Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Iсторія одного документу

Україномовний оригінал Конституції гетьмана Пилипа Орлика в окремому виданні невдовзі вперше побачить світ
24 вересня, 2010 - 00:00

Унікальний текст нещодавно віднайденого київськими архівістами в Російському архіві давніх актів україномовного оригіналу Конституції Пилипа Орлика підготовлений до друку в часописі «Архіви України». Повна академічна публікація пам’ятки (транслітерація, факсиміле та переклад сучасною українською мовою) невдовзі побачить світ в окремому виданні, що готується під егідою Інституту історії України НАН України.

Століттями перебуваючи під владою інших країн, ми не тільки втрачали документи власної історії, але й не мали можливості вивчати ті історичні періоди та постаті, які були для існуючої влади особами non grata. Така доля спіткала документ, який не лише став важливою віхою в історії нашої країни, але й сам по собі лишався однією з найбільших загадок історії. «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького...», «Правовий уклад та конституції законів та вольностей Війська Запорізького...», «Уклад прав і вольностей Війська Запорізького та угоди...», «Конституція Пилипа Орлика» чи «Бендерська конституція» — все це різні варіанти назви цього документа. До останнього часу він був відомий лише в своїх копіях, які публікувалися у двох варіантах, — латинською та староукраїнською мовами. Поставало питання навіть про те, чи взагалі існував оригінал цього документу, чи він з’явився як фальсифікат пізнішого часу?

Для початку трохи зануримося в історію. Поразка під Полтавою у червні 1709 року болюче вдарила по тій частині українського козацького війська, яке на чолі з гетьманом Іваном Мазепою підтримувало шведського короля Карла ХІІ. Вони вимушені були емігрувати до Османської імперії (до містечка Бендери). Старий гетьман помер у вересні того ж року, а 5 квітня 1710 року в таборі під Бендерами, після тривалих суперечок, Військо Запорозьке обрало нового гетьмана — Пилипа Орлика. Цей вибір супроводжувався укладанням Конституції, яка у 16 статтях обгрунтовувала права України на суверенітет від Москви і Польщі та регламентувала зовнішні та внутрішні соціально-політичні та економічні відносини. Шведський король Карл ХІІ, як «протектор» України, підтвердив цей вибір спеціальним документом (підтверджувальним дипломом) від 10 травня 1710 року. Пізніші джерела свідчать, що документ Конституції існував у двох мовних варіантах: староукраїнському та латинському.

До останнього часу єдиним відомим оригінальним текстом вважався екстракт з Конституції латинською мовою, написаний власноручно Пилипом Орликом, під назвою «Затверджені умови договору між гетьманом та Військом Запорозьким, в стислому огляді зібрані», який зберігається у фондах Національного архіву Швеції в Стокгольмі (в колекції «Cosacica»). Ця колекція ще з 1880-х років була відома російським історикам (її дуже ретельно опрацював Н. В. Молчановський), а частину її документів (періоду 1649—1660 років) у 1908 році було видано в шостому томі «Архива Юго-Западной России, издаваемом Комиссией для разбора давних актов». Текст Конституції з цієї колекції до публікації не потрапив і був оприлюднений лише у 1930 році В. Кордтом. Копія цього скороченого варіанту (як і копії всієї колекції «Cosacica») зберігається зараз в ЦДІАК України. Весь документ — це лише 16 статей у скороченому вигляді без преамбули і присяги, відомих нам з інших копій цього документу. Серед документів колекції «Cosacica» є збірка матеріалів, написаних рукою Пилипа Орлика, в яких він обгрунтовує права українського народу на незалежність від Російської імперії і Речі Посполитої. Серед них (як окремий документ) є текст преамбули (латиною) «Передмова до установлених пактів з найяснішим гетьманом на час обрання його, затверджених Його Королівською Милістю королем Швеції». Але ці документи не є оригіналом Конституції Орлика. Вони, скоріш за все, були написані (як і більшість документів збірки, що пов’язані з постаттю гетьмана у вигнанні Пилипа Орлика) пізніше, на еміграції, під час листування гетьмана з господарями і можновладцями Європи.

Робота з цією колекцією і наявність в ній цього документу поставила питання про пошуки україномовного варіанту Конституції. Було відомо, що в Російському архіві давніх актів зберігається копія Конституції Пилипа Орлика, зроблена у ХІХ столітті (копія цього документу також є в ЦДІАК України) і написана староукраїнською мовою. Ця копія публікувалася ще у ХІХ столітті під назвою «Договоръ и постановленіе между Гетманом Орликом и войском Запорожским в 1710 году»: вперше — в 1857 році М. Маркевичем у його п’ятитомній «Истории Малороссии», вдруге — у збірці документів, підготованих Д. М. Бантиш-Каменським і виданих О. Бодянським під загальної назвою «Источники Малороссийской истории» у двох частинах, яка вийшла в 1858—1859 роках в серії «Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских при Московском университете». Цікаво, що ці тексти Конституції повністю ідентичні: публікатори користувалися одним джерелом (це документи однієї справи фонду № 13, Дела об Украине, РДАДА). В обох випадках вони були опубліковані у складі однієї і тієї самої збірки документів: по-перше, це лист шведського короля Карла ХІІ з м. Бендер до кошового отамана Якима Богуша від 10 травня 1710 року (у перекладі); по-друге, це «Договоры и постановления...» гетьмана Пилипа Орлика з-під м. Бендери з присягою останнього від 5 квітня 1710 року і, по-третє, це підтверджувальна грамота (конфірмаційний диплом) шведського короля Карла ХІІ на обрання Пилипа Орлика новим гетьманом (латинська мова і переклад) від 10 травня 1710 року. Про копійність цієї збірки, виготовленої у ХІХ ст., свідчать винесені на поля пояснення до старовживаних (староукраїнських) слів XVIII ст., а також палеографія і орфографія документів.

