Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Донецький театр ляльок став Академічним

Ще б звук і світло підправити
17 січня, 2008 - 00:00

Ця знаменна подія співпала зі святкуванням 75-річного ювілею Театру ляльок, який творчий колектив відзначатиме 2008 року.

Серед кращих постановок Донецького лялькового театру: «Казка про жадібного Сергійка», «Друзі маленької Кіті», «Земля дана тобі навіки», «Про добро і зло, і про довгий язик», «Казка про рибалку та рибку», «Сембо» та багато інших, а нового року в його репертуарі з’являться вистави за мотивами творів Андерсена, Пушкіна, Чуковського, Гумільова, при цьому всі постановки ґрунтуються на бездоганній літературній основі. За роки своєї діяльності театр здійснив понад 200 нових постановок, понад 10 із яких було нагороджено дипломами престижних фестивалів. На виставах донецьких лялькарів, яких було показано понад 60 тисяч, побувало понад 15 млн. глядачів.

Акторський склад у театрі також дуже сильний — ляльок у Донецьку водять професійні актори з Донецька, Харкова та Дніпропетровська, а нещодавно колектив театру поповнився молодими кадрами, готовими працювати в театрі ляльок навіть на ту крихітну зарплатню, яку їм пропонують. І це при тому, що це мистецтво набагато складніше за звичайну акторську майстерність — так званий «синтетичний» актор- лялькар повинен не просто грати свою роль, але й «допомагати» в цьому своїй ляльці, а для цього треба досконально знати механізм «іграшкового актора» й уміти вірно й точно управляти його мімікою та жестами. У Донецькому ляльковому театрі це мистецтво на висоті — актори тут володіють своїм мистецтвом настільки віртуозно, що після нещодавнього творчого звіту театру в Києві їх запросили на гастролі до Ірану. До речі, в багатьох донецьких лялькарів окрім таланту до управління своїми ляльками є ще дар до професійного озвучення казок, і в підсумку кожен герой «говорить» багатим, глибоким голосом свого лялькаря, а сама постановка позбавлена фальшивості та поверховості.

Проте, як розповів директор, художній керівник Донецького обласного театру ляльок, заслужений працівник культури України, доцент Донецької музичної академії ім. С. Прокоф’єва Віктор Стариков, незважаючи на всі ці переваги та райдужні перспективи, у театру напередодні ювілею є й свої проблеми — передусім лялькарям бракує обладнання і приміщення.

Взагалі у донецьких лялькарів не було свого будинку до 1980 року, і лише потім їм дозволили «переселитися» в приміщення нерентабельного кінотеатру «Перемога», проте воно для постановок із ляльками незручне — зала досить велика, тому маленьких ляльок із далеких рядів не видно. Більш того, часом «шкутильгає» звук і світло, і лялькарі постійно нагадують владі, що їх давно час замінити. Проте, незважаючи на те, що обласна влада вже врахувала всі ці побажання, коштів бракує навіть на елементарні потреби. Тому театр навіть у своїх постановках не втомлюється натякати на необхідність появи спонсора, однак, поки що, донецьким лялькарям ніхто не допомагає.

Ганна ХРИПУНКОВА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments