Як «оживити» сільські бібліотеки?

На 500 — 800 жителів обов’язково має функціонувати публічна бібліотека. Такий соціальний норматив не так давно затвердив уряд України. На думку можновладців, ця норма дасть можливість зберегти сільські бібліотеки, які зможуть у повному обсязі надавати бібліотечні послуги населенню в умовах децентралізації. Але зберегти — це одне, а наповнити змістом, який був би цікавий сільському мешканцю, — дещо інше. З огляду на те, що більшість закладів культури фінансують за залишковим принципом, особливих надій на широку ревіталізацію сільських бібліотек нині вже ніхто не плекає. Виходить так, що бібліотеки самі змушені доводити свою важливість і потрібність, розширюючи спектр послуг, перетворюючись на інформаційні центри з надання різноманітних інформаційних послуг. Та можливо це лише там, де є комп’ютер та інтернет. Цим «держава в смартфоні» може похвалитися лише формально.

«День» зібрав приклади успіхів та невдач із різних регіонів і поспілкувався з бібліотекарями про те, що ж є запорукою зростання.

ВІННИЧЧИНА:

«Попри реформу децентралізації, разючих змін у мережі бібліотек не відбулося»

На Вінниччині з загальної кількості 918 бібліотечних закладів, у сільській місцевості розташовано 819 бібліотек, з них лише третина має доступ до мережі і може функціонувати як мультимедійний центр з надання послуг для громади.

«Попри реформу децентралізації, разючих змін у мережі бібліотек області не відбулося. За цей час кількість книгозбірень зменшилася на п’ять закладів. Рішення про організацію мережі бібліотек у населених пунктах приймає сама територіальна громада, виходячи з можливостей місцевих бюджетів, — зазначає директорка Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва Лариса СЕНИК. — У області утворено 43 ОТГ, до яких перейшли 146 бібліотек, з них сільських — 110. На жаль, доступ до мережі інтернет мають лише 33% бібліотек ОТГ, що перешкоджає формувати на базі бібліотек поліфункціональні заклади з широким спектром послуг. На сьогодні більшість сільських бібліотек області потребують не лише ремонту, а й повної ревіталізації».

ТРИ ПРИКЛАДИ ПОЗИТИВНИХ ЗМІН

Щоправда, є на Вінниччині громади, які розуміють необхідність функціонування книгозбірні і шукають кошти не лише на ремонт, а й на певну трансформацію закладів. Так, віднедавна в Іллінецькій ОТГ усі бібліотеки об’єднали під координацію Центру культури, мистецтва та естетичного виховання. З його подачі відбувається перетворення старих бібліотек на мультимедійні центри. Подібні проєкти з перетворення старих бібліотек на сучасні мультимедійні заклади вже провели в сусідніх селах Василівка та Паріївка. А торік громада виграла грант у 87 тис. грн з обласного фонду на реалізацію проєкту «Тепла медіатека — творчий осередок сільської громади», кошти пішли на повний капітальний ремонт старої сільської бібліотеки-філії  в селі Павліка. Крім ремонту, закупили меблі, технічне обладнання, облаштований інтернет. Заклад буде обслуговувати школу, дитячий садок та мешканців двох сіл громади.

«Відвідувачі медіатеки можуть користуватися безоплатним інтернетом, skype-зв’язком, друкувати, сканувати та копіювати. Старенькі — за допомоги бібліотекаря оплатити комунальні послуги, а діти та молоді люди — поспілкуватися в креативному просторі або  влаштувати віртуальний тур музеями світу», — розказує директорка міської бібліотеки Іллінецької ОТГ Наталія ПОКРИЩУК.

Її колега, керівниця КЗ « Жданівська публічна бібліотека» Марія ВОНХОЛЬСЬКА розповідає про молодіжний центр ZHDANSPAСЕ, який відкрили на базі бібліотеки спільними зусиллями громади та фермерського господарства. За рік центр став креативним простором для обговорення ідей, дискусій, тренінгів та розвиткових заходів. Діти мають так звану «Стіну мрій», де кожен пише свою ідею. В них є девіз — «Мріяти вголос», і поки написана ідея не реалізується, вона залишається на «стіні», над нею працюють. Марія Вонхольська переконує, що центр об’єднав молодь громади, діти зацікавлені в розвитку, небайдужі до свого зростання, вчаться думати, пізнавати та реалізувати свої мрії.

Зовсім свіжий приклад трансформації сільської бібліотеки в інформаційний центр продемонструвала Краснопільська ОТГ. У невеликому селі Нараївка, що входить до громади, відкрили центр дозвілля і культурного розвитку. Як розповідає Наталя СТРИЖАВСЬКА, начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Краснопільської сільської ради, реалізувати цей задум допоміг грант від обласного конкурсу проєктів розвитку громад. Загальна вартість робіт становила 550 тис. грн, з них майже 150 тис. грн — кошти обласного бюджету та спонсорів, решту — профінансувала громада. За них громада повністю відремонтувала і зонувала приміщення, осучаснила книжковий фонд, є серед видань і книги з Бібліотеки газети «День», закупили оргтехніку, обладнали швидкісний інтернет. Тепер чекають на завершення карантину, щоб мешканці громади могли на повну використовувати новий простір.

ГОСТРІ ПИТАННЯ ТА БОЛЮЧІ МОМЕНТИ

Та не лише трансформації потребує бібліотечна галузь. Як з’ясувалося, болючим питанням для бібліотекарів залишається неврегульована нормативна база. Застарілі норми на ключові бібліотечні процеси вже давно не відповідають реальним умовам роботи працівників, а деякі сучасні процеси роботи взагалі ніяк не відображені. Оцінка навантаження бібліотекарів за старими нормами та оплата праці вже давно потребують приведення у відповідність, зазначає директорка Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва Лариса СЕНИК.

«Сьогодні користувач бібліотеки хоче отримувати якісні послуги, зокрема, в віддаленому доступі. Як оцінити працю бібліотекаря, який створює інформаційний продукт та забезпечує доступ до нього? Як пронормувати віртуальні бібліотечні послуги, спілкування з користувачами онлайн, виконання віртуальних замовлень, довідок? Ці питання сьогодні стоять дуже гостро, — відзначає Лариса Сеник. — Перешкоджає повноцінній роботі бібліотечних закладів у сільській місцевості переведення працівників на неповний робочий день, оскільки це передбачає, що впродовж певного часу бібліотека буде зачиненою. Такі тенденції негативно впливають на якість бібліотечного обслуговування мешканців об’єднаних територіальних громад. Імідж сільської бібліотеки багато в чому залежить від активної позиції, професіоналізму, організаційних здібностей її працівників. Сучасний бібліотекар має бути активним, компетентним, постійно підвищувати свій професійний рівень, опановувати нові технології.

Тому, резюмуючи нашу розмову, наголошу, що лише при відповідному матеріально-технічному забезпеченні (ПК, підключення до мережі інтернет, оновлення бібліотечних фондів, сучасний ремонт і меблі), ініціативності й креативності самих бібліотечних працівників — бібліотеки зможуть перейдуть від роботи в форматі «книгосховища» до формату «інформаційно-культурного центру» і стануть важливою складовою інфраструктури об’єднаних територіальних громад».

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина

ВОЛИНЬ:

«Працювали навіть на чверть окладу, але не звільнилися»

Уже років із п’ять у перший день літа в садочку біля Локачинської районної бібліотеки відкривається «Бібліотечна парасолька». Відбувається велика забава для місцевої дітвори, з масовими танцями, концертами, іграми, в підготовці беруть участь школа, будинок школяра, але ініціатива такого заходу належить бібліотеці. Бо аж до осені, коли похолодає і переберуться вже в бібліотеку, в затишному садочку біля приміщення районної книгозбірні стоятиме великий стіл під затишною парасолькою, зручні стільці. Сюди приходять і малята з дитсадка, і школярі на канікулах, щоби і погратися, а  найперше — почитати книжку, яку запропонують бібліотекарі. Та навіть казки дітям тут почитають!

Людмила МАРИНЯК, директорка районної централізованої бібліотечної системи, каже, що доводиться виставляти додаткові лавки, а часом стелити в садочку і рядна, щоби помістити всю дітвору. На щастя, зараз є чимало гарної дитячої літератури, а великі читачі, як відомо, виростають з маленьких. Тому бібліотекарі і шукають різні способи, щоб зацікавити їх книжкою.

Культура, а бібліотеки і поготів, каже Людмила Мариняк, завжди фінансувалися за залишковим принципом. Та навіть на нарадах про проблеми бібліотек згадують у останню чергу, після шкіл, медичних закладів, соціальних установ і т.д. Тож виживають по-різному. Тривалий час бібліотекарі Локачинсього району (та й інших) працювали на чверть окладу, зараз багато хто працює лише за половину належної зарплати. «Але ніхто в нас не звільнився, ми не знаємо, що таке плинність кадрів, а коли люди працюють з досвідом, це позитивний факт», — вважає Людмила Мариняк. Вона може багато розказати, як її «дівчата» самі фарбують, білять, роблять косметичні ремонти в службових приміщеннях, та інколи власним коштом і гардини купують, щоб в закладі було затишно... Могли б поїхати на заробітки в Польщу, як це роблять багато земляків, а тримаються такої малооплачуваної та малопрестижної насправді роботи. Чому? Бо розуміють більше за урядовців, що означає книга для виховання громадянина. «Часом доводиться списувати старі книжки, а мені, повірте, навіть такої книжки, яка пройшла через сотні рук і давно, може, й застаріла за змістом, шкода», — зізнається Світлана КУЛІК, яка завідує філіалом районної бібліотеки в селі Замличі. Село в районі далеко не «центрове», радше на узбіччі великих доріг, а має таку бібліотеку і таке ставлення до неї від місцевої влади, що можна лише порадіти.

Світлані сільрада доплачує до повного окладу половину суми. Тому вона працює повний робочий день і кожен день, на відміну від колег, які досі мають по пів окладу. В приміщенні бібліотеки зроблено гарний ремонт: замінили вікна та двері, придбали комп’ютер, комп’ютерний стіл, художню літературу, підключили інтернет. І хоча це стало можливим завдяки співпраці з благодійним фондом «Тільки разом», але сільська рада, яку очолює колишній дільничний Федір КУЖЕЛЬ, долучилася до цього проєкту своїми коштами та працею. Світлана завжди отримує гроші з сільського бюджету на придбання нової літератури, і наразі її в бібліотеці вже багато, виділяють їй кошти на передплату періодики «А є в нас філіали, де бібліотекарі самі, за власні мізерні кошти, але переплачують газети, бо людині не розкажеш, що грошей не дали, людина і сама не дуже розгониться з грошима, а читати звикла і йде в бібліотеку», — ділиться реаліями виживання сільських бібліотек Людмила Мариняк.

Локачинська районна бібліотечна система дуже активно йде до людей, використовуючи всі можливі засоби. Всі працівники філіалів зареєструвалися в соцмережі, бо побачили, що перебування тут має позитивну роль для піару, врешті, навіть пропаганди того, чим займається бібліотека. «Доводиться себе показувати, часом думають, що там бібліотекар, видав книжки, прийняв книжки... А ми ж проводимо велику роботу з пропаганди книги», — каже Людмила Мариняк. І повідомлення про майбутні заходи, новинки літератури, нові надходження і т.д. — усе працює на інтерес до бібліотеки та книги.

«Люди сільські також хочуть читати. Був період затишшя, коли мало йшли за книжками. Але тепер інтерес знову є. Що читають? Найпопулярнішими і найзапитанішими є книжки з історії, зокрема історії України, і художні, і документальні», — ділиться Світлана Кулік.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

КІРОВОГРАДЩИНА:

«А на бібліотеку не вистачає грошей»

У Глодоській бібліотеці офіційно 500 читачів, для села, де за офіційними даними проживає 2300 осіб, це досить велика кількість «читаючого» населення. Проте це цифра радше в теорії.

За словами завідувачки бібліотеки Наталі БУЛИГИ, за останні два роки в цій сільській книгозбірні мало що змінилося. Попри створення Глодоської ОТГ підтримки бібліотека не відчула. Як і раніше, раз чи двічі на рік фонди поповнюються на... вісім-десять книжок, які надходять з обласної бібліотеки за розподілом, а обіцянка місцевої влади купити комп’ютер перекочовує в наступний бюджетний рік.

Бібліотеку не зачиняли під час карантину, мабуть, через те, що вона ніколи не була місцем масового скупчення людей.

«Наші читачі дзвонять: «Ви закриті»? Кажу, ні, ми працюємо, тільки приходьте в масках і рукавичках, — розповідає Наталя Булига. — В іншому в нас нічого не змінилося. Як не було надходжень, так і немає».

На рік Глодоській бібліотеці для нормального функціонування потрібно 30 тисяч гривень. Цього року не виділили грошей навіть на канцтовари, проте дали кошти на передплату газет та журналів — їх передплатили аж на шість тисяч. Попри брак нової літератури, в Глодосах усе ж читають, великий попит має література українських авторів (наприклад, книжки Володимира Лиса чи Люко Дашвар), а якби в бібліотеці був інтернет, то відвідувачів було б ще більше, впевнена Наталя Булига.

«Ми на фарбу просили для підлоги, щороку подаємо заявку на комп’ютер, то які там комп’ютери... Хоча в селі скоро мають відкрити поліклініку, зробили дуже хороший ремонт. А ще в приміщенні старого млина роблять пожежну станцію, проте на бібліотеку не вистачає грошей. До нас приєдналося дуже багато сіл і тепер кожному треба дати, кожен смикає той бюджет — і школа, і садки...», — пояснює бібліотекарка.

Глодоська бібліотека розташована в приміщенні клубу, яке має низку проблем, одна з яких — це опалення, точніше, його відсутність. Тож навіть якщо в бюджеті і з’являться кошти, то спрямують їх на опалювальну систему та систему охорони...

Інна ТІЛЬНОВА, Кропивницький

ХЕРСОНЩИНА:

«Секрет» — у соціальній роботі

Бібліотеки в глибинках — завжди актуальна тема. І контрастна. Від неприємних кадрів із горою книжок у причепі трактора, які везуть на «інвентаризацію», — до сяючих світлин культурних і освітніх центрів, якими стали бібліотеки в розвинутих громадах.

Хочеться показати, як бібліотеки перетворюються з книгозбірень у чистому вигляді на інтерактивні центри дозвілля. Пропонуємо кілька таких прикладів із Херсонщини.

«БЕЗ МАСОВОГО ЗАХОДУ В БІБЛІОТЕКУ НЕ ПІДУТЬ»

У бібліотеці Тавричанської ОТГ Каховського району завершують ремонтні роботи. Завдяки місцевим підприємцям будівля виглядає як нова: і ззовні, і всередині. Нові меблі, комп’ютери, телевізор, кондиціонер — є всі умови для роботи. Так відбулося тому, що в бібліотеці постійно вирує життя, вона ніколи не пустує, розповідає

«Використовую всі можливі ресурси, щоб постійно поповнювати фонд. А щоб привабити людей, почали надавати послуги з оформлення електронних кабінетів для оплати комунальних послуг. Поки допомагаємо з цим питанням — даємо почитати якийсь журнал чи книжку, — розповідає пані Катерина. — Пропонуємо каву, чай і навіть фільм. Буває, подивляться фільм, а потім просять: «Можна, ми посидимо у вас?». Звичайно. Людям не вистачає спілкування».

ТАКОЮ ЦІКАВОЮ ДЛЯ ДІТЛАШНІ СТАЛА НЕЩОДАВНО ВІДРЕМОНТОВАНА БІБЛІОТЕКА В ТРОСТЯНЕЦЬКІЙ ОТГ, ЩО НА СУМЩИНІ / ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ЮРІЯ БОВИ

«Бібліотека ніколи не стоїть осторонь культурних заходів. Ми всюди: вечори, свято Івана Купала, день села, виставки вишивки наших майстринь, зустрічі з наймолодшими читачами. Без масового заходу в бібліотеку не підуть. А під розвагу — завжди додається книжечка. Або журнали — це більше для молоді», — додає Катерина Чеховська.

ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ

Олешківська центральна районна бібліотека стала центром просування цифрової і комп’ютерної грамотності в громаді. І це стосується не лише старшого покоління. Тут проводять тренінги з використання програм для обробки фото, відео, авдіо, створення презентацій, записують казки для дітей, проводять майстер-класи з різних видів хендмейду.

«У нас постійно набираються групи, які хочуть опанувати роботу за комп’ютером, інтернет, використання різних програм: від азів до більш просунутого рівня. Це сильна сторона нашої бібліотеки, але не тільки це, — коментує директорка Галина СЕРГЄЄВА. — Ми постійно беремо участь у різних проєктах та ініціативах: всеукраїнських і місцевих. Гляньте на нашу сторінку в Фейсбуці і на наш сайт — це «живі» ресурси, які постійно наповнюються новинами».

«Під час карантину працювали дистанційно. Знімали тематичні відео, проводили вікторини, флешмоби, онлайн-виставки, робили добірку онлайн-ресурсів, де можна почитати книжки в електронному форматі. Вчимо дітей записувати бук-трейлери для уроків літератури. Влітку в нас завжди була окрема програма для дітей, яка починалася 1 червня. Але цього разу, через карантин, вирішили зіграти і записати для них казку з ляльковими героями», — каже директорка бібліотеки.

Форматів для роботи і зацікавлення своїх відвідувачів — у онлайн і в офлайн — дуже багато, каже Галина Сергєєва. Все залежить від команди, захоплення своєю справою і бажання розвиватися як особистість і професіонал.

СОЦІАЛЬНИЙ НАПРЯМ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

«У нас зберігся відділ нестаціонарного обслуговування, в якому бібліотекар фактично став соціальним працівником. Для сільської місцевості це вкрай важливо, — розповідає директорка Білозерської районної бібліотеки Людмила ШИШКІНА. — Тобто бібліотекар не тільки надає наші базові послуги, а й допомагає людям з інвалідністю, людям похилого віку, тим, хто не може пересуватися на далекі відстані. Навіть під час карантину ми періодично ходили до цих людей. Одягали засоби захисту, несли книжки, журнали, але найбільше нас просили побути поруч, поспілкуватися з живою людиною, а не з телевізором».

Цей бібліотекар-соціальний працівник допомагає людям оформлювати різну соціальну допомогу, субсидії, дізнається про пільги, бо в селах люди часто не знають, що їм доступно. Також надається послуга онлайн-спілкування. Бібліотекар бере ноутбук, інтернет-модем і на дому, коли зима чи важко дістатися до бібліотеки, допомагає людям спілкуватися з рідними з інших міст і країн. Допомагають з оплатою комунальних послуг онлайн, а також влаштовують онлайн-консультації з безоплатним юристом.

«У період карантину активно долучалися до ініціатив Міністерства цифрової трансформації щодо онлайн-навчання, консультували щодо цих уроків. Знов-таки — завдяки індивідуальному підходу. Щойно послабились умови карантину, до нас почали приходити люди, хоча ми ніде не оголошували, що повертаємось до звичного режиму», — додає Людмила Шишкіна.

«Молодь також залучається до роботи бібліотеки. Діє літературне об’єднання «Біле озеро», молодіжна студія, де збираються мешканці з усього району. Читають вірші, проводять конкурси. В нас працює центр для молодих мам, відбуваються круглі столи для прогресивних молодих активісток. Постійно проводимо профорієнтаційні заходи, запрошуємо цікавих людей різних професій», — розповідає пані Людмила.

«Постійно оновлюється книжковий фонд, на це нам не шкодують коштів. Все-таки не комп’ютерами єдиними. А ще започаткували консультації для людей, які виїжджають за кордон на роботу або навчання. Ми хочемо відповідати запиту людей, а якщо вже вони їдуть кудись, то порадити їм достовірні ресурси та як оформити документи. Думаю, ми популярні, бо мобільні і не зациклюємось лише на самій бібліотеці. Як тільки ми бачимо попит — йдемо до людей», — вважає Людмила Шишкіна.

СТАРІ КНИЖКИ

Коли йдеться про сільські (і не лише) бібліотеки, часто доводиться чути аргумент про старі фонди з сотнями томів Леніна і Сталіна, горою радянської пропаганди та низькопробних художніх творів соцреалізму.

Дійсно, таких зразків, особливо в маленьких бібліотеках, іще чимало. Питання — що з ними робити? В одних закладах їх списують і викидають, в інших просто переносять у сховище: «мало як життя повернеться». За словами завідувачки науково-методичного відділу Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.О.Гончара Тетяни СВАТУЛИ, є спеціальний порядок списання таких книжок. Після чого вони не видаються широкому загалу. Лише науковцям.

«Цей фонд є в обласній бібліотеці як зразок для історії. Але у вільному доступі практично в усіх бібліотеках ці книжки недоступні, вони давно списані як морально застарілі. Якщо є потреба в дослідників, вони можуть приїхати в обласну бібліотеку і отримати їх для роботи, — каже Тетяна Сватула. — Але вивозити і викидати такі книжки я вважаю середньовіччям. Література здається на переробку і з неї друкують нові видання. Це екологічно чистий процес, адже не треба вирубувати нові дерева».

Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон

Також див. погляд на проблему членкині ВГО Українська бібліотечна асоціація Оксани Бояринової в блозі на сайті «Дня» «Коли приходять зміни» 

ДО РЕЧІ

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Ви можете зробити чудовий подарунок для бібліотеки свого села, замовивши видання з Бібліотеки газети «День». Зробити це дуже просто — переходьте за посиланням у магазин