Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Підсумки з доброю надією

28 грудня, 2001 - 00:00

Рік, що минає, радикально відрізняється від попередніх не тим, що він вважається першим роком нового століття та нового тисячоліття — що саме по собі було б лише символічним, та й по всьому.

Вперше за багато років вибудовувати рейтинг найвизначніших подій немає жодного сенсу. Вперше за багато років йдеться про дійсно глобальні процеси, осторонь від яких нікому бути просто не вдасться. І чи не вперше можна говорити, що один день визначив перспективи багатьох років. При цьому вперше можна стало говорити про те, що глобалізація дійсно почалася. Глобалізація життя, з усіма його проблемами, почуттями, традиціями, трагедіями — і сподіваннями.

Єдиною подією, під знаком якої пройшов 2001-й рік і яка ознаменувала собою початок нової ери, стала трагедія одинадцятого вересня у Сполучених Штатах. Осама бен Ладен, який вважається автором замислу знищення Світового торговельного центру в Нью-Йорку і пошкодження Пентагону, недарма мало не став «людиною року» за версією журналу «Тайм» (як свого часу Гітлер та Сталін). Можливо, пізніше хтось із дослідників напише, що теракти 11 вересня стимулювали до життя те, що насправді мало розпочатися відразу по Другій світовій війні з утворенням ООН. Адже справжнім наслідком подій 11-го вересня стала не операція швидко утвореної антитерористичної коаліції в Афганістані і спроба повернення життя в цій країні до того, що вважається нормою за допомогою силових методів, а саме утворення цієї коаліції, яке повинно йти і, здається, йде значно далі цієї тактичної мети.

Політики, політологи, преса заявляють, що вперше за світову історію утворюється настільки широка, дійсно глобальна коаліція. Мета якої може й повинна йти значно далі боротьби з глобальним тероризмом. В якій — у відповідь прихильникам ідеї боротьби цивілізацій — зібралися й зберуться найбільш типові представники різних відгалужень сучасної глобальної цивілізації. Яка, власне, і може (швидше, повинна) стати основою нового світового порядку.

Все, що було після одинадцятого вересня, ознаменувалося практично повною інформаційною перемогою Сполучених Штатів. До цього можна ставитися по-різному. Без сумніву залишається тільки те, що якісь базові глобальні цінності, спільні для всіх, дійсно існують. І заради їх захисту на якийсь час можна забути протиріччя та тертя, що становили головну частину світових новин до 11 вересня. Саме ця здатність і забезпечила домінування в світовому інформаційному просторі всього, що пов’язане з діяльністю коаліції, яка з кожним днем набувала все більш реальних рис. Сумні приклади напруження на Близькому Сході, у Кашмірі, на Корейському півострові швидше є винятком із загального правила.

І в цьому контексті аксіомою стає те, що абсолютно всім наявним і потенційним членам нової глобальної коаліції, абсолютно всім акторам світової сцени, як «старим демократіям», так і тим, хто, як Україна, все ще підводиться на ноги, доведеться переглядати свої базові цілі, стратегії, завдання. Це не в останню чергу стосується Сполучених Штатів. Адже якщо світ після Другої світової будувався як Pax Americana, світ, збудований відповідно до американських підходів до самих підвалин, світ, який характеризувався недовірою, протистоянням, холодною війною, постійною загрозою ядерної війни, в якому ООН грала роль місця, де досягається баланс інтересів, а сам баланс досягався на стратегії взаємного гарантованого знищення, то зараз повинні грати абсолютно інші ідеї. В глобальному світі захід, схід, північ, південь повинні бути вже виключно географічними термінами — це відчули як у Вашингтоні, так і в Москві. Очевидно, що повинні бути щонайменше переписаними заново Вашингтонський договір про утворення НАТО, договори про утворення та функціонування Європейського Союзу та багато інших документів, по-новому мають бути визначені місце, роль, функції ООН, по-новому мають визначатися межі, до яких може діяти глобалізація і до яких діє суверенітет кожного з суб’єктів коаліції.

Зрозуміло те, що будь- який альянс, союз, коаліція, згуртовані не «за», а «проти», приречені на розпад. «За», схоже, ще не сформульоване, поки триває війна, але вже визначене. За новий світовий порядок, який би був заснований на чітко висловлених в будь-якій священній книзі (Корані, Торі, Біблії тощо) базових цінностях, яким би гарантувалися захист і безпека. Де б не було місця, перш за все, глобальній ненависті, результатом якої стають війни та теракти останніх днів. Де б ідеї глобалізації працювали на взаємозбагачення — далеко не тільки фінансове, і що б змусило забути суперечки навколо диктату, одно- чи багатополярності світу. Що, відповідно, потребує максимально простої й прийнятної для всіх загальної системи, в якій не може йтися про клуби «знаті».

Йдеться й про те, наскільки здатна сьогоднішня Україна приєднатися до цієї глобальної системи. Не просто здатна, хоча й далеко не відразу. Вона просто не матиме іншого вибору. Вибір може бути лише в тому, яким саме шляхом це буде здійснено, і з яким саме багажем ми можемо туди увійти, і які обов’язки ми здатні взяти на себе. Всі інші підсумки, як цього року, так і наступних, будуть уже похідними від цього єдиного загального.

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»
Газета: