Помер Анатолій Мокренко...

«Складна життєва і творча доля випала Анатолієві Мокренку. Народився холодної і голодної зими 1933–го, малям пережив лихоліття Другої світової війни, - написав у Фейсбуці Михайло Маслій. - Довго шукав себе в житті, не раз вступав до різних навчальних закладів, перш ніж стати співаком. Утікав із двох військових училищ (льотного і артилерійського). Школу закінчив із золотою медаллю, до Київського політехнічного інституту (на геологорозвідувальний факультет) прийняли без іспитів.

Сім’я жила бідно, з дому допомагати не могли. Вся надія була на успішне навчання. Учився на ”відмінно”, отримував підвищену стипендію. Тричі навчання в консерваторії, тричі залишав її. Брав академічні відпустки (учився паралельно з політехнічним, а сесії збiгалися). І врешті вирішив: має закінчити політехнічний, а потім видно буде. Закінчив інститут, влаштувався на роботу. І 1956 року знову прийшов вчитися у консерваторію, де його уже добре знали. Довелося ще до співу працювати на шахтах Кривого Рогу, а потім у тундрі, на Північному Уралі. Знову пропав рік, і знову, вже вчетверте, брав відпустку. Працював вiсiм років (і сiм із них був студентом Київської консерваторії)... Лише в 35 років потрапив до столичного Оперного театру. Був уже заслуженим артистом, через 10 років після закінчення консерваторії отримав народного артиста України, а ще через три роки став народним артистом СРСР. На початку 1960–их першим співав десятки пісень Олександра Білаша, Ігоря Шамо, Платона Майбороди, Бориса Буєвського, Анатолія Кос–Анатольського. Почався нечуваний злет української пісні. Лише у Золотому фонді Українського радіо співак записав понад 300 пісень–шлягерів. Він зумів реалізуватися і радий, що не схибив і таки здійснив свою заповітну мрію — співати»...

Анатолій Мокренко входив до Наглядової  ради Фонду підтримки ініціатив газети "День"...

Наша газета висловлює співчуття  рідним, близьким, колегам і учням митця.