Президент – новий. Підхід – старий?

Схоже, цей «вірус» передається в спадок... «Уже 5 червня буде перша зустріч Тристоронньої контактної групи на чолі... з Леонідом Даниловичем Кучмою. Я радий, що Леонід Данилович до нас приєднався. У нашої групи є конкретні пропозиції... Я хочу, щоб усі ці пропозиції були визначені зрозумілими термінами виконання того чи іншого пункту», — заявив Президент України Володимир Зеленський на спільному брифінгу з другим президентом у понеділок.

Новий глава держави вирішив повернути Кучму в ТКГ у Мінську — так само на громадських засадах, де той працював у 2014—2018 роках. Відповідне розпорядження з’явилося на сайті Президента. Свою аргументацію Зеленський пояснив тим, що він «дуже намагався і хотів, щоб Україну представляла провідна і професійна людина, яку поважають не лише в Україні, а й за кордоном».

Оцінюючи це рішення, можна припустити два варіанти. Або новий Президент погано знайомий з новітньою історію України і не знає про роль Кучми у становленні кланово-олігархічної системи, подіях 2004 року, в «справі Гонгадзе—Подольського» і багато чого іншого. Детально про це ми писали в статті «Дипломатичний «котел» після підписання Мінськ-2 («День», № 34 за 27 лютого 2015 р.). Або він все прекрасно знає, однак все одно вирішив піти на цей крок, вважаючи його корисним для України.

У будь-якому разі, це поганий сигнал. На словах Зеленський декларує нову політику і прихід нових облич, а на практиці — продовження старих правил. Приклад. У понеділок новопризначений прес-секретар Володимира Зеленського Юлія Мендель підтвердила попередню інформацію, яку оприлюднив журналіст «Схеми: корупція в деталях» Михайло Ткач про те, що «він (зять Кучми Віктор Пінчук. — Ред.) дійсно приїжджав до Адміністрації Президента 31 травня». За словами прес-секретаря, він приїжджав із другим президентом, щоб обговорити посаду, яку згодом запропонували Кучмі.

Чим у даному разі Зеленський відрізняється від свого попередника Петра Порошенка. До речі, чи означає нове-старе призначення, що «справа Гонгадзе-Подольського» в частині замовників не буде розслідуватися і при шостому Gрезидентові? Тестове запитання до нового президента, який поки жодним чином не коментував відому на весь світ справу.

На додаток дві цитати самого Кучми.

«Колись треба мені зупинитися... Коли я досягну критичного віку, я повинен прийняти таке рішення. Коли я приїжджаю додому, я дві доби відходжу від цих зустрічей, а там перед кожною зустріччю обов’язково пігулку заспокійливу під язик... Там занадто важкі розмови», — це слова Кучми у вересні 2018-го, коли він вирішив припинити роботу у Тристоронньої контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі.

«Я не міг не погодитися на цю пропозицію, бо Україна пережимає не самі кращі часи в своїй історії... Я завжди звик у своєму житті приймати рішення, виконувати їх і відповідати за них. Сьогоднішня зустріч у президента показує, що в мене є така можливість у групі, яка створена в Нормандському форматі, зробити цей внесок... Я не можу працювати в якості «весільного генерала», — слова Кучми 3 червня 2019 р.  

Показово. Складно буде Зеленському справлятися з серйозними викликами, залучаючи людину, яка в тому числі «готувала» ці виклики. Попередні президенти, заграючи з Кучмою, скоріше, думали що вони все тримають під контролем, але в результаті закінчували (в політичному плані) не дуже...

Якщо оцінювати перспективу самих мінських переговорів, то вони давно знаходяться в глухому куті. «Мінський процес існує для того, щоб виконати все те, про що домовилися і відповідно занотували сторони, — коментує «Дню» екс-міністр закордонних справ Володимир ОГРИЗКО. — Те, що ми спостерігали протягом всіх цих років, свідчить про одне — РФ не бажає досягнення результату, тому що це жодним чином не вписується в її стратегічні цілі. Її мета очевидна — дестабілізація України. В новій ситуації для Путіна змінилося лише прізвище Президента України. Не більше. І Путін від нього вимагатиме поступок для того, щоб той приймав правила гри, які влаштовують РФ. Тобто позиція Москви жодних змін не зазнала».

Якщо оцінювати перспективу самих мінських переговорів, то вони давно знаходяться в глухому куті. «Мінський процес існує для того, щоб виконати все те, про що домовилися і відповідно занотували сторони, — коментує «Дню» екс-міністр закордонних справ Володимир ОГРИЗКО. — Те, що ми спостерігали протягом всіх цих років, свідчить про одне — РФ не бажає досягнення результату, тому що це жодним чином не вписується в її стратегічні цілі. Її мета очевидна — дестабілізація України. В новій ситуації для Путіна змінилося лише прізвище Президента України. Не більше. І Путін від нього вимагатиме поступок для того, щоб той приймав правила гри, які влаштовують РФ. Тобто позиція Москви жодних змін не зазнала»