B «Інтеру» принципи президентської охорони

Співробітники відомого телеканалу вирішили, що відзначати своє дворіччя посеред економічної розрухи — неетично. А тому вони у свій день народження справно працювали, не забуваючи, щоправда, вітати одне одного зі святом.

Ось і ми, не забувши про нього, вирішили проникнути на «Інтер» і влаштувати невеликий, напівжартівливий репортаж, аби все-таки відзначити цю некруглу, але вагому в наш швидкоплинний час дату.

Переді мною і фотографом з’явилася охайна будівля рожевого кольору на Дмитрівській.

Нас привітно взявся провести лабіринтами «Інтеру» їхній керівник служби з питань зв’язків з громадськістю — Ігор Чабан.

ДІЛОВА ЖІНКА ПРОГРЕСИВНИХ ПОГЛЯДІВ

І ось ми в студії, де готується до виступу ведуча «Подробиць» Марина Остапенко. Праворуч від неї застигли в питальному подиві відомі бірюзові материки матінки-Землі. Виходячи з чарівності ведучої, ми розпочали свій репортажний штурм: «Марино, наскільки сексуально, на вашу думку, повинна виглядати ведуча інформаційних новин?» — «Я гадаю, що кожна жінка повинна виглядати сексуально, але, можливо, не всім це вдається. Мені здається, це виходить у тих, хто спеціально про це не думає». — «Як ви визначите свій стиль?» — «Ділова, упевнена в собі жінка прогресивних поглядів».—«Якщо трохи гіперболізувати, це Тутсі?» —«Приблизно (сміється). Дастін Хофман справді багато розкрив у цій ролі суто жіночого». — «Артисти театру зазвичай вибирають собі якогось одного глядача і, працюючи на нього, звертаються до всіх. У вас це так чи камера — Абсолют?» — «Чесно кажучи, я можу подати певній людині ледве вловимий сигнал. Можу посміхнутися або злегка бровою повести... Потім, щоправда, дуже багато знайомих заявляють: «Дякую, що ти

мені усміхнулася...» Хоча я думала абсолютно про іншу людину». — «Чи можемо ми тепер ваші «сигнали» приймати і на наш рахунок?» — «Будь ласка», — великодушно дозволила Марина, продемонструвавши свою коронну усмішку.

ПИСАНКА ВИРИВАЄТЬСЯ З ПОЛОНУ ХМАР НА МОТОЦИКЛІ

Несподівано з кабінету з написом «Архів» вийшла символ української погоди — Руслана Писанка. Тепер, як відомо, вона веде передачу «Утречко». Почувши наші благання, вона погодилася поговорити «по дорозі до машини». Розмовляємо.

«У вашому новому амплуа — ведучої «Утречка» — ви видаєтеся дещо статичною. Як ви самі ставитеся до цієї нової ролі?» — «Багато хто хотів би, щоб я завжди була однакова, завжди на тлі «хмар і сонця». Але мені це вже не цікаво. Я прагну змін». — «І все-таки щодо статичності — ваш образ у передачі «Утречко» трансформуватиметься?» — «Неодмінно». — «В який бік?» — «В гірший» — «Ви почнете бешкетувати?» — «Можливо, з’явлюся в байкерській куртці й мало не на мотоциклі». — «Перетворившись з «хорошої дівчинки» на «погану», — ви кривдитимете свого партнера-ведучого Андрія Цаплієнка?» — «Іще як!» — «А якщо він буде проти?» — «Хто його питатиме», — весело сказала Русалана, сідаючи в червону машину.

Отож, Андрію, — тримайся!

ПРО ПОЕЗІЮ ТА БОЙОВИКІВ

Наполегливо домагаємося інтерв’ю у редакторської групи. Але вони страшенно зайняті. Заходимо за двома милими жінками до приміщення апаратної, напис на дверях яких застерігає «Перш ніж увійти, подумай, чи потрібний ти тут?» Зосереджені молоді працівники за пультом, керуючись ним, ввічливо нас випроводжують. Нарешті в приміщенні художників ми ловимо вільну хвилинку в головного режисера каналу Лариси Журавської (симпатична пані в рожевому) і шефа-редактора Тетяни Столярової (симпатична пані в чорному).

Спершу питання до шефа-редактора: «Вам часто доводиться різати матеріал?» — «Я намагаюся ставитися до нього вельми спокійно і лояльно. Вирізаю тільки зовсім ненормальне». — «Наприклад?» — «Відверту дурницю».

Діалог підхоплює головний режисер: «...І рекламно-комерційну діяльність, якщо її не проплачено». — «Запитання до вас як до режисера. Чому на «миролюбному» каналі з’явилося так багато бойовиків? Звідки цей викид агресії?» — «Що вдієш, народ любить мелодрами і бойовики. Однак, щодо останніх, вони йдуть лише в пізній час». — «А як же інтелектуали?» — «Для цієї частини аудиторії ми зробили заставки з поезією світового рівня. І вже зараз чуємо вдячні відгуки людей, які скучили за «високим» мистецтвом...»

СПОРТИВНО-ОХОРОННА РЕДАКЦІЯ

Залишивши пані, які відповідають за телесмак, ми ринулися в спортивну редакцію. Там поважно сидів її король — Олександр Жураховський.

«Що, на вашу думку, головне у висвітленні спорту?», — запитуємо в нього. — «Оперативність і відстороненість. Тобто слово «я» слід приберегти для тематичних передач». — «Ви особисто вболіваєте за якихось спортсменів?» — «У душі — звичайно. Але на екрані ви цього не помітите». — «Тобто ви любите одну об’єктивність?» — «Можливо. І якнайшвидшу подачу інформації, для чого й існує прямий ефір». — «У вас були в прямих трансляціях збої?» — «Якщо й були, то глядач цього не повинен помітити. У нас, як у охорони Президента. Якщо в Президента стріляють — це вже їхня погана робота. А якщо все спокійно — значить, високий рівень. У нас ті самі принципи».

Розпрощавшись із суворим спортивним коментатором і нашим провідником І. Чабаном, ми вирушили в гості до «Мелорами» на вулицю Воровського.

ПРО ЩО МОВЧИТЬ ВЛАД РЯШИН?

Над потрібними дверима були золоті літери, ще більш вимогливі, ніж порада на дверях апаратних «Робочий час — роботі!» Пам’ятаючи про це, ми прискорено вдираємося в царство Влада Ряшина.

«Владе, вам не здається, що у вашій передачі не вистачає музичної критики?» — «Але ми насамперед — програма не критична, а інформаційно-розважальна». — «Добре, поговоримо про розважальність. Ось зараз, приміром, ви мило усміхаєтеся, але чому ж на екрані у вас абсолютно серйозний вираз обличчя?» — «(Посміхнувшись ще ширше) Я згоден. Але я сильно змінився. Ви, напевно, не бачили останніх передач? А потім, нашому шоу-бізнесу всього два роки. Добре жартує той, хто сильний, хто вже професіонал. Раніше в нас сипати дотепами не виходило». — «Невже лише успіх у справах розтягує ваші губи? А як же любов?» — «А в справі без любові не можна». — «Коли щось не виходить — ваша реакція?» — «У таких випадках можу вилаятися міцно і навіть нецензурно. Зазвичай це знімається на плівку, але в ефір, звісно, не виходить». — «Так ось чому ви так часто мовчите. Один раз вирізали, другий. Склеїли — вийшла пауза. Чим її заповнити?» — «Звичайно, музикою».

Дорогі читачі, як бачите, кожний інтерівський герой по-своєму чарівливий і неповторний. Слід віддати належне Зінченку та його команді. За два роки народ «відчув різницю» між Громадським російським телебаченням і національним каналом «Інтер». І якщо на початку їхнього шляху саме це порівняння викликало скептицизм, то зараз вони практично рівноправні партнери. З чим і поздоровляємо «Інтер»! А заразом і телеглядачів, які зрештою, виявилися у виграші.

№203 23.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»