Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Вадим ДОЛГАНОВ: «Національна телекомпанія вже навчилася заробляти гроші»

3 листопада, 2000 - 00:00

У рамках дискусії «Дня» про кризову ситуацію на вітчизняному ДержТБ, розпочатої публікацією Наталі Степанець «Реформаторство без реформ» («День», №186) уже були опубліковані думки Зіновія Кулика та Миколи Княжицького (відповідно, «День» №191 та №196). Сьогодні ми пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з нинішнім керівником НТКУ Вадимом Долгановим. Нагадуємо також колегам і читачам, що дискусія — продовжується. Ми чекаємо ваших відгуків, у яких була б не тiльки констатація нинішнього стану ДержТБ, але й пропонувалися б можливі шляхи його трансформації.

— Вадиме Панасовичу, почнемо наше інтерв’ю з останнього скандалу навколо НТКУ: його боргу концерну РРТ. Як могла виникнути така велика заборгованість?

— Слід зазначити, що заборгованість телекомпанії та радіокомпанії концерну РРТ наростала протягом семи років. Тому що цей рядок бюджету практично не фінансується. І всі говорять тільки про те, що концерн РРТ виграв у НТКУ арбітражний суд. Але ніхто не говорить про те, що НТКУ виграла в концерну РРТ арбітражний суд. Є рішення арбітражного суду про те, що причиною багаторічних неплатежів НТКУ є неплатежі з бюджету. Президент України дав відповідне доручення і зараз перераховано з бюджету 10 млн. гривень концерну РРТ на його найгостріші потреби.

Вигадки про те, що компанія профінансована на 70% — не більш, ніж байки, тому що в цю суму не дуже порядні люди, які про це говорять, вписують Олімпіаду та борги попереднього керівництва компанії, які проплачені державою цього року. У тому числі Євробаченню було заплачено 2,5 млн. швейцарських франків з лімітів телекомпанії. Через борги, зроблені попереднім керівництвом телекомпанії, наше подальше членство в системі Євробачення було під сумнівом. На червневій сесії Євробачення було поставлене питання про виключення України. Якби це відбулося, зникла б міжнародна хроніка, виходи кореспондентів з-за кордону в прямий ефір, ми не побачили б ані футбольних матчів, ані Олімпіади, ані закордонних музичних фестивалів. І нас би світ не побачив. Це були непередбачені витрати, але, я вважаю, що це було єдино правильне рішення: і Президента, і прем’єр-міністра. Якби не проплатили, то нас виключили б із системи Євробачення .

Ті гроші, котрі виділяються в бюджеті на фінансування телекомпанії і радіокомпанії, повинні фіксуватися окремим рядком у Державному бюджеті України. Так записано в законі України «Про телебачення та радіомовлення». Я порушував і порушую питання про те, що бюджетні гроші повинні надходити в телекомпанію й у радіокомпанію безпосередньо, а не через Держкомінформполітики. Але чиновник, який ні за що не відповідає в Комітеті, але розподіляє гроші, природно, буде попри все чіплятися за те, щоб не втратити контроль над цими грошима. А до чого це призводить? Цього року тільки 25 квітня був підписаний контракт на держзамовлення на 8038 годин мовлення. Існують державні розцінки на виробництво однієї години програмного продукту. Виходячи з обсягів мовлення, необхідності утримання телевізійного комплексу, в якому одних тільки труб більше 300 км, оплати поширення сигналу, членства в системі Євробачення, витрат на висвітлення Олімпіади була визначена необхідна сума — 72 млн. гривень. З них — 25,4 млн. грн. для концерну РРТ за поширення сигналу, 30 млн. грн. безпосередньо на діяльність телекомпанії. Але справа полягає в тім, що Держкомінформполітики, підписуючи контракт з НТКУ на 8038 годин мовлення, одночасно урізує фінансування рівно наполовину — до 36 млн. грн.

Думаю, компанія сама спроможна була б визначитися з урахуванням наявного фінансування. Фільм «Чорна Рада», за моїми підрахунками, коштує близько 2,5 млн. доларів, які, звичайно в гривневому еквіваленті, протягом декількох років забиралися з рахунків компанії. Я б, наприклад, цей фільм не фінансував. І таких фільмів зараз у виробництві ще два: «Час збирати каміння» і «Роксолана-3», які теж фінансуються з лімітів телекомпанії. Цей Комітет в принципі не потрібний. Тому що чиновник з Держкомітету розподіляє гроші навіть по статтях. При цьому цей чиновник не відповідає за те, що з’являється в ефірі, а керівник компанії несе відповідальність за ефір. І отут виникає друга причина, чому я виступаю проти цього «міністерства правди». Наприклад, я щодня одержую пачку паперів з цього комітету: «розмістити такий-то матеріал», «вислати такого-то знімати туди- то», «зробити те чи інше». Такого не було й у ЦК. Наскільки мені відомо, ЦК не писав таких «вказівок».

