Життя без совісті і честі — все одно що земля, позбавлена сили тяжіння
Наґіб Махфуз, єгипетський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

«Це має бути роботою усіх на різних рівнях»

У 2020 році в Україні пройде весняна сесія Парламентської асамблеї НАТО
9 жовтня, 2017 - 19:24
ІРИНА ФРІЗ / ФОТО З САЙТА 112.UA

«Вагома й неймовірно добра новина! Постійний комітет ПА НАТО задовольнив заявку України на проведення весняної сесії ПА НАТО в Києві!!! Нам надали це право у 2020 році. ...Сьогодні вже є абсолютно чітке усвідомлення того, що Україна демократична держава, яка стоїть на захисті східного флангу Альянсу свободи!», — це допис у FB народного депутата, голови парламентської делегації в ПА НАТО Ірини ФРІЗ.

Якраз у ці дні в Бухаресті триває засідання Парламентської асамблеї НАТО, де присутня й українська делегація. Народний депутат Оксана Юринець — також у складі делегації. Від неї дізнаємося останні подробиці: «Для нас це велика перемога. Ми мали можливість бути на цьому заході весною цього року в Грузії. Тоді вже було заявлено про те, що ми маємо отримати право провести Парламентську асамблею Альянсу в Києві. В неділю ми отримали остаточне підтвердження цього. Президент Парламентської асамблеї НАТО Паоло Аллі в цьому плані зробив дуже добру роботу. Італія і Литва посприяли такому рішенню. Сьогодні розпочали розмову Єнс Столтенберг і Паоло Аллі на якій від представників Литви, Латвії, Естонії і Канади Україна отримала повну підтримку. Вона заявили, що Бухарест 2008-го і 2017-го року дає великі надії Україні. Механізм підготовки до Парламентської асамблеї НАТО триватиме три роки. Отримати прийом у Києві — це серйозний виклик, який ми маємо використати, щоб продемонструвати свої реформи в напрямку стандартів Альянсу. Переконана, що ще почуємо заяви підтримки від представників і інших держав».

У той же час Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, відповідаючи на запитання учасників сесії ПА НАТО у Бухаресті, заявив, що Україна і Грузія «рано чи пізно» можуть стати членами НАТО, але сьогодні треба зосередитися на проведенні реформ (ukrinform.ua). «Нині Україна і Грузія мають зосередитися на реформах. Ці реформи є важливими, незалежно від того, чи вони стануть членами — рано або пізно, а також незалежно від того, що вони думають про членство»,           — сказав Генсек Альянсу.

Тим не менш, Оксана Юринець упевнена, що «для України є можливість отримати ПДЧ». «Ми маємо вітати всі пропозиції, які підсилювали б наш шлях до НАТО, зокрема це стосується і можливого референдуму щодо вступу до Альянсу, — каже вона.  — Відчувається, що триває конкретна підготовка низки кроків уже до 2020-го року. Ми очікуємо отримання ПДЧ. Такий потужний генерал і фахівець, як Євген Марчук — це та людина, яка знається на цій темі і багато чого зробив, щоб наблизити Україну до НАТО. У нас були зустрічі з паном Марчуком у Верховній Раді. Досвід Євгена Марчука допоможе прискорити процес інтеграції до Альянсу й отримання тих речей, які ми хочемо. Ми маємо статистику підтримки населенням такого шляху. Скажу, що є країни, які вже стали членами НАТО, але не мали такої підтримки свого населення, яку має Україна. Це має бути роботою всіх на різних рівнях».

Символічно, що з Бухарестом і НАТО в українців є свої спогади. Саме в столиці Румунії на саміті Альянсу 2008 року Росія через Німеччину та Францію заблокувала надання ПДЧ Україні та Грузії. І щоб остаточно прив’язати до себе ці дві країни, вона того року напала на Грузію, а 2014-го на Україну, окупувавши частину їхніх територій.

Крім шансу в 2008-му, Україна мала ще один шанс на шляху до НАТО, який можна було використати ще раніше. Завдяки секретарю РНБО Євгену Марчуку на початку 2000-х було повністю підготовлено законодавчу базу для вступу в НАТО. 2003 року навіть «Партія регіонів» проголосувала за Закон України «Про основи національної безпеки України», в якому йшлося про те, що у зовнішньополітичній сфері Україна провадить активну міжнародну політику з метою «...набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору...».

Більш конкретно наміри України щодо приєднання до НАТО було викладено у новій редакції «Воєнної доктрини України», що  схвалена РНБО і набула чинності після указу президента від 15 червня 2004 року. Але буквально через деякій час той самий президент Кучма після зустрічі з російським президентом Путіним, приїхавши в Київ дав вказівку вилучити згадку про співпрацю з НАТО... Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила цю формулу через парламент і зі згаданого Закону «Про основи національної безпеки України».

Здавалося б, ситуація має кардинально змінитися після Євромайдану. Вона і змінилася, але розвивається з певним скрипом. Перш ніж відновили чітку формулу про набуття членства України в НАТО в законі (йдеться не про досягнення критеріїв) після того, як утік Янукович, минуло три з половиною роки. Глави  місії України при НАТО (йдеться не про виконуючого обов’язки) не було два роки. І це все за нової влади. Сьогодні начебто вже визначилися і посол нарешті доїхав до Брюсселя, але враховуючи швидкість руху влади в цьому напрямі, потрібен постійний контроль і тиск із боку суспільства. «Весною 2020 року Україна прийматиме Парламентську асамблею НАТО. Для нас це вкрай потужний сигнал солідарності й підтримки в боротьбі за суверенітет та територіальну цілісність від країн Альянсу», — відреагував на новину Президент Україні Петро Порошенко.

Отже, що означає цей сигнал для України?  

«Українськими політиками щодо майбутньої Парламентської асамблеї НАТО в Україні озвучені цілком правильні речі, тому що це важлива подія не лише для країн НАТО, а й для країн партнерів, — коментує «Дню» колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко. — Згадаємо парламентську асамблею, яка засідала в Грузії. Це стало потужним інструментом привернення уваги грузинського суспільства до того, що таке НАТО і чому воно потрібно. Це додало мотивації в досягненні критеріїв цієї структури. 2020-й рік якраз співпадає із нашими внутрішніми планами, адже на цей рік ми щонайменше задекларували своє бажання досягти критеріїв відповідності стандартам НАТО. На цьому тлі проведення Парламентської асамблеї НАТО є надзвичайно позитивним моментом. Це може стати ще одним серйозним політичним підмурком нашого стратегічного курсу в напрямку Альянсу. Маю надію, що до цього часу наші плани щодо згаданої відповідності будуть втілені в життя. Тоді це могло б бути серйозною політичною маніфестацією всієї Парламентської асамблеї на підтримку планів України стати членом Альянсу. Нам цей момент треба використати для того, щоб остаточно і безповоротно переконати як декого із західних партнерів, які ще мають сумнів щодо цінності України для НАТО, так і деяку частину нашого українського суспільства, яка досі вагається і скептично ставиться до того, що НАТО             — це єдиний можливий шлях зміцнення як загальноєвропейської безпеки, так і України».

«Безумовно НАТО простягає до нас руку, і ми маємо зробити все, щоб зробити крок на зустріч, — продовжує Володимир Огризко. — Ми маємо продемонструвати рішучість і готовність прямувати до НАТО. Сподіваюсь, що до цього часу в Україні відбудеться загальнонаціональний референдум стосовно набуття Україною членства в цій структурі. Такий крок став би серйозним додатковим аргументом з нашого боку в прагненні до згаданого членства. Я весь час порівнюю майбутній референдум щодо членства в НАТО із референдумом про незалежність 1991-го. Тоді так само були скептики відносно незалежності, але коли народ сказав «так», то дискусії щодо бути чи не бути Україні незалежною відпали. Так саме і тут йтиметься не про рішення того чи того уряду, який може змінитись, а про волю народу, який є сувереном і носієм влади. В квітні 2008-го  НАТО прийняло політичне рішення в якому зазначається, що і Грузія, і Україна стануть членами Альянсу. Це рішення ніхто не відміняв, а отже, воно діє. Коли ми говоримо про стандарти НАТО, то йдеться про дві речі: військова сумісність і боротьба з корупцією. Через жахливий досвід ми на сьогодні не є лише споживачами безпеки, а й контрибутором цієї безпеки. На сьогодні українська армія є єдиною, що має практичний досвід боротьби з російським агресором, який, як відомо, є загрозою для безпеки в глобальному масштабі. Тому ми є тими, хто може реально зміцнити безпеку в Європі».

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments