Місія українознавців: Україна-Угорщина
Воюючій українській нації і державі під час цієї вкрай важкої війни з рашистськими путінськими ордами вкрай потрібні розуміння та підтримка усіх світових акторів-прихильників права та справедливості. Особливого ж значення набуває взаєморозуміння із найближчими сусідами, якщо, звичайно, вони здатні до цього на відміну від росії та білорусі, чи на шляху налагодження горизонтальних контактів між представниками громадянського суспільства України та країн-сусідів не стоїть утилітарний інтерес у вигляді дешевого російського газу і тому подібних «плюшок» від нашого та ще не так давно і їхнього божевільного «старшого брата».
Саме для налагодження такої взаємодії та порозуміння засобами публічної дипломатії науковцями Науково-дослідного інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (НДІУ КНУ імені Тараса Шевченка), очолюваного доктором філософських наук, професором Романом Додоновим, за підтримки керівництва головного вузу України було здійснено два візити до Угорщини з метою налагодження активної і постійної співпраці із українськими осередками на території цієї країни.
Зрештою, хто може і повинен бути найкращим адвокатом України перед світом, ніж представники української діаспори та українофіли різних країн? Щодо українців закордону, варто повною мірою відродити автентичний принцип колишньої української кооперації: «Свій до свого по своє!», поширивши його (можливо, насамперед) на сферу культурних, духовних взаємозв`язків між усіма українцями у світі, створивши єдиний інтелектуальний фронт боротьби з російськими ІПСО, забобонами й стереотипами, які все ще чималою мірою впливають на ставлення до сучасної України та українців.
Не варто заперечувати той факт, що, на жаль, сучасна Угорщина – не найкращий приклад добросусідських стосунків та взаємних почуттів між двома нашими народами. Та й тут є чимало людей, які не лише співчувають українцям у їхній антиколоніальній, цивілізаційній війні проти кремлівської імперії-монстра, але й реально допомагають українцям у їхній справедливій боротьбі за життя і свободу. Серед них – викладачки кафедри української мови та культури Ньїредьгазького університету. Саме цей університет є одним із найпотужніших центрів, де готують українських філологів та перекладачів. У цьому плані університет користується значною популярністю як серед етнічних українців Угорщини, так і тих, хто прагне працювати у спільних україно-угорських проєктах та бізнесах. Сьогодні, як зазначали в розмові викладачки кафедри, в Угорщині катастрофічно не вистачає людей, які б володіли двома мовами і могли надавати якісні перекладацькі послуги.
У теплій дружній обстановці науковці інституту українознавства узгодили подальші спільні кроки у налагодженні тісних наукових зв’язків, зокрема, починаючи з реалізації проєкту по підготовці спільного видання – фахового журналу «Українознавчий альманах», на сторінках якого планується обговорити вузлові питання сучасних україно-угорських стосунків, виявити спільні та відмінні точки зору на низку принципових проблем спільнотної взаємодії.
Такою ж ефективною та продуктивною була і зустріч із колегами з Будапештського університету під час першого візиту до Угорщини делегації науковців НДІУ КНУ імені Тараса Шевченка.
Будапештський університет імені Лоранда Етвеша, заснований у 1635 році, сьогодні є одним із найповажніших наукових осередків Європи. До його складу входить Інститут слов’янської та Балтійської філології з кафедрою українознавства. З колегами кафедри науковці НДІ українознавства обговорили можливості підписання меморандуму про співпрацю, проведення спільних конференцій, круглих столів та тренінгів для обміну досвідом, адже потреба в якісних перекладах з української на угорську і навпаки постійно зростає. Були випадки, коли українську художню літературу перекладали з української на англійську, і лише потім – з англійської на угорську. Кількість прямих перекладів з української на угорську у десятки разів менша, ніж, наприклад, з польської на угорську.
У ході зустрічі колег було констатовано, що налагодження гарних стосунків та спільної праці у міжнародних проєктах є безцінним досвідом та перспективним напрямком діяльності для обидвох сторін.
На окрему увагу під час двох візитів до Угорщини заслуговує відвідання українських шкіл, зокрема, нещодавно відкритої у Будапешті першої державної української школи, головними промоутерами якої стала родина ентузіастів Олени і Сергія Бескоровайних.
Співпраця на ниві збереження української культурної ідентичності дітей з України, чиї батьки стали біженцями через злочинну війну ерефії проти їхньої Батьківщини, є, безумовно, однією із найважливіших місій українознавців. Науковцями НДІ українознавства КНУ було проведено низку уроків для учнів, а потім і вчителів першої в Угорщині повноформатної україно-угорської школи, передано серію книжок та інших подарунків колективові школи для створення «куточка України», у неформальній обстановці обговорено найболючіші проблеми українських дітей-біженців на території Угорщини. Зокрема, виявилось, що на сьогоднішній день в країні налічується десять тисяч українських дітей, не охоплених ні українською, ні угорською освітою. Вчителів же хвилює проблема збереження їхнього професійного стажу після повернення в Україну. Вважаємо, що українська держава повинна вирішити це питання, тим самим підтримавши своїх освітян за кордоном!
Варто відзначити високий рівень професіоналізму вчителів цієї школи. Так історію у старших класах школи дітям викладають кандидати наук, доценти українських вишів, яких доля примусила покинути місця свого проживання в Україні через смертельну загрозу. При спілкуванні з дітьми старших класів та вчителями з’ясувалось, що більшість із низ хотіли б повернутись в Україну по закінченню війни. Вони дуже сумують за Батьківщиною, підтримують її героїчну боротьбу і люблять свою країну.
Під час другого робочого візиту у жовтні 2024 року було заплановано та відбулося також відвідування української мовної школи імені Лесі Українки у Будапешті, яку очолює чудова людина й подвижниця директорка школи Вікторія Бернат. Сама пані Вікторія за професією є піаністкою. Вона та її сім’я є людьми непересічними і широко відомими в Угорщині. Її чоловік – Ференц Бернат – відомий композитор, двоє синів теж пішли по шляху батьків. Це родина, яка широко пропагує в Угорщині у тому числі й українську музичну культуру. Тож досить унікальним є той факт, що Вікторія Бернат ще й взяла на себе відповідальність керування українською школою. До речі, діти тут навчаються не лише мові своїх батьків, але й культурним традиціям українців під час святкувань та урочистих подій.
Школа існує не перший рік та активно розвивається, відкриваючи свої філії у різних містах Угорщини. Зараз у цьому освітньому закладі навчається 150 українських дітей різного віку. Безумовним позитивом школи, яку очолює пані Бернат, є не лише вивчення української мови, але й збереження української культурної ідентичності.
Результатом спілкування науковців-українознавців України та закордонних українців завдяки особистим контактам та знайомству з існуючим досвідом їхнього життя в Угорщині стало переконання у тому, що допомога маленьким і дорослим українцям зберегти свою українську ідентичність у землях розсіяння (діаспора – розсіяння), почуття гордості і любові до Батьківщини – одна із найважливіших місій науковців-українознавців сьогодні!
Ірина Грабовська
Фото надані автором
Автор
Ірина ГрабовськаSection
День України