— Чи згодні ви, що рейтинг Першого національного каналу дуже низький у порівнянні з іншими загальнонаціональними каналами?

— Рейтинг програм зріс. Зріс загальний рейтинг каналу. Важливий фактор — це приведення структури компанії до структури нормального бродкастингу, а не благодійної установи, де 100 чоловік працює, а 200 чоловік їх контролює: перевіряє, перевіряє ще раз, переписує і т.д. У нас молоді люди працюють в ефірі. Якщо ви дивитеся «Студію 5», ви бачите, що у нас двадцятилітні ведуть прямий ефір. Чи добре, чи погано вони це роблять (ми їх критикуємо більше, ніж газети), але це люди завтрашнього дня — вони зараз, сьогодні вже працюють у прямому ефірі. Зараз ми хочемо з трьох програм «Основи», «Діалог зі сфінксом» і «Банк ідей» зробити гарний міцний науково- культурологічний альманах, тому що ці три програми самі по собі непогані, але їхня якість на цьому етапі нас не влаштовує. От ще приклад: «Ток-ринг». Він же не виходив якийсь час, тому що його якість різко знизилася. Потім з’явилися нові люди, частково з тієї ж групи, що робила «Ток-ринг» ще в 1997-1998 роках. І він знову повернувся в ефір. Торік я зняв програму «Село і люди». Була така відома програма. Коли її бачив, ставало не по собі. Ви не можете собі уявити, скільки дзвінків від чиновників було про те, що це потрібна програма. Але «потрібна» — не аргумент. В підсумку ми запустили «Сільську годину». Це зараз одна з рейтингових програм каналу.

— Якість програм ви визначаєте по рейтингах?

— В основному, так. Але тут треба ще поділяти на 16. Ви ж зрозумійте: «освітній» канал ніколи не зрівняється по рейтингах з американськими бойовиками, що завжди будуть мати більший рейтинг, чим, наприклад, урок французької мови №18.

— Ви згодні з тим, що кращі програми з тих, що виходять на каналах НТКУ, все ж таки зроблені комерційними структурами?

— Це не так. Приклади: «7 днів», «Футбол від УТН», «Погляд у світ». Але, звичайно, телебачення багато в чому залежить від грошей. І тут я згоден з висновками З. Кулика, зробленими у вашій газеті. Державна компанія не може платити більше, саме тому вона перетворюється для багатьох молодих талановитих людей на трамплін. Якщо на спортивну трансляцію можна знайти спонсора, можна розмістити рекламу, то на просвітницький канал ніхто грошей не дає. А якщо врахувати, що бюджет не фінансує і спонсора знайти важко, як, наприклад, на програми «Банк ідей» (про науку, про розробки в науці), чи «Класик-прем’єр», то такі програми приречені, на жаль, на дуже важке існування. І це не означає, що програми погані або їх роблять люди менш творчі.

— Таким чином, ви вважаєте, що структурні перетворення в НТКУ виправдані?

— Раніш у компанії існували так звані творчі об’єднання (їх було три). Структура була громіздкою, над кожним творцем — кілька начальників. На той час таке вважалося нормальним — щоб була цензура, щоб не було прямих ефірів, щоб молодь не допустити. Але ця структура могла існувати тільки разом зі структурою парткому. Зараз у нас існує два творчо-виробничих об’єднання: «Українські телевізійні новини» (це цілком замкнутий цикл) і творчо-виробниче об’єднання суспільно-політичного і культурологічного мовлення. Ці два великих творчих об’єднання очолюються першими віце- президентами компанії. Перше — Олександром Бутком, друге — Ігорем Сторожуком. В об’єднанні, яким керує Ігор Сторожук, існують творчі групи.

— Від чого ж залежить рівень зарплат? Не чи можна якось підвищити цей рівень, хоча б, наприклад, преміюючи співробітників з рекламних надходжень НТКУ?

— Для того, щоб розібратися в ситуації з рекламою на УТ-1, необхідно знати, що в 1996 році був укладений кабальний договір з агентством «Ай-Пі- Київ», і рекламний час цілком віддали цій компанії. Договір був укладений до 2000 року. Сталося так, що рекламне агентство «Ай-Пі-Київ» хронічно не платило. За результатами останньої звірки, яку робив мій попередник Зіновій Кулик, на початок 1998 року агентство «Ай-Пі- Київ» заборгувало НТКУ близько 3 мільйонів гривень. Перше, з чого почав, спробував розiбратися з «Ай-Пі-Київ», і ми частково змусили їх сплатити борг фільмами, а частково — живими грошима. І от вони заплатили близько мільйона. Але потім перестали платити, тому що саме по собі це агентство було бездарно організоване. Ми створили свою рекламну службу компанії, і завдяки цьому в нас з’явилися невеликі, але реальні гроші. От чому я говорю, коли кричать із приводу фінансового краху НТКУ — це політичні ігри.

Використовується і метод передачі права на розміщення реклами під час окремих трансляцій третій особі для того, щоб заплатити гроші тим же міжнародним федераціям. Ми, наприклад, у такий спосіб транслюємо зараз Лігу чемпіонів, співпрацюючи з НВО «Поверхность». У компанії немає грошей відразу виплатити, наприклад, півмільйона доларів за сезон за право показу цих змагань. Зрозуміло, підписується відповідний договір: вони відразу ж платять за право трансляції, а потім «відбивають» рекламою під час футбольних трансляцій. І по-іншому це організувати неможливо.



Інша справа, Олімпіада. Олімпійський проект завжди входить у бюджет. Цього року ми вперше продали субліцензії комерційним каналам: СТБ, Новому каналу, Інтеру. Ми дали їм можливість показувати частину олімпійських змагань і в такий спосіб повернули в бюджет деякі гроші.

— Але комерційна діяльність компанії — це не тільки реклама. Це і відносини з комерційними структурами, що виходять в ефір на державному каналі, і господарська діяльність, що включає оренду приміщень, техніки телецентру. З ТРК «Ера», наприклад, ви працюєте на «нульовій» угоді?

— Чому? Ми їм надаємо в оренду техніку — це різні речі. НТКУ одержує прибуток від усієї реклами, що йде на каналі. Якщо ця реклама йде в ТРК «Ера», то вони теж повинні платити. Інша справа, що вони платять погано, тому що самі по собі досить збиткова компанія. Для мене це теж питання: потрібна нам ТРК «Ера» в ефірі чи ні? Ми думаємо, що все ж таки вона нам потрібна: вони роблять досить непоганий ранковий і нічний ефір, що досить дорого коштує, і при цьому платять якісь гроші телекомпанії. Хоча іноді мені доводиться гроші просто з них «вибивати» методом: «закрию, забороню, викину з ефіру, опечатаю кабінети» і т.д. І таким чином, незважаючи на те, що в них дуже поганий економічний стан, все ж таки гроші вони платять.

— Викладіть, будь ласка, ваше бачення процесу перетворення державного телебачення в суспільне.

— У листопаді минулого року ми запросили експертів Євробачення для того, щоб вони познайомилися з компанією. Попросили їх зробити серйозний аналіз роботи компанії, відкрили їм свої комерційні таємниці. Вони написали на кількох десятках сторінок висновки про трансформацію державної компанії в компанію державного мовлення. Їхні висновки співвідносилися з нашими. Є закони функціонування компаній суспільного мовлення. У нас існує непоганий закон про суспільне телебачення, хоча там є, на мій погляд, кілька речей, що потребують змін. Я маю на увазі формування складу суспільної ради, тому що там передбачається, на мій погляд, надто широке представництво. Зараз у нас більше 100 партій. Ви представляєте, що буде, якщо зберуться 100 партій, 20 гуртків навчання гри на шестиструнній гітарі, політичні організації і т.д. Вони ніколи не домовляться, вони будуть у різні сторони направляти розвиток цієї телекомпанії. Треба більш чітко визначити: хто представляє наглядацьку раду. Скажімо: профспілки? Так. Адміністрація Президента? Безсумнівно. Кабінет Міністрів? Безсумнівно. Верховна Рада? Безсумнівно. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення? Безсумнівно. А які ще громадські організації? Треба думати. От це вже інформаційна політика. От цим би і повинен був зайнятися Держкомінформполітики. Чому компанія ініціює створення суспільного ТБ, а Держкомінформполітики не ініціює? На жаль, нинішній склад Держкомінформполітики в професійному плані — дилетанти. Можете так і записати: нехай вони на мене в суд подають, я можу це довести.

Держкомінформполітики повинен визначати: розвивати нам суспільне телебачення чи акціонувати, наприклад, державне? Нам розвивати супутникове мовлення чи, можливо, реконструювати систему ефірного, наземного поширення сигналу? Адже п’ять років не виконувався указ Президента про створення супутникового каналу. Нам це набридло, і ми разом з Національним космічним агентством організували супутниковий канал мовлення, що вже працює в експериментальному режимі. Понад 20 наших посольств за кордоном приймають програму першого національного каналу. А може краще нам свій супутник запускати, а не орендувати чужі супутники? Це і є інформаційна політика. Визначати цю політику повинен державний орган виконавчої влади. А якщо він цим не займається, то тоді навіщо такий орган виконавчої влади? Тоді передайте ці функції Національній телекомпанії, Національній радіокомпанії, тому що тут працюють фахівці.

Михайло МАЗУРIН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