Норвезька скрипка та її сестри
Вечір норвезької музики в Києві проходить вже вдруге. Рік тому українські музиканти виконували твори Едварда Гріга. Цього ж разу до програми концерту увійшли твори композиторів, що жили й творили в епоху Гріга, — Йохана Хальворсена, Йохана Свенсена, Оле Булла, та нашого сучасника Харальда Северуда. Часткою північного романтизму зі слухачами поділилися Симфонічний оркестр Національної філармонії України під управлінням заслуженого діяча мистецтв Ігоря Палкіна, лауреат міжнародних конкурсів піаніст Олександр Поляков та сестри Хемсінг, яких не без гордості представив посол Норвегії пан Йостейн Бернхардсен (свою промову, до речі, він виголосив чистою українською мовою, чим може похвалитися далеко не кожний іноземний дипломатичний представник у нашій державі). Пан Бернхардсен недарма пишається тим, що запросив до участі в концерті цих двох дівчат. 12-річна Елдб’йорг та 14-річна Рагнхільд виконували соло з симфонічним оркестром так впевнено, як вміють тільки професіонали, ті, хто знає, як поєднати техніку й глибину гри.
Сестри Хемсінг живуть у місті Аурдал, за двісті кілометрів від норвезької столиці, однак на навчання музиці їздять до Осло. Дівчата — лауреатки численних національних і міжнародних музичних конкурсів. Вони виступали з багатьма професійними та юнацькими оркестрами як в Норвегії, так і за кордоном — у Чехії, Австрії, Італії. Як розказали «Дню» сестри Хемсінг, вони оцінили роботу Симфонічного оркестру Національної філармонії України, й зокрема те, що українські музиканти дуже дружні. «Особливість норвезької музики — її народне коріння», — сказала Рагнхільд. Крім класичної скрипки, сестри грають також на традиційній норвезькій скрипці — хардінгфеле. Вона відрізняється своїм резонуючим звучанням. Народні норвезькі музиканти на слух вчать і передають iз покоління до покоління мелодії, написані у XVI—XVII століттях. Звісно, імпровізуючи, створюють і власні п’єси.
У Норвегії добре живеться музикантам, які влаштувалися на роботу до якого-небудь оркестру, розповіла мати дівчат пані Хемсінг — також скрипачка. Ті ж, хто грає в камерних ансамблях, заробляють не дуже багато. Але родина Хемсінг переконана, що професія музиканта в їхній країні престижна. З дев’ятнадцяти однокласників Рагнхільд восьмеро вчаться гри на скрипці. На концерти дівчат приходять люди всіх вікових груп. «Молодь, звичайно, більше полюбляє поп-музику», — кажуть сестри Хемсінг. «Мої однокласники, — усміхається Рагнхільд, — слухають попсу й грають на скрипці».
