У бібліотеку за... насінням

Не секрет, що за умов перманентного дефіциту коштів та браку уваги від влади різного рівня чимало (а може, й більшість) українських бібліотек виживають і розвиваються саме завдяки власній ініціативності, винахідливості, наполегливості й ентузіазму («День» неодноразово про це писав). Тому (але не лише — нагадаємо, 2016 року особливим складником ювілейної «Скриньки скарбів «Дня» стало саме насіння чорнобривців із франкових Нагуєвичів!) ми зацікавлено сприйняли новину про започаткування в Україні проєкту «Насіннєві бібліотеки», про яку поспілкувалися з його ініціаторкою, виконавчою директоркою Благодійного фонду «Бібліотечна країна» Люсьєною ШУМ та партнеркою ініціативи, засновницею ГО «Насіннєва скарбниця» Тетяною СИТНИК.

СТВОРИТИ СПІЛЬНОТУ ОДНОДУМЦІВ

— Наш фонд «Бібліотечна країна» започаткував ініціативу Рух «Зелені бібліотеки в Україні» зі впровадження екологічної складової в діяльність бібліотек України. Ми вивчаємо досвід книгозбірень світу в цьому напрямі та натрапили на «насіннєві бібліотеки», — розповідає про виникнення ідеї Люсьєна ШУМ. — У світі це досить поширена бібліотечна діяльність, наприклад, у США вже понад 500 таких бібліотек.

Насіннєві бібліотеки позичають та діляться насінням з метою збереження локальних сортів рослин. Деякі дарують насіння, а інші видають його «в позику» і чекають від учасників, що ті виростять рослину до зрілості та повернуть насіння бібліотеці. Також бібліотека може влаштовувати заходи з обміну насінням, коли відвідувачі збираються та обмінюються насінням та досвідом з його вирощування.

— Для вас це радше можливість розширити межі бібліотеки, збільшити її комунікативний потенціал чи й сприяти поширенню певних сортів і видів рослин, збереженню локального біорізноманіття? Яке співвідношення між цими завданнями?

Л. Ш.: — Насіннєві бібліотечні програми, безперечно, доповнюють місію сучасної бібліотеки щодо розвитку громад та сприяння навчанню впродовж життя. Але насамперед бібліотеки насіння виконують просвітницьку функцію, наголошуючи на збереженні різноманіття живої природи. Отже, це не просто послуга видачі насіння в позику, в межах цієї діяльності бібліотека створює спільноту однодумців, проводить навчальні програми, лекції, майстер-класи на екологічні, природоохоронні тематики, працюють клуби органічного землеробства тощо.

— Як ви оцінюєте саму ідею проєкту «Насіннєві бібліотеки»? — запитуємо Тетяну Ситник.

Т. С.: — Подзвонила пані Люсьєна: «В нас є ідея проєкту «Насіннєвих бібліотек» для обміну насінням», — для мене цей дзвінок, як друге дихання в умовах карантину. Добре, що завдяки інтернету та службам доставки ми могли стимулювати обмін садивним матеріалом між постійними учасниками ярмарку та гостями так званого онлайн-ярмарку «Насіннєвий челендж весна 2020» (нагадаємо, про перший такий «челендж» задля популяризації вітчизняних сортів насіння, що відбувся 2018 року, «День», писав у матеріалі «Сійся-родися... українське» https:// day.kyiv.ua/uk/photo/siysya-rodysyaukrayinske — Ред.), але сама ідея постійних локальних точок обміну повисла в повітрі. Передбачаю більше плюсів та можливостей у співіснуванні традиційних бібліотек з практиками обміну насінням.

УЖЕ ПОНАД 50 ЗАЯВОК

— Чи відчули ви запит на таку ініціативу, яку оприлюднили нещодавно? Хто вже відгукнувся? Від чого залежить, за вашими спостереженнями, активність працівників бібліотек у різних регіонах?

Л. Ш.: — Деякі бібліотеки України і раніше впроваджували подібні ініціативи, більше в площині об’єднання людей, які цікавляться садівництвом, проте назва «Бібліотека насіння» нова для українських бібліотек. Тому ми вирішили запровадити такий інноваційний проєкт з метою поширення світового досвіду та запровадження «насіннєвих бібліотек» як нового комплексного виду бібліотечних послуг для громад. Ми отримали більш як 50 заявок від зацікавлених бібліотек. Уже провели перше обговорення, на якому спільно напрацювали ідеї, які допоможуть впровадити цей проєкт у бібліотеках, а також необхідні ресурси та знання. http:// livelibrary. com.ua/news/seed-libraries-ideas/

Кожна бібліотека визначила для себе подальші кроки, які вони планують здійснити для реалізації проєкту, зокрема це й пошук локальних партнерів, наприклад, клуби садівництва та органічного землеробства, навчальні заклади, місцеві агрономи та селекціонери. Далі ми плануємо провести онлайн-навчання для бібліотекарів на дотичні теми, наприклад, щодо авторського права на насіння, основ органічного землеробства та інші. До нас уже долучилися партнери — це журнал Agroexpert, який передав журнали та книжки для подарунків бібліотекам. І також зараз ми збираємо насіння, яке будемо передавати бібліотекам у подарунок для заснування бібліотек насіння.

Також ми заручились підтримкою Громадської організації «Насіннєва скарбниця», яка надає методичну допомогу.

«НЕДОПУЩЕННЯ ТА ЗНИЖЕННЯ ПОШИРЕННЯ РОСЛИН-ОКУПАНТІВ»

— На обміні насіння яких видів і сортів рослин ви радили б зосередитися? Що необхідно враховувати тим, хто хоче взяти участь у ініціативі?

Т. С.: — Для успішного впровадження ініціативи на місцях бажано отримати початкові знання, що стосуються насіннєвої справи на рівні споживачів та поступово нарощувати досвід, обмінюватись ним з колегами. А нарощувати досвід будемо разом, переймаючи досвід колег з-за кордону та адаптуючи в наших реаліях, спрямовуючи до мети підтримки локального рослинного біорізноманіття.

Попереджений — значить озброєний. Існує кілька критичних точок та ризиків, про які варто дізнатись з самого початку. Ознайомитись з чинним законодавством «Про насіння і садивний матеріал» та «Про охорону прав на сорти рослин». Адже в кожного сорту є автор і він має отримувати винагороду за використання винаходу, незалежно від того, це закордонна селекція чи вітчизняна. Бажано знати про «Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні», не залежно від того, що він розрахований на аграрний сектор, фермерські господарства.

У СВІТІ ЦЕ ДОСИТЬ ПОШИРЕНА БІБЛІОТЕЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ, НАПРИКЛАД, У США ВЖЕ ПОНАД 500 «НАСІННЄВИХ БІБЛІОТЕК»

Тому для ініціативи «Насіннєві бібліотеки», на мою думку, найбільш відповідними будуть так звані народні сорти/зразки квітів, злакових, ґрунтопокривних, нектародайних та пилкодайних рослин, що створюють місцеві квітучі конвеєри на весь сезон, та насіння рослин, що вже стали рідкісними для захисних смуг. Про аборигенні зразки яблунь, груш, вишень, що можуть бути безповоротно втрачені, про дерева, які мають поважний вік, — проводити заходи з  ідентифікації назви, підтримки життя рослини та, при залученні фахівців-садівників, — проводити поширення сіянців, прищеп по регіону.

Важливими своєчасними знаннями буде обізнаність про ризики поширення інвазійних чужорідних видів рослин, карантинних видів. Адже підтримка локального рослинного різноманіття — це недопущення та зниження поширення рослин-окупантів, у зв’язку з чим на базі бібліотек можна вести роз’яснювальну роботу з місцевими споживачами, дачниками, пасічниками, фермерами.

«СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ БІБЛІОТЕК Є ЯСКРАВІ ПРИКЛАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЄКТІВ»

— Пані Люсьєно, ви написали  в Фейсбуці, що участь у цій ініціативі долучає заклади до спільноти екобібліотек, які дбають про свої громади. Що ви вкладаєте в поняття «екобібліотека» і які приклади в Україні ви можете назвати?

Л. Ш.: — У світі вже понад 20 років існує рух «Зелені бібліотеки» — це концепція розвитку бібліотек, яка включає посилення потенціалу екологічної дієвості та лідерства бібліотек як провайдерів освіти для сталого розвитку. Відповідно до визначення, яке надає Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ (IFLA), метою зелених бібліотек є привернення уваги до сталого розвитку своїм прикладом та просвітницькою роботою:

* Бібліотечні будівлі максимально відповідають критеріям зеленого будівництва та міжнародним екологічним стандартам.

* Зелені бібліотеки впроваджують систему екологічного управління в свою діяльність.

* Демонструють власним прикладом практики сталого споживання в діяльності бібліотек.

* Проводять просвітницьку роботу та надають інформаційні матеріали щодо сталого розвитку, залучають громадськість до вивчення та вирішення екологічних питань.

Наш фонд із 2019 року впроваджує пілотний проєкт «Зелена бібліотека» зі створення екологічного освітнього простору в Бібліотеці імені Саші Чекаліна для дітей м.Києва в Оболонському районі. Зокрема, ми плануємо оновити простір відповідно до вимог екологічного стандарту «Зелений клас», а також бібліотека вже впроваджує просвітницьку програму для відвідувачів. Стандарт «Зелений клас» охоплює ключові екологічні аспекти закладів освіти, що пов’язані зі споживанням енергетичних та водних ресурсів, управління відходами, показниками безпеки і якості для закупівель різноманітних товарів та послуг у поєднанні з екологізацією навчально-виховного процесу.

Серед українських бібліотек є яскраві приклади впровадження екологічних проєктів. Екопроєкт Львівської обласної бібліотеки для дітей був відзначений у п’ятірці найкращих конкурсу IFLA Green Library Award 2017, це щорічний конкурс для «зелених» бібліотек Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ.

Кіровоградська обласна бібліотека для дітей імені Т.Шевченка впроваджує навчально-ігровий екологічний проєкт «Екостиль твого міста», що покликаний сформувати культуру поводження з відходами в дітей та батьків. Зокрема, бібліотека видала екологічну казку для дітей письменниці Олени Горобець «Помста дерев».

Також бібліотеки навчальних закладів долучаються, наприклад, бібліотека Сумського державного університету за підтримки Goethe Institute з 2018 року впроваджує проєкт «Зелена бібліотека», що є частиною програми «Зелений університет».

— До 20-річчя газети «День» за ініціативи нашої головної редакторки Лариси Івшиної ми підготували своєрідну «скриньку скарбів», куди, крім листівок із першими шпальтами газети, світлинами фотовиставки, карикатурами Анатолія Казанського та Віктора Богорада, малюнками й обкладинками «Маршруту №1» від Анни Гаврилюк мольберта і особливого, «королівського олівця», увійшов і міні-мішечок із насінням чорнобривців із с.Нагуєвичі — батьківщини великого Івана Франка. Люди, що залюбки купували скриньку й отримували це насіння, саджали його по всій Україні (це і Сватове на Луганщині, і Локачі на Волині, і Шпола на Черкащині тощо) під нашим гаслом «Посіємо — зійде!». Таким чином ми сприяли створенню енергетичного чорнобривцевого, франкового, розумного простору. Адже це насіння, так би мовити, в контексті і з підтекстом. Чи знали ви про цю ініціативу? Як оцінюєте її «потенціал»?

Л. Ш.: — Не знала. Чудова ініціатива, обов’язково схожу ініціативу-флешмоб реалізуємо в насіннєвих бібліотеках.

Знаю про подібну ініціативу фонду Богдана Гаврилишина https:// bhfamily.org/responsibility-marathon/

Т. С.: — Я в захваті від цієї історії! Потенціал ініціативи високий, так і проситься максимально використовуватись щосезонно. Знати історію походження зразка, яка ще й має складову національної свідомості, — дуже надихає створювати простір гармонійним, з певним змістом.

До речі, в Коропському районі Чернігівської області є величний Дуб Мазепи, якому орієнтовно 500 років, — живий, мовчазний свідок історичних подій...