…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

В очікуванні прецеденту

Захисники тварин вимагають максимальний термін для Олексія Ведули, інакше догхантери в Україні й далі почуватимуться безкарними
16 лютого, 2012 - 00:00
ПІД БУДІВЛЕЮ СУДУ ЗІБРАЛИСЯ ЧИСЛЕННІ ЗАХИСНИКИ ТВАРИН Й АКТИВІСТИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ СКАНДУВАЛИ: «ЖИВОДЕРІВ — НА НАРИ!» / ФОТО РЕЙТЕР

Днями відбулося перше судове засідання у справі 19-річного живодера Олексія Ведули, який з особливою жорстокістю закатував та вбив понад сотню бездомних собак, та його спільника, який все це знімав на відео. Справа викликала широкий суспільний резонанс і має всі шанси стати прецедентною — це другий випадок в Україні, коли справа щодо жорстокого поводження з тваринами дійшла до суду.

Перше засідання суду відбулося при повному аншлагові, але тривало недовго: суд не знайшов причин для закриття чи зупинення провадження у справі, переніс слухання на 22 лютого та відпустив Ведулу на підписку про невиїзд. Через те, що адвокат підсудних вбачає небезпеку для них та їхніх сімей, аудіо- та відеозапис засідання були заборонені. Через побоювання самосуду, інформація щодо особистостей підсудних також була обмеженою.

Зоозахисники вимагають для Ведули максимального тюремного терміну — п’ять років. Саме стільки передбачено Кримінальним кодексом за «виготовлення матеріалів, які пропагують насилля та жорстокість», натомість за жорстоке поводження з тваринами передбачено щонайбільше півроку. Справедливий вирок, на думку зоозахисників, стане гарним попередженням усім тим, хто сьогодні безперешкодно й вільно знущається над тваринами.

«День» зв’язався з головою товариства захисту тварин Святошинського району міста Києва Антоніною Смалій. «У мене по фактам жорстокого поводження з тваринами понад 50 звернень лише у Святошинському районі, але, на жаль, жодної кримінальної справи так і не було порушено», — розповідає зоозахисниця. «Був випадок із чоловіком, який задушив і повісив на сміттєвий бак домашню собаку, що загубився. Страшно було дивитися на хазяїна загиблого пса, коли ми знайшли нещасну тварину. Лише спільними зусиллями людей, які живуть в одному будинку з цим живодером, вдалося домогтися його затримання. Він зізнався у скоєному, на нього оформили протокол і... відпустили», — розповідає Смалій.

Через недосконале законодавство та людську байдужість живодери почуваються в Україні вільно та безкарно. Саме тому громадські організації та всі небайдужі люди покладають великі надії на резонансну справу Олексія Ведули.

«Якщо Ведулі дадуть п’ять років, це може змінити ситуацію на краще. Вже сьогодні є зміни: раніше міліція лише посміювалася на мої звертання щодо жорстокого поводження з тваринами, а сьогодні вже реагують. Проблема в тому, що досі немає продуманої державної політики у сфері захисту тварин», — підсумовує Антоніна Смалій.

Володимир САВІНОВ, науковий співробітник лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України:

— В індивідуальних випадках агресія й жорстокість пов’язані з якимись травмами дитинства, невідреагованими проблемними почуттями, які заклали в людині певний комплекс. Агресія проти слабших є певною соціальною психологічною закономірністю, й лише підвищуючи рівень культури, свідомості та долучаючи до роботи психотерапевта, можна керувати цією закономірністю. Коли людина не хоче або не має можливості знайти культурні форми для самореалізації, вона обирає найпростіші форми — тваринні. Агресія є у всіх, але люди, які мають достатній рівень свідомості, можуть не давати волю своїм агресивним почуттям прямо і безпосередньо. Знайти форму своїм почуттям, своїм потенціям в інших сферах — набагато складніше, тому люди й самореалізуються через жорстоке поводження зі слабшими.

Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: