«Життя» сміття

Нарешті в Україні з’явилася Національна стратегія управління відходами, яка відповідає вимогам і директивам Європейського Союзу. Це означає, що ми повинні спрямувати зусилля на якнайменше утворення сміття, запустити в дію сучасні процеси його переробки та по мінімуму розвивати мережу сміттєзвалищ. Відходи мають «жити» в замкнутому колі, щоб забруднювати довкілля та використовувати природні ресурси якомога менше. 

Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак пояснив, що до 2030 року в п’яти  населених пунктах з’явиться система роздільного збору сміття та запрацює 250 центрів зі збирання відходів споживання. Ще один крок у реалізації стратегії — розробка національного та регіональних планів з її втілення. Такий підхід перегукується з європейською практикою, зокрема з напрацюваннями Польщі. Нещодавно експерти міжнародної благодійної організації «Екологія — Право — Людина» відвідали кілька польських міст із навчальним візитом і побачили весь цикл «життя» відходів. Своїми порадами з огляду на «сміттєвий» польський досвід із «Днем» поділилась еколог МБО «Екологія — Право — Людина» Алла Войціховська.

П’ЯТЬ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРІОРИТЕТІВ

— Пані Алло, Польща узгоджує свою діяльність у сфері управління відходами з директивами ЄС. Нещодавно Україна підготувала свою Національну стратегію поводження з відходами. Наскільки вона співзвучна з вимогами ЄС?

— Стратегія — це те, що треба, але деякі існуючі речі для нас неприйнятні. Наприклад, у  деяких регіонах ініціюють спалювання відходів, це питання збурюють голови областей. От очільник Львівської області заявив, що спалюватиме відходи в котлі ветсанзаводу в Жовкві. Але це неприпустимо. Цей котел має площу кілька метрів квадратних, а площа сміттєспалювального заводу займає гектари, це відповідні котли, висока температура, багатоступеневі системи очистки, онлайн-датчики постійного контролю викидів у атмосферне повітря. Неприпустимо, щоб озвучувалися речі, що суперечать охороні довкілля та збереженню життя і здоров’я людей.

Стратегія передбачає впровадження європейських підходів. Перший важливий  пріоритет європейських директив — запобігання утворенню відходів. Далі — підготовка до повторного використання та повторне використання. На третьому місці — переробка, на четвертому — використання цих відходів як енергетичних ресурсів. На останньому місці — захоронення відходів на сміттєзвалищах.

Алла Войціховська: Стратегія передбачає впровадження європейських підходів.

• Перший важливий пріоритет європейських директив — запобігання утворенню відходів.

• Далі — підготовка до повторного використання та повторне використання. На третьому місці — переробка.

• На четвертому — використання цих відходів як енергетичних ресурсів.

• На останньому місці — захоронення відходів на сміттєзвалищах.

Ці самі пріоритети передбачені в нашій Національній стратегії поводження з відходами. В Європі, зокрема в Польщі, є два рівні планів поводження з відходами: національний і регіональний. Побутові відходи не можна перевозити з одного регіону в інший. Обласні ради повинні так організувати роботу, щоб побутові відходи збирали, транспортувалис, переробляли в межах однієї області. Небезпечні відходи, якщо у воєводстві немає підприємства з їхньої переробки, доставляють у інші воєводства, які можна порівняти з нашими областями. В Україні ж лунають пропозиції щодо спалювання відходів методом піролізу, тобто без доступу кисню. Це як муфельна піч, у яку поміщатимуть побутові відходи. В Європі неприпустимо використовувати цей метод для спалювання побутових відходів, а в нас кожна друга область пропонує таке спалювання. Цей метод призначений лише для промислових відходів, приміром, медичних чи нафтопереробки.

«ХТО НЕ СОРТУЄ СМІТТЯ, ПЛАТИТЬ УДВІЧІ БІЛЬШЕ ЗА ЙОГО ЗБІР»

— У чому унікальність польського досвіду? Що ми могли б запозичити?

— Має бути цілісна система поводження з відходами. В Польщі ради різних міст у межах одного регіону створили спеціальні об’єднання, які контролюють увесь процес від збору до транспортування і переробки відходів. Працює електронна база даних, відстежується рух кожної машини, що перевозить відходи, і кожна з них має електронні ваги та систему GPS.

Агломерація, тобто об’єднання рад кількох міст, також відповідає за збір небезпечних відходів від громадян. Понад 40 видів відходів збирають від жителів пункти селективного збору. Це дуже гарний досвід. Поляки привозять сміття до цих пунктів, є ще мобільні пункти, які збирають окремо різного виду небезпечні відходи. Потім ці відходи відправляють на підприємства з переробки та знешкодження небезпечних відходів. Органічні відходи також, як передбачає директива ЄС, збирають роздільно. Усі зелені відходи та відходи харчування збираються окремо. Мешканці мають такий обов’язок — сортувати роздільно. Той, хто цього не робить, платить удвічі більший тариф за збір сміття. Сортують так: пластик, папір, метал, скло та органіка.

У Польщі все відстежується в онлайн-режимі, тобто перевізники відслідковують, чи вчасно машини забрали сміття. Наші міські ради кажуть, що це не їхня відповідальність, вони уклали угоди з перевізниками, і якщо ті завезли це сміття на Волинь чи Вінниччину, це вина не міської ради, а перевізника. В Польщі перевізник не зможе взяти участь у тендері, якщо не обладнає машину GPS та електронними вагами. Ця система коштує на кожну машину орієнтовно 600 тисяч гривень.

УТВОРЮЄТЕ ВІДХОДИ? ЗАВЕДІТЬ КАРТКУ

— Хто все це фінансує?

— Здебільшого працюють приватні компанії. Якщо вони хочуть бути на ринку та перемагати в тендерах, мусять вкладати кошти. Наприклад, у Познані два великі концерни перемогли в тендері та збирають побутові відходи від мешканців. Що цікаво, в Польщі кожен утворювач відходів має картку утворення та поводження з відходами. Якщо він утворив відходи і передав їх іншому підприємству, то несе за це відповідальність. А раптом він передав відходи підприємству, проти якого, приміром, відкрито кримінальне провадження чи є податкові застереження?

— Пані Алло, використовуючи польський досвід, як розв’язати проблему, на зразок нашого Грибовицького сміттєзвалища?

— Необхідно збудувати полігон для побутових відходів відповідно до державних будівельних і природоохоронних норм, встановити лінію сортування побутових відходів, відсортовувати ресурсоцінні компоненти, переробляти їх, роздільно сортувати органічні відходи — зелені та харчові, збудувати підприємство біокомпостування цих органічних відходів. До речі, в Європі перевагу віддають компостуванню за допомогою безкисневого, анаеробного, зброджування. З біогазу, який утворюватиметься внаслідок анаеробного зброджування, можна генерувати електроенергію. Відходи, які не підлягають повторному використанню, переробці, компостуванню, варто захоронювати на полігоні. Окрім цього, слід організувати роздільний збір небезпечних відходів.

Щоб відходи були під контролем, перевізників треба зобов’язати обладнати машини електронними вагами та GPS — тоді в нас відходи не мігруватимуть різними областями.

«ЗАЯВИ НАШИХ СЛУЖБОВЦІВ ПРО ЗАХОРОНЕННЯ 30% ВІДХОДІВ — УТОПІЧНІ»

— Що може робити Україна вже сьогодні, не чекаючи, доки запрацює стратегія управління відходами?

— На сьогодні стратегією передбачено роздільне збирання сухої та мокрої фракції, тобто органічних відходів. Кажуть, що за рік ми зможемо захоронювати 30% відходів. Польща, за статистикою, 44% відходів захоронює на полігонах. І це результат п’ятнадцятирічної роботи польських колег у сфері поводження з відходами. Наші службовці заявляють про досягнення 30% за рік чи два, це утопічні заяви. Не треба відкривати в кожному селі по сміттєзвалищу — навпаки, треба робити укрупнення, по кілька сміттєзвалищ на всю область, треба встановлювати сортувальні лінії та станції компостування, займатися рекультивацією старих полігонів.

У Польщі на одному з рекультивованих полігонів зроблено дитячий майданчик для навчання дітей поводженню з відходами. Обласні адміністрації та ради мають об’єднуватися та створювати комплексну цілісну систему поводження з відходами, а не фрагментарну, яка латає дірки, а насправді природоохоронного результату нема. На сайтах облдержадміністрацій необхідно розміщувати адреси підприємств, які займатимуться збором вторинної сировини, переробкою відходів, організовувати логістику у сфері поводження з відходами.

— Але на це теж потрібні кошти.

— Деякі органи місцевого самоврядування мають достатньо коштів. Наші польські колеги кажуть, що не розуміють, чому те, що коштує в них 10 мільйонів злотих, у нас коштує 100 мільйонів злотих. Усе можна вирішувати без завищення ціни. У Вінниці ж сортують відходи на суху і мокру фракції, компостують відходи, виробляють із них електроенергію. Тобто, можна зробити все — якщо захотіти.