мирних мешканців, десять військовослужбовців ЗСУ, зруйнована інфраструктура, тисяча двісті мешкацнів громади на тепер замість десяти тисяч рік тому – такі результати діяльності «асвабадітєлєй».
Юрій Тарасенко, начальник відділу цивільного захисту Іванківської селищної ради, – про події на Київщині. У відносно невеликій громаді 91 будинок пошкоджено, кілька повністю знищена, майже половина мешкацнів вимушена була залишити територію, підприємства зруйновані, як наслідок – величезний дефіцит робочих місць.
Олег Бузун, Крутівський сільський голова, розповів про спротив мешкацнів громади, зокрема, дії ТРО, що змусили московитів розбирати величезні завали на дорозі та таким чином дали українським військовим у Ніжині час, аби відбити напад на місто. Після деокупації громада продемонструвала дивовижно швидкі темпи відновлення економіки – всі землі були зорені, а наповненість бюджету склала 150%.
Олександр Лейбзон, Музиківський сільський голова (біля Херсону), констатував, що росйська армія порушила все: вивезли обладнання найбільшої в Європі птахофабрики, пограбували інші підприємства, в результаті – економіка зупинилася. Не гребували й бюджетними закладами – зокрема, охорони здоров`я. На тепер у громаді, де орні землі становлять 92% площ, не можна вийти в поле – все навколо заміновано.
Олександр Дудюк, депутат Миколаївської районної ради, також виділив проблему розмінування. А ще поставив питання – яка доля населених пунктів, що майже повністю зруйновані, а на Миколаєвщині та Херсонщині є такі? Адже нове будівництво дешевше – це рішення урядового рівня. Тепер звільнені території працюють переважно в режимі щоденної реакції, але розвиток вимагатиме повернення стратегічного планування.
Ігор Приходько, староста Новозаліського старостинського округу Бородянської громади, зазначив – найбільшою несподіванкою став напад зі сторони білорусі, такого від колись дружньої країни ніхто не очікував. Він згадав як окупанти шукали «бандер», військовослужбовців, а також працівників органів місцевого самоврядування. 61 загиблий мешканець, із них двоє дітей, руйнації, замінована територія навколо – такий рахунок виставили росіяни громаді.
Світлана Томаш, голова громадської організації «Городнянщина майбутнього» також зауважила – від білорусі точно такого не чекали. В результаті вже за кілька годин Городнянщина опинилася в окупації. Найбільшим викликом перших днів стало подолання розгубленості, навіть, паніки серед мешканців – що відбувається. За таких обставин вирішальне значення мала позиція місцевого самоврядування – міська рада, що працювала буквально під дулами автоматів, перетворилася в штаб координації всіх дій. Чи не найемоційнішим моментом став мітинг 9 березня в Городні – коли невеличка колонна на чолі з міським головою Андрієм Богданом під українськими прапорами рушила до центру міста, а до неї спонтанно приєдналося чимало земляків. Тоді в обличчя озброєних окупантів пролунало скандування: «Слава Україні! Героям Слава!», а також «Слава нації! Смерть ворогам!». Відео мітингу, дивом передане за майже повного відсутності зв`язку, згодом стало вірусним та знаковим для тих днів.
Лідія Григор`єва, головна редакторка інформаційного видання «Український південь», привернула увагу до долі мешканців досі окупованих територій. «Вони роблять все, щоб наші діти навчалися в російських школах, аби перетворити їх на яничар». Звідси важливість комунікації з тими, хто знаходиться під тиском загарбників. Стосовно звільнених територій вже тепер треба ставити інше питання – на тепер Херсон нагадує місто-привід – тут залишилося біля 60 тис. мешканців, ще гірше ситуація в Бериславі. Тож якою буде стратегія відновлення?
Всі учасники наголосили – такі міжрегіональні зустрічі та спільні дії – корисні й необхідні. Вони добре спрацювали для відсічі російській агресії, їх розвиток вкрай необхідний для перемоги України.
І на останок – під час веб-конференції був «прильот» до Музиківки – війна триває. І наш спротив рашистам – теж.
