Акція на підтримку мови: три світи

16 липня на площі перед Верховною Радою зібралося кілька тисяч людей на підтримку української як державної мови. Протестувальники виступають за відкликання законопроєкту народного депутату від «Слуги народу» Максима Бужанського № 2362 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо навчання державною мовою в закладах освіти», зміст якого полягає у скасуванні вимогу про перехід учнів 5-11 класів росіийськомовних шкіл на українську мову навчання з 1 вересня 2020 року.

17 червня гуманітарний комітет Верховної Ради не підтримав законопроєкт, проти його ухвалення також виступив новопризначений уповноважений з державної мови Тарас Кремінь. Але 13 липня голова Верховної Ради Дмитро Разумков підтримав розгляд законопроєкту 16 липня, у 30-ту річницю Декларації про державний суверенітет України. Згодом розгляд законопроєкту було перенесено на п’ятницю, 17 липня.

Однак, представники опозиційних політичних сил, які раніше закликали українців зібратися під парламентом вирішили не скасовувати акцію протесту, а збиратися два дні поспіль. «Ми зібралися, щоб депутати зрозуміли чому не варто чіпати закон, ані 16 липня, ані в будь-який інший день», — заявив колишній голова Інституту національної пам’яті, нині народний депутат від фракції «Європейська солідарність» Володимир В’ятрович.

Чому досі, після 30 років з прийняття декларації про державний суверенітет України, питання мови настільки актуалізоване і залишається частиною політичних ігор?

У медійному просторі про акцію можна почути різні думки, найпопулярніші: що вона має сконсолідувати громадян України, мислячих людей, що не бажають рухатися у бік зросійщення та зовнішнього управління Кремля, про гуртування різноманітних опозиційних сил навколо спільної постмайданної ідеї. У реальності ж, можна було побачити три різні світи, які конкурують між собою за правду та голоси виборців: світ сцени, світ парламенту та світ людей.

СВІТ СЦЕНИ

Під час акції лунали різні гасла, багато закликів, пісень, патетичних промов про незалежність України, важливість мови у становленні нації... та постійні згадки про визначну роль партії «Європейська солідарність» на чолі з п’ятим президентом Петром Порошенком у долі мовного закону, і взагалі відродженні української мови на теренах України. «Заважає мова — геть до Ростова», «Зброя! Мова!»... — лунали заклики зі сцени, на якій здебільшого перебувають депутати від «ЄС», а одразу перед сценою майоріли їхні партійні прапори. Зрідка на сцені з’являлися представники партії «Голос» та «Свободи», лідери громадянського суспільства та музиканти, що намалися підтримати величезний натовп у «тонусі». Окрім закликів про державну мову, як показник незалежності, сили та освіченості нації, чуємо також і про боротьбу між нинішнім та попереднім президентами, протистояння представників монобільшості з опозицією. «П’ятий та сьомий!» — такими гаслами вітають Петра Порошенка, який у своїй промові на сцені зосередився саме на питаннях протистояння та свого «політичного переслідування».

«Якби не віра, ентузіазм та сила Андрія Парубія — не було б мовного закону!», — викрикує під час свого виступу народний депутат Микола Княжицький.

Так, але якими є настрої серед представників інших політичних сил? Адже далеко не тільки «ЄС» був представлений на акції — це, окрім «Голосу» та «Свободи», і «Національний корпус», і «Демократична сокира», і рух «Опору капітуляції», і ГО «Справа громад», і навіть «Народний Рух України».

«Ми закликаємо прихильників нашої політичної сили та небайдужих громадян України продемонструвати волю народу на підтримку єдиної можливої державної мови в Україні, в усіх сферах її застосування, — коментує «Дню» член партії «Демократична Сокира» Олег Сабадаш. — Коли ми вивчали подання цього законопроекту до Верховної Ради, нашу увагу привернула фраза «політична недалекоглядність та відсутність здорового глузду авторів діючої редакції Законів Україну «Про освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Тобто автор законопроекту (Максим Бужанський. — Ред.) взагалі не має на увазі захист конституційних прав національних меншини або їх дискримінації. Ми вимагаємо, щоб цей законопроєкт взагалі зняли з розгляду. Мовна політика держави обрала нарешті той напрям, якого вимагає суспільство, і змінювати даний напрям ми не дамо. Важливо що ми всі, різні політичні сили, відстоюємо національні інтереси держави за будь яких умов. Здоровий глузд нашої політичної сили не використовує мовне питання, але й не дасть повернутися до стану справ в державі, який ми відчували до листопада 2013 року».

