Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Феномен Анатолія Авдієвського

24 березня виповнюється рік, як пішов із життя видатний український хормейстер
22 березня, 2017 - 13:00
Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

Анатолій Тимофійович був багаторічним художнім керівником і головним диригентом Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки та очільником Національної всеукраїнської музичної спілки.

На вшанування пам’яті геніального митця 23 березня в Києві відбудуться жалобна служба у Володимирському соборі й покладання квітів на місці поховання А. Т. Авдієвського — Байковому кладовищі.

У програмі IX Міжнародної пасхальної асамблеї-2017 «Духовність єднає Україну» 24 квітня у Великому залі Національної музичної академії України відбудеться концерт пам’яті Анатолія Авдієвського «Пісня — душа моя» з участю Хору ім. Г. Верьовки.

Про легендарного маестро згадують його колеги, друзі та учні.

ПІСНЯ

Галина СТЕПАНЧЕНКО, музикознавець, доктор філософії мистецтва:

— Авдієвський очолював Національну музичну спілку, яку ініціював. Завдяки Анатолію Тимофійовичу були започатковані хорові фестивалі, які відкривали нові імена. Тисячі концертів Хор ім. Г. Верьовки провів як у найпрестижніших залах, так і в простих клубах, на площах міст, і завжди мистецтву колективу слухачі щедро аплодували. Авдієвський був людиною, до якої тягнулися митці й шанувальники української пісні. У нього починав свою творчу стежку Євген Савчук (нині багаторічний художній керівник легендарної капели «Думка», педагог НМАУ). У хорі засвітилася зірка славетної співачки Ніни Матвієнко. Він благословив диригента Людмилу Байду — керівника відомого жіночого хору «Павана» і багатьох інших.

Авдієвський підносив народну пісню як високий витвір світового мистецтва. В одному з інтерв'ю він сказав: «Народ наш мудрий, і такі ж його пісні. Це не лише високохудожня цінність, а наша історія. Без розуміння та поваги до цього феномену наші патріотичні гасла нагадуватимуть бурю у склянці води…» Маестро все життя служив народній пісні. У пам'яті він залишиться як дивовижний диригент і як чародій української пісні. Дякувати Богу, що до його ювілею на Українському радіо вдалося записати чотири диски, об'єднаних спільною назвою — «Майстер-клас із Анатолієм Авдієвським».

ХОР

Володимир РОЖОК, ректор Національної музичної академії України:

— Анатолій Тимофійович був головою Наглядової ради нашої академії, багато років працював професором кафедри, випустив чимало учнів, аспірантів. Ми пишалися тим, що славетний митець, майстер був з нами поруч. Авдієвський підніс наше хорове мистецтво на недосяжну височінь. Рівних йому не було! Думаю, ще й століття не буде. Перефразовуючи вислів Бориса Олійника, сказаний про Стефана Турчака, Авдієвський «як метеор пронісся над Україною, залишивши в її культурі неповторний слід».

ПЕДАГОГІКА

Петро ЗАЇКА, перший заступник голови Національної всеукраїнської музичної спілки:

— Найголовніше, що Анатолій Тимофійович умів знайти підхід до будь-кого. Постать такого масштабу, величі духу, оригінальності в нашій сфері неповторна. Такої людини не вистачає. Із цим народжуються, цього не навчиш. Такі люди нам посилаються звідкись згори, щоби ми могли щось зрозуміти, побачити, чогось навчитися…

ОСОБИСТІСТЬ

Дмитро РАДИК, професор НМАУ:

— На зламі віків, серед інших, Україна подарувала світові двох корифеїв, покликаних створити духовні мости між націями і народами: Олександра Кошиця (ХІХ — ХХ ст.) та Анатолія Авдієвського (ХХ — ХХІ ст.). У своїй композиторській і диригентсько-хоровій творчості Анатолій Авдієвський мелодією гострив розум, а гармонією плекав душу. Велич пізнається на відстані. Та вже зараз ми розуміємо, що втратили неперевершеного митця, особистість широкого масштабу, стратегічно мислячу в царині національної музичної культури і не тільки.

СПОГАДИ

Петро АНДРІЙЧУК, художній керівник народного ансамблю пісні й танцю України «Дарничанка»:

— Анатолій Тимофійович не залишив після себе письмових спогадів чи методичних праць. Шкода, адже він володів дивовижним даром бачити в явищах і предметах найбільш сутнісне, значуще. Його мова була надзвичайно барвистою, оцінки — влучними, а характеристики — кінематографічними. Потрібно зібрати спогади про цього дивовижного митця. І бажано, щоби ця робота розпочалася якомога раніше, щоб не загубилося ніщо суттєве...

Ольга ГОЛИНСЬКА, музикознавець
Рубрика: