Портрет матері художника Iвана Савенка
Фонди Кіровоградського обласного художнього музею поповнилися ще одним цінним експонатом
Його подарував нещодавно Андрій Петрович Савенко, племінник відомого художника, нашого земляка Івана Григоровича Савенка. Це портрет матері художника, який він назвав «Хлібороб Євдокія Пазенко» і який датований 1969 роком.
На долю Івана Григоровича Савенка випало багато випробувань. Народився 17 січня 1924 року в селі Варварівка (нині — у Долинському районі Кіровоградської області), у заможній родині хліборобів із козацьким корінням. У період колективізації і розкуркулення разом з батьками був висланий до Сибіру. Під час Другої світової війни був танкістом, нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Демобілізований через поранення — у 1943-му, визволяючи Україну, втратив праву руку. Та усе ж зумів стати художником, у 1950-му закінчив Київський художній інститут. Займався в аспірантурі Ленінградського інституту живопису, скульптури і архітектури ім. І. Рєпіна у Олександра Герасимова. Кандидат мистецтвознавства (1954). Учасник виставок з 1950-го. Писав пейзажі, портрети, жанрові і тематичні композиції. Помер 17 грудня 1987 року в Ленінграді на 64-му році життя.
ПЛЕМІННИК ХУДОЖНИКА АНДРІЙ САВЕНКО (ПРАВОРУЧ) ТА ІСТОРИК ВЛАДИСЛАВ СЕРДЮК ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ ПОРТРЕТ МАТЕРІ ХУДОЖНИКА ІВАНА САВЕНКА «ХЛІБОРОБ ЄВДОКІЯ ПАЗЕНКО»
Для передачі картини у Кропивницький разом з 59-річним племінником художника Андрієм Савенком приїхав історик та видавець Владислав Сердюк. Це він розшукав у Москві Андрія Петровича і займався організацією його приїзду до нашого міста. Андрій Савенко узяв відповідний дозвіл у Міністерстві культури Російської Федерації на вивезення полотна. «Треба було поспішати, — сказав Андрій Савенко, — адже картина написана у 1969 році, і у 2019-му мені б уже не дали дозвіл на її вивезення з Росії. Під час перетину двох кордонів, а летів я через Мінськ, прикордонники та митники не розгортали сувій, лише привідкрили край, щоб побачити, що там справді якесь полотно».