Петля, що дарувала безсмертя
Дев’ятнадцятирічний Петро Нестеров 1906 року закінчує Михайлівське артилерійське училище й у званні підпоручика їде служити до Владивостока, у 9-ту Східно-Сибірську артилерійську бригаду. В ті часи проблеми розвитку повітроплавання та літакобудування хвилювали багатьох передових російських людей. Газети й журнали рясніли повідомленнями про те, як розвиваються ці порівняно нові галузі науки й техніки. Неподалік від артилерійської батареї, де служив Нестеров, був розташований парк літаків, і молодий офіцер-артилерист добивається переведення в цю частину.
#TВосени 1912 року Петро Миколайович блискуче складає екзамен на кваліфікацію пілота-авіатора й успішно проходить випробування на звання військового льотчика. Після завершення навчання свіжоспечений військовий льотчик отримує призначення до 3-ї Київської авіаційної роти.
Треба зазначити, що літаки того часу — «Фармани», «Ньюпори», «Блеріо» тощо, були недосконалими й не мали достатньої маневреності. Проте Нестеров вирішив довести, що й на цих літаках можна виконувати складні фігури. Ретельні математичні розрахунки переконують його в правильності своїх припущень. Коли Нестеров все ж таки виконав «мертву петлю», то навколо його подвигу утворилася нездорова атмосфера, а самого льотчика звинуватили в молодецтві й трюкацтві.
Прикро, але коли через два тижні французький пілот Адольф Пегу повторює «мертву петлю», то громадська думка квапиться віддати пальму першості йому. Але не даремно французи відомі своїм благородством. У травні 1914 року у великій аудиторії Політехнічного музею в присутності великої кількості слухачів, серед яких був і професор М.Жуковський, А.Пегу публічно заявив, що батьком «мертвої петлі» є капітан Нестеров. Присутні вибухнули вигуками: «Браво, браво, Нестеров!». Дещо раніше Київське товариство повітроплавання присудило відважному льотчику Золоту медаль.
Загинув російський ас у повітряному бою з австрійським «Альбатросом», коли він, 27-річний повітряний лицар, уперше в історії авіації здійснив повітряний таран. Поховано Петра Миколайовича Нестерова у Києві на Лук'янівському кладовищі. 1951 року українське місто Жолков, поблизу якого загинув геній авіаційного пілотажу, було перейменовано на Нестеров.