Поставало питання: якщо в архівах Росії і Швеції зберігаються копії та екстракт (витяг) Конституції, то де шукати оригінали?

Після ретельного вивчення цього питання пошуки набули певного напрямку. Описи деяких фондів РДАДА, які мали відношення до України, були складені ще М. М. Бантиш-Каменським, і саме в них ми натрапили на запис про збірку документів 1709—1710 років, серед яких було зазначено «Договоры и постановленіе между Гетманом Орликом и войском Запорожским в 1710 году». Крім цього, публікація тексту Конституції Пилипа Орлика Д. М. Бантишем-Каменським хоча і здійснювалась з копії, проте під час роботи над своєю працею «История Малой России» він працював саме з цими документами, про що свідчать легенди документів на полях його видання: «Малор. дела Кол. Арх. 1710 г, № 12». Сучасний архівний шифр цієї справи у РДАДА — фонд № 124, Малороссийские дела, оп. 2, 1710 г., д. 12. Копії оригінальних документів було зроблено, ймовірніше за все, за його вказівкою, і саме вони сьогодні зберігаються у копійній справі фонду № 13, Дела об Украине, РДАДА.

Під час відрядження співробітників Центрального державного історичного архіву України у м. Київ до Російського державного архіву давніх актів у листопаді 2008 року документи згаданої справи з фонду «Малоросійські справи» було ретельно досліджено. З’ясувалося, що аркуші 2—12 зв. — це оригінальний текст Конституції, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХІІ на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих двох документів підтверджується власноручним підписом (наприкінці присяги) новообраного гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також власноручним підписом шведського короля Карла ХІІ на підтверджувальному дипломі і місцем, де раніше була королівська печатка, яка, на жаль, не збереглася. Текст Конституції підготовлений до видання і буде опублікований в жовтні цього року в «Архівах України», №№ 3—4. Також його буде вміщено до повного академічного видання Конституції.

Надзвичайно цікавими є два останні документи цієї збірки, що певним чином висвітлюють шлях потрапляння цих документів до архіву. Це копія листа Платона Зубова від 5 листопада 1792 року до віце-канцлера Івана Андрійовича Остермана, в якій він повідомляє про відправку йому важливих документів, що були передані самому Зубову запорожцями і відтепер мусять зберігатися в архіві колегії іноземних справ, а також копія «канцелярской цедули» від 18 серпня 1800 року з Державної колегії іноземних справ в її ж Московський архів щодо надісланих у 1792 році віце-канцлеру графу І. А. Остерману від генерал-ад’ютанта П. Зубова «разных документов, касающихся до запорожцев на двадцати писанных полулистах, ...которые по редкости и древности своей заслуживают особливого уважения». На цій записці є примітка, що документи були отримані 26 серпня 1800 року. Таким чином, можемо констатувати, що розпорядження було виконано, і документи були передані до архіву Колегії іноземних справ.

Звідки ці документи з’явилися у запорожців? Відповіді на це запитання ми не маємо і можемо лише робити припущення. Відомо, що частина запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнко пішла на еміграцію разом з гетьманом Іваном Мазепою, а кошовий запорожців Кость Гордієнко приймав участь у написанні Конституції. Можливо, що документ, написаний староукраїнською мовою, протягом тривалого часу (близько 80 років) зберігався у представників Війська Запорозького Низового. Ймовірно, пізніше ці папери потрапили на українські землі разом з тими запорожцями, які повернулися з еміграції на дозвіл російського уряду у 1734 році і перебували на території Нового Коша до його руйнації у 1775 році. Що спонукало запорожців віддати ці папери фавориту російської імператриці? Чи було це зумовлено тим, що на початку 90-х років XVIII ст. було втрачено останню надію на відновлення будь-якої автономії і вони намагалися виторгувати для себе певні привілеї?

Окрім цього, залишається відкритим питання про те, чому ці документи, які перебували на видноті, так довго залишалися невідомими? Чому, починаючи з ХІХ століття публікувалися лише копії? Можемо лише припустити, що при описі документів загальна назва збірки не мала в собі терміну «Конституція», який закріпився за цим документом, виходячи з його латиномовної назви («Pacta et Constitutiones legum...»), а першим документом було зазначено переклад листа шведського короля Карла ХІІ до кошового отамана Якима Богуша — документ, який не має тієї великої історичної ваги, яку має Конституція Орлика.

Насамкінець — кілька слів щодо латиномовного варіанту Конституції Орлика. ЇЇ копії також неодноразово публікувалися, відомий її екстракт (в архіві Швеції), але питання з оригіналом залишається наразі відкритим. Є надія, що комусь з дослідників, які цікавляться постаттю гетьмана Пилипа Орлика, пощастить і вони знайдуть оригінал Конституції латинською мовою. Лише тоді ця біла пляма в історії нашої країни остаточно зникне.

Ольга ВОВК, начальник відділу давніх архівів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments