Камінь-ножиці-папір
(альтернативна версія)
Я вже писав про гру «Камінь, ножиці, папір» (https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/kamin-nozhyci-papir) та її метафоричну цінність для розуміння устрою суспільства. Між тим, недавно проведені розвідки вказують на цікаві історичні колізії, пов’язані з її походженням.
Нагадаю, що гра має древнє коріння. У книзі «Уцзацзу», написаній китайським істориком Се Чжаочже на початку XVII ст., зазначено, що вже воєначальники епохи пізньої династії Хань (ІІІ століття н. е.) знали її.
Менш відомим є той факт, що цю забаву винайдено буддійськими монахами у гірському монастирі Ксянчжі Женг Суо, що означає «Обитель пророчих ниток».
Занепад імперії Хань у Китаї був нелегким часом. В країні вирувала громадянська війна. В самому Ксянчжі після кількох атак загонів бунтівних «жовтих пов’язок» у живих лишилися тільки три монахи: Цао Цао, Лю Бей і Сунь Цюань. На їхніх плечах лежав тягар догляду за монастирським господарством і оборона обителі. Всі троє досконало володіли як мистецтвом каліграфії, так і кількома стилями бойових єдиноборств, в тому числі унікальною технікою бою з двома мечами Лян Ба Дзян. Тож, аби рівномірно розподілити обов’язки, а також розважити себе серед тиші гір, друзі придумали гру, яку вони назвали Шоушилін, що може бути перекладено як «команди рукою».
Кулак у ній означав камінь, тобто будівництво – клопіт з укріплення стін обителі проти непроханих гостей. Долоня означала папір, тобто ведення літопису монастирю. Два пальці латинською V означали мечі. Той, хто програвав каменю, йшов укріплювати стіну, хто програвав паперу – писав літопис, хто програвав мечам – виходив на варту.
На життя монахи заробляли гаданням на нитках, по яке до них приходили місцеві селяни. В особливій кімнаті монастирю були протягнуті нитки різних кольорів. Один з ченців вдягав на очі пов’язку і виконував особливий танок, під час якого впадав у транс. Перша ж нитка, якої він торкався, давала відповідь на запитання гостя. Червона означала «так», біла – «ні», синя – «треба почекати».
Коли під стіни монастиря підійшло військо претендента на престол Цао Пі, троє сміливців так уперто боронилися, що майбутній імператор, подолавши мури обителі, подарував їм життя й свободу. У вдячність за це монахи навчили гостей грі Шоушилін, і вона швидко перетворилася на справжню пошесть серед офіцерів імператорської армії. В Середньовіччя вона потрапила в Японію, де стала відома під назвою Дзян-кен, наприкінці XIX століття – в Західну Європу, і, нарешті, в минулому столітті розійшлася по всьому світу.
Час не пощадив обитель Ксянчжі. Проте на її місці в 1999 році було побудовано Інститут з вивчення мозку Шитоу Жіньдао. Робота Шитоу Жіньдао спрямована на встановлення гармонії як усередині людини, так і в її стосунках з зовнішнім світом. Основні напрями досліджень, що склали славу установи - принципи роботи нейронної мережі та базові мотиви, на які спирається людський мозок у прийнятті рішень. Фасад Інституту прикрашають барельєфні портрети легендарних монахів.
Так завдяки простій розвазі древність і сучасність, наука і релігія поєдналися в несуперечливому цілому.
Текст створений в рамках проекту Олени Ляшенко «Камінь, ножиці, папір» і схвалений центральною радою ОБЕРІУ.