«Вся акція захоплена Порошенком, усюди його прапори, сцена поставлена «ЄС», виступають їхня спікери, хоч потім виступали і інші, але хто їх слухатиме якщо всі вже втомлені», — каже нам Олександр, який також прийшов висловити свою позицію.

СВІТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

У порівнянні з запеклими криками та гучними промовами перед парламентом, досить спокійний перебіг засідання Верховної Ради видається з іншої реальності. Після стриманих привітань з 30-ю річницею Декларації про державний суверенітет України, та короткого, значно менш яскравого, ніж на сцені, виступу представників фракції «ЄС», депутати починають буденну роботу по розгляду, обговоренню та прийняттю законопроєктів. Про мову сьогодні говорили мало. За перші години протестної акції, парламент вже встиг призначити Кирила Шевченка головою Національного Банку України, а Ольгу Піщанську — головою Антимонопольного Комітету України. Голосування проходять швидко, без багаточисельних обговорень, у досить спокійній робочій атмосфері. 

Вірогідно, завтра вже усім представникам політичних сил мовне питання раптово стане дуже небайдужим, а парламент стане частиною сцени. Питання тільки у тому, чи є воно дійсно важливим для можновладців, чи сприймають вони мову як частину державотворення?

СВІТ ЛЮДЕЙ

Якщо відійти від мотивів професійних політиків та агітаторів, можна побачити звичайних людей, які вийшли висловити свою позицію. Важливо, що саме вони сьогодні висловлюють справжню державницьку позицію. Інколи скандують гасла, інколи підтримують тих, чи інших політиків, але здебільшого — хочуть, щоб українська мова не нівелювалася на державному рівні та заклала підвалини для майбутнього їхніх дітей у вільній країні. Ось, чому на акцію протесту вирішив прийти Артур: «Сьогодні я прийшов під парламент задля підтримки української мови та її захисту від протиправних дій щодо неї. Вважаю, що захист української мови — це мій обов’язок як громадянина України. Нашу мову знищували століттями. Тепер, коли ми отримали шанс на майбутнє — у нас знову його забирають, і тому ми повинні стати на захист рідної, державної мови. Начебто вже врегулювали статус української мови, але тепер проросійські сили знову піднімають це питання. Я та інші учасники акції, плануємо показати, що нам не байдужа доля рідної мови, що ми готові за неї боротися, що наша мова є українська і вона буде єдиною державною мовою в Україні! Питання статусу української мови — це питання виживання української нації. Існує мова — існує нація».

Багато усміхнених людей, немало молоді, серед них багато у вишиванках, біля звичайних учасників перебувати найлегше, тут ти бачиш не лише щирість та відкритість намірів, а й більше правди. Так, ми звернули увагу на хлопця, який прийшов сьогодні з таким плакатом: «У Севастополі теж навчали російською». Ця проста фраза насправді дає зрозуміле обґрунтування, чому подібний законопроєкт після анексії Крим і у часи війни є, як мінімум антидержавницьким. Нагадаємо, що школи з російською мовою викладання були досить популярними на півдні та сході України. І це згодом стало однією з причин чому Кремль вирішив «захищати» «русскоязычных», захопивши частину наших територій. За бажання, людина, звісно, може вивчити українську самостійно, однак через системну освіту ти, в першу чергу, здобуваєш освіту та культуру, мова є напрочуд сильним чинником формування ментальності і державності.

Ця акція протесту демонструє, що за майже 30 років незалежності ми так до кінця і не  визначилися: ми частина Росії, чи може все таки незалежна країна зі своїми власними традиціями, культурою та мовою, яка є частиною Європи?  Поки навколо подібних питань поставатимуть чисельні скандали у владі, нам буде вкрай складно рухатися до розвитку.