«Загроза великої війни не зникла»

Волонтери міжнародної спільноти продовжують викривати злочини Росії, насамперед на Донбасі та у Сирії. І світ бере до уваги матеріали InformNapalm. Так доповідь команди проекту представили у жовтні у Страсбурзі на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи. Інший звіт за матеріалами спільноти планують презентувати на сесії Парламентської асамблеї НАТО наприкінці листопада у Стамбулі.

InformNapalm не дає спокою ані агресору, ані журналістам, щодня публікуючи цікаві і важливі розслідування, що унаочнюють присутність військових сил РФ на сході України, підозрілі маневри Росії у Криму та на Близькому Сході. Про наслідки цих викриттів, злам пошти Владислава Суркова та засвоєння українцями правил інформаційної гігієни ми розпитали у засновника проекту InformNapalm Романа БУРКА.

«МОСКВА  ЧАСТО ВИКОРИСТОВУЄ ДОНБАС ЯК ПОЛІГОН ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ НОВИХ ЗРАЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ»

- Якою була реакція на презентацію доповіді InformNapalm на сесії ПАРЄ?

- Дуже позитивною, бо матеріали містили конкретний фактаж, який спирався на результати ретельно проведених розслідувань. Євродепутати уважно ознайомилися зі звітом та відеопрезентацією. Ми прагнули засвідчити безпосередню участь РФ у війні на Донбасі, продемонструвати масштаби агресії, високий рівень матеріально-технічної підтримки терористів з боку Кремля. Але наш меседж треба було втиснути у короткий звіт і відео тривалістю у п’ять-вісім хвилин, тому вирішили сфокусуватись на переліку сучасного російського озброєння і військової техніки, виявлених на Донбасі. Ми навмисне зосередились на тих видах і модифікаціях, які могли потрапити в Україну виключно з Росії. Тобто одразу прибрали поле для спекуляцій про «воєнні трофеї ополченців». Озброєння і військової техніки радянських зразків, яке так само постачається терористам з РФ, насправді виявлено набагато більше, але про нього у звіті не йдеться.

Нагадаю, Парламентська асамблея Ради Європи 12 жовтня ухвалила дві резолюції по Україні, в яких російсько-український конфлікт чітко називається «російською агресією» і міститься заклик до РФ вивести свої війська з Донбасу. Важко сказати, що саме стало краплею, яка схилила шальки терезів на бік доленосних для України рішень. І звіт чеського депутата Христини Зеленкової «Політичні наслідки російської агресії в Україні», і звіт  німецького політика Маріелли Векк  «Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на окупованих українських територіях», і потужна робота представників української делегації, завдяки яким власне і було представлено звіт InformNapalm, і багато інших аспектів роботи, що інколи залишаються за лаштунками, – все це є пазлами, з яких складається спільна перемога. Такі досягнення крок за кроком наближають звільнення територій України від окупанта та покарання агресора.

- Як змінилась поведінка РФ на сході України після підписання восени у Мінську рамкового документу про розведення сил на трьох ділянках на Донбасі?

- Мінські угоди не принесли миру та впевненості у безпечному майбутньому. Дієвих механізмів забезпечення виконання мирного плану наразі не існує. Обидві сторони протистояння не досягли своїх стратегічних цілей і не відмовились від них. Росія насичує окуповані території військовослужбовцями, технікою, озброєнням і боєприпасами. Як свідчать наші розслідування,  Москва  часто використовує Донбас як полігон для випробування нових зразків військової техніки.

Терористичні організації під патронажем російських кураторів  продовжують провокаційні обстріли. Ми постійно фіксуємо порушення умов відведення важкого озброєння, з якого дуже часто ведуться обстріли українських позицій та населених пунктів, підконтрольних законним органам влади. Після підписання рамкової угоди мені довелося відвідати населений пункт Золоте Луганської області та поспілкуватись із місцевими мешканцями. Більшість із них висловлювали занепокоєння з приводу Мінських угод. Люди переживають, що як тільки українські військові відійдуть із зайнятих позицій, бойовики одразу займуть цю територію. Схожі настрої і у Станиці Луганській. Люди прагнуть миру, і вони відчувають, що мир може принести лише українська армія, а не бойовики терористичних угруповань.

- Зараз у російському медіапросторі мусується тема, умовно, великої війни. Яке ваше ставлення до такої «гри м’язами»?

- З березня 2014 року я перебуваю у перманентному стані очікування великої війни, проте схоже, що тактика поступового виснажування агресора санкціями дає плоди. Якщо щура одразу загнати в кут, він буде відчайдушно атакувати, але якщо йому залишати хоча б невеликий простір для маневру і надії, можна мінімізувати втрати від сплеску неконтрольованої агресії. Гадаю, саме таку тактику і обрали наші західні союзники. Проте якщо у 2014 році на наші прогнози щодо ескалації конфлікту дивились доволі скептично, зараз все більше експертів виказує тривогу щодо постійного зростання воєнно-політичної напруги.

Загроза великої війни нікуди не зникла, і можливо нам ще доведеться  пройти і це випробування. Хоча зараз фокус протистояння зміщується більше у політичну сферу. Мабуть, після виборів президента США з’явиться конкретніший вектор очікувань. Зараз все у підвішеному стані. Але за будь-якого розвитку подій, чи це буде велика війна, чи тривала гра на виснаження, Росія все одно програє з важкими для себе наслідками.

«SURKOVLEAKS – ЦЕ ТІЛЬКИ ПОЧАТОК ВЕЛИКИХ ЗЛИВІВ З-ЗА СТІН КРЕМЛЯ»

- Ще одна велика тема для дискусій – злам українськими хактивістами електронної пошти помічника президента РФ Владислава Суркова. Спільнота InformNapalm одною з перших зробила верифікацію цих даних і дійшла висновку, що вони достовірні. Яке значення цієї події?

- SurkovLeaks – це дуже важлива перемога не тільки українських хактивістів, тобто хакерів, які займаються зламами з ідеологічних чи патріотичних мотивів, але і взагалі всієї міжнародної спільноти, що прагне привести агресора до трибуналу. І хоча для українських медіа цей злам пройшов майже непоміченим, закордоном він спричинив суттєвий резонанс. Такі потужні західні медіа як The Guardian, CBN, BBC, The Time та багато інших присвятили цій події велику увагу. І не дарма, бо документи та звіти, які циркулювали у кремлівських кабінетах щодо українського питання, надають додаткові прямі докази того, що Москва повністю зрежисувала, контролювала та продовжує контролювати дії терористичних угруповань.

Звісно, все це було на поверхні і кожна людина у здоровому глузді бачила це, проте для будь-якої системи правосуддя важливо мати вичерпні докази. І SurkovLeaks – це тільки початок великих зливів з-за стін Кремля. Не всі вони будуть отримані руками хактивістів. Це був поштовх першої кісточки доміно до хвилеподібного руйнування всієї російської системи мафіозних і кланових зв’язків, яке ми побачимо у майбутньому.

Не знаю, як ще заохотити українські медіа опрацювати оприлюднену інформацію. Уже з’явились два великі поштові дампи (масиви даних. – Авт.), кожен з них досить цікавий. Другий дамп InformNapalm навіть розібрав на категорії, за якими журналісти можуть відшукати цікаву інформацію (https://informnapalm.org/29239-surkovleaks-part2/). До речі, незабаром очікується третій дамп. Але треба трохи часу, щоб ЗМІ, зокрема західні, охолонули після президентської кампанії у США.

Можу сказати, що анонс про гігабайти даних із поштових скринь кремлівських клерків, які мають у своєму розпорядженні хактивісти українського кіберальянсу, не є перебільшенням. Гадаю, поступово світ побачить більшість цієї інформації, і це спричинить справжню бурю, зірве багато планів Москви щодо України та використання агентурної мережі в нашій країні. Все це увійде в історію як перша українсько-російська кібервійна. 

«МИ ПРОДЕМОНСТРУЄМО ЗВ’ЯЗОК МІЖ ДІЯМИ РФ В УКРАЇНІ ТА СИРІЇ»

- Наприкінці жовтня InformNapalm опублікував цікаве розслідування щодо розвантаження у Феодосії підозрілого вантажу з Сирії. Аналіз непрямих ознак дозволив припустити, що вміст цього вантажу – боєприпаси або компоненти зброї масового ураження. І Крим, і Сирію об’єднує російська військова присутність. Яким чином ці віддалені географічно території можуть використовуватися для одних цілей РФ?

- Як в Україні, так і в Сирії Москва реалізує свою криваву політику, намагаючись повернути реноме глобальної наддержави, яке мав Радянський Союз. З одного боку, Кремль наголошує на своєму «праві» мати розв’язані руки у реалізації імперських амбіцій щодо так званих «сфер інтересів». З іншого, Росія прагне продемонструвати власну незамінність у міжнародних форматах, покликаних вирішувати глобальні політичні проблеми, такі як боротьба з «Ісламською державою». Почергово змінюючи обидві стратегії, Москва весь час то порушує правила гри, то розводить демагогію про необхідність їх дотримання. Спочатку роль РФ у «боротьбі проти терористів» у Сирії мала стати індульгенцією за агресію проти України. Тепер «миротворчі досягнення» Путіна у Мінську мають виправдати геноцид в Алеппо. Напевно, ці ролі ще не раз зміняться. Варто очікувати активізації Росії і в інших регіонах, наприклад, у Лівії, про що йдеться у публікаціях InformNapalm.

На Донбасі та на Близькому Сході РФ воює одночасно. У багатьох випадках наземна компонента операції в Сирії представлена військовослужбовцями з частин, які вже засвітилися на Донбасі. Також використовується та сама інфраструктура та логістика. Ті самі російські пілоти, які бомблять мирне населення Сирії, у разі ухвалення відповідного рішення, будуть задіяні і проти України. У презентації, яка буде представлена на Парламентській асамблеї НАТО, ми продемонструємо зв’язок між діями РФ в Україні та Сирії.

- Українські ресурси досі продовжують – ненавмисно або спеціально – тиражувати вигідні для Росії посили, а держава робить стабільно мало для захисту інфопростору від пропаганди. Тим не менш, чи є якісь позитивні зміни у цьому плані?

- Якщо коротко, то позитивні зрушення безперечно є. Поступово налагоджується діалог та співпраця волонтерських організацій і владних інститутів. Ми починаємо ефективніше та оперативніше обмінюватись інформацією. За роки війни левова частина українців вже засвоїла правила інформаційної гігієни, навчилася розрізняти та не піддаватися на російські фейки і маніпуляції. Іде поступове оздоровлення українського суспільства.

Проте найуразливішим є фактор довіри, яка часто відсутня між громадянами і владою. Українське суспільство швидко змінилося, але не змінилися пріоритети можновладців. Золоті унітази, на жаль, ще домінують у головах чиновників. Коли вони зміняться на прагнення побудови майбутнього для всього народу України, ми остаточно отримаємо щеплення від інформаційної отрути Кремля. Бо здоровий організм не боїться ніяких вірусів.