Тільки наука змінить світ. Наука в широкому розумінні: і як розщеплюється атом, і як виховувати дітей… І дорослих теж.
Микола Амосов, український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики

Замість комп’ютера — шахи і японська мова

Леся Карпа залишила престижну роботу на Волл-стрит, щоб відкрити в Україні літній дитячий табір
11 червня, 2013 - 11:17
ФОТО З САЙТА PAPAMAMAYA.INFO

Леся Карпа, директор дитячого мовного табору «Ренесанс»\Dreamschool, ще сім років тому мала хорошу посаду в престижній компанії на Волл-стрит (США). Кар’єрний шлях був непростим. Лесі — дівчині зі звичайної київської сім’ї середнього достатку — вдалося здобути хорошу освіту в США й освоїти сім мов лише завдяки своїй завзятості та наполегливості і практично без фінансової підтримки батьків. За словами Лесі, в Штатах усе складалося доволі вдало: вона вісім років навчалася і працювала там. Але, незважаючи на доволі стрімке кар’єрне зростання, постійно мріяла про свою школу... в Україні. Після восьми років в Америці і роботи на Уолл-стріт, Леся повернулася додому і відкрила дитячий мовний табір. Тут дітям викладають іноземні мови професійні викладачі — носії мови. Програма табору постійно розширюється і поповнюється новими цікавими заходами. Озираючись на пройдений шлях, Леся з усмішкою зазначає, що ніколи не проміняє роботу з дітьми на жоден Волл-стрит!

 — Лесю, розкажіть, будь ласка, як усе починалося сім років тому? І чому раптом з’явилося бажання створити дитячий табір в Україні?

— Усе почалося з ідеї, яка на той час була цікавою, але доволі незвичайною і не надто легкою для виконання: створити серію тематичних таборів, щоб дитина так і займалася, і грала. Під час мого навчання на бакалаврській програмі коледжу в США ми самі могли складати собі програму якісного комплексного навчання під керівництвом прекрасних учителів. І це давало дивовижні результати! Тоді як мені довелося відчути з особистого досвіду, в ранні 1990-ті, коли піонерія вже не мала смислового навантаження, а нових методик не було, нами, дітьми, практично не займалися — не знали як. Звісно, головним завданням було сформувати комплексну програму: фізичного і духовного розвитку дитини під час літнього відпочинку, зібрати команду викладачів-майстрів, тренерів для спортивних заходів. Тепер до нас бажають потрапити й учні з просунутих шкіл столиці, з Москви, з Харкова, Одеси і навіть із Чехії. Причому часто діти заїжджають цілими групами або цілими школами.

— Ви декларуєте ваш табір як мовний — це данина моді?

— Зараз, здавалося б, дітей нічим особливим уже й не здивуєш. У нас практично від самого відкриття серед мов, що вивчаються, декларувалась англійська з носіями мови.

А я ось думаю, що курс японської — як з нуля, так і просунутий — пропонує мало хто. Такі заняття проходять у нас у таборі ось уже сім років. І знаєте, діти сприймають японську мову як певну гру і прекрасно засвоюють матеріал, навіть малята шести-семи років. До того ж японська корисна для розвитку лівої півкулі мозку і загального розвитку. Як підтверджує практика, навіть короткочасне вивчення нової мови з іншої, скажімо, «образотворчої» групи (адже написання красивого ієрогліфа передбачає наявність або розвиток ще й певних естетичних навичок і вмінь) дає дуже непогані результати. Дуже часто, повернувшись після табірної зміни, діти просять батьків продовжити заняття, наприклад, із тієї ж японської.

Наші заняття традиційно проходять не в класах, а в альтанках на чистому карпатському повітрі.

— А що приваблює дітей насамперед?

— Філософія нашого табору проста: у веселій обстановці зарядити дитину розумово, подарувати нових друзів і нові враження — відмінні від обстановки в міській квартирі. Підштовхнути дитину розвиватися надалі — дати спробувати себе в кожному напрямку. Це як «шведський стіл» різних закусок: грай і вчися!

У нас не такий великий масштаб — 30-35 дітей за зміну віком від шести років. Ми знаємо кожну дитину, вона стає частиною великої сім’ї. Часто, побувавши у нас один раз, діти приїздять до нас щоліта — до випуску зі школи. Вони продовжують листуватися з нами електронною поштою і через соціальну мережу Facebook.

Програма заснована на тому, що дитина зайнята від самого ранку і до самого вечора, до останньої вистави в театрі або лекції. Стрижень табору — мовний, а мова — ключ до культури.

— Я знаю, що у вас є Школа шахів, шашок і уроки мультиплікації. Як вам вдається їх втиснути у ваш щільний графік занять?

— Головне — правильно розподілити час, тоді не буде труднощів із заняттями. Час занять наших дітей розписаний по хвилинах. Майстер-клас шахів і шашок від професіонала — це уроки від майстрів спорту з шахів. Ми проводимо і загальнотабірний турнір із шахів і шашок. Мені здається, що, оскільки діти часто сидять у «Вконтакте» та інших віртуальних просторах, влітку дуже корисно спробувати тактильні розвивальні ігри. У нас дуже багато розвивальних ігор: з економіки, фізики, математики, логіки. Майстер-класи із захопливих дослідів, гурток експериментальної домашньої фізики «Весела Наука», студія сучасної майстерності (для дівчаток) із майстер-класами із сучасного декорування, декупажу, крекелюру, квілінгу, традиційного і трафаретного розпису.

Наша Школа кіно передбачає основи мультиплікації й основні техніки. Наші професійні інструктори проводять цікаві екскурсії: це не лише підйом у гори, але й пізнавальна розповідь про їх мешканців     — про дерева, про світ тварин і комах. Діти можуть на власні очі побачити галявини метеликів або тих самих гірських кіз, кришталеві струмки зі справжньою мінеральною водою і чудові краєвиди, що відкриваються з галявин у буковому лісі!

— А якісь «життєві навички» діти отримають у вашому таборі?

— Це окрема тема. Обов’язкове прибирання кімнат проводиться персоналом. Але ми стараємося, щоб діти привчалися стежити за своїми речами, відповідали за свій простір, тому організовуються конкурси кімнат із врученням призів.

— А як ви підбираєте персонал? Хто ваші викладачі і вихователі?

— Викладачі — це випускники престижних зарубіжних програм, Києво-Могилянської академії, гімназій та університетів України, американські і британські викладачі — професійні вчителі. Вихователі — це куратори з приватних шкіл і гімназій. Нам хотілося б, щоб подібних шкіл в Україні було дедалі більше, щоб вони були доступні і середньому класу, тому ми обмінюємося досвідом з іншими таборами, постійно щось змінюємо, удосконалюємо.

Спілкувалася Леся ШАПОВАЛ
Газета: