Артефакти – від неоліту до козацької доби

Понад пів століття викладачі та студенти історичного факультету за результатами археологічних досліджень і експедицій наповнювали фонди лабораторії з археології. Частину експонатів час від часу передавали до музейних колекцій, особливо цінні та раритетні речі, які потребували охорони, та чимало артефактів залишалося. Кілька років тому силами студентів та викладачів їх почали частково реставрувати і відтворювати. Тепер колекція стала настільки великою, що її вже нереально вмістити в одній аудиторії. Відтак виникла ідея сформувати музей археології. Він розміститься на першому поверсі головного корпусу. У експозиції будуть представлені експонати від часів неоліту до козацької доби, тобто постмодерну. Як відзначає Дмитро ЛЕНЧУК, старший лаборант кафедри всесвітньої історії факультету історії, права та публічного управління, чимало артефактів здивують навіть затятих археологів, адже до наших днів вони дійшли в одиничних екземплярах.

«У колекції лабораторії з археології понад 50 раритетних екземплярів — цілих чи склеєних. Вони датуються від доби неоліту до пізнього середньовіччя. До них входить матеріальний комплекс із таких давніх поселень, як Уланівка та Борисівка. Розкопки там були проведені у 1972-73 роках під керівництвом нашого викладача Павла Хавлюка. Він досліджував древні поселення улиці — слов’янські поселення, які жили від Дністром та Південним Бугом. Виховав не одне покоління археологів, а до реєстру археологічних пам’яток вніс понад 900 об’єктів, це більше половини від загальної кількості задокументованих, — розповідає Дмитро Ленчук. — Не менш знакові розкопки відбувалися у 1990-х роках під керівництвом Івана Зайця. Йому вдалося віднайти трипільське поселення зі збереженим житлом поблизу села Ворошилівка. Таким чином була відтворена його модель. Оригінал розміщується в обласному краєзнавчому музеї, а ми маємо точну копію, яку відтворили наші викладачі Віктор Косаківський та Сергій Гусєв».

Серед раритетів, які будуть презентовані у експозиції, Дмитро виокремлює древній піфос — це посудина для зберігання збіжжя, яку віднайшли у поселенні Уланівка. На її реставрацію він витратив більше року. Піфос сягає 80 см у висоту і має 60 см в ширину, вміщає 80 кг зерна. На посудині помітні 8 ручок. Це дозволяє припустити, що використовували її для транспортування зерна. Не менш помітною є гераклеська амфора періоду грецької колонізації Причорномор’я — це 5 — 4 ст до н.е. Відновлювали її історики також самостійно, а знайшли у городищі скіфського часу. Представлені у колекції і повністю вцілілі артефакти. Вони належать до черняхівського періоду — ідеально збережені, без найменших сколів. У цьому, як каже Дмитро, заслуга археологів — досвідчених і початківців.

«Усі студенти нашого факультету проходять археологічну практику, а також можуть бути задіяні в експедиціях. Щороку вони поповнюють колекцію лабораторії, привозять нові артефакти, які потім ми намагаємося відновити і хоча б частково відреставрувати. Це копітка робота, але цікава, — визнає Дмитро. — Цінність цих речей важко недооцінити, причому не лише для істориків, але й пересічних людей. Кожен артефакт      — це візитка епохи, він розповідає, як його використовували, для чого слугував, що означає орнаментаційне навантаження, дає уявлення про людини, які тоді жили. Хтось скаже: «для чого вам ці черепки?», а коли збереш їх у амфору і презентуєш її як музейний експонат, виникає вау-ефект — «невже її знайшли у нас!».

На сьогодні важко перелічити людей, які долучилися до формування фондів лабораторій з археології. Легше буде назвати тих, хто вже за місяць візьметься за формування музейної експозиції для презентації археологічної колекції. До складу організаційного комітету увійдуть як викладачі педуніверситету, так і музейники та краєзнавці краю. Адже музей хоч і буде облаштований у стінах вишу, та презентуватиме археологію усього Подільського краю.