Повість українського миротворця у Боснії
Чесно кажучи, від цієї книжки я очікував зовсім іншого. Думав, що це модний нині нон-фікшн, спогади-мемуари, документальна хроніка; адже й сама назва книжки спонукала до цього – «Чужа війна: повість про український миротворчий контингент на території колишньої Юґославії». Та й написав її військовий офіцер, учасник української миротворчої місії Андрій Куліш, а надрукувало видавництво «Пропала грамота», засноване ветераном АТО Олексієм Бешулею.
Та виявилося, що я помилявся, і до рук мені потрапила художня книжка, яку автор означує як повість, а я б назвав повноцінним романом. Фабула доволі проста: українські військові на зорі 90-х, коли в Україні бушує економічна криза, вирішують вступити до лав миротворчої місії й поїхати в колишню Юґославію. Для декого – це можливість заробити гроші в «твердій валюті», щоб вирватися нарешті з гуртожитків і купити своїй молодій сім’ї повноцінне житло. Але є в контингенті й загартовані бійці, які вже брали участь (як миротворці) у бойових діях між вірменами й азербайджанцями перед розпадом СРСР.
Про обставини служби в миротворчому батальйоні, про реалії того часу, про колишню Юґославію й війну в Боснії, про армії, парамілітарні формування, найманців і звичайні банди, що поділили між собою територію країни, про миротворців, які в цій ситуації опиняються між вогнів з усіх боків, про життя під час війни, втрати, любов і дружбу, — саме так коротко можна окреслити фабулу цього твору.
З одного боку, ця повість цікава як історичний матеріал, адже дає змогу більше дізнатися про війну в Боснії й славні (а часом і героїчні, як у випадку з захистом населення Жепи) сторінки історії українського миротворчого батальйону. Слід окремо підкреслити, що це був сам початок існування Збройних Сил України, і перше бойове хрещення українські військові з жовто-блакитними нашивками здобули саме в 1992 році на території Боснії і Герцеговини.
З іншого боку, ця книжка достойна уваги саме як художній роман, приклад якісної й цікавої масової літератури. Андрієві Кулішу вдалося створити цілісний і захоплюючий сюжет з окремих «осколків», поєднати роки й різні країни, дуже доречно вплести в фабульну канву історію про дружбу, маленького сироту чи літню хвору жінку, дати кілька натяків на зародження любовної історії, показати чоловічі характери і присмачити все це суворим військовим гумором. Написано все це так, що читач співпереживає разом із героями, вболіває за них, сумує й радіє з ними. Майстерна робота.
Окремо хочу звернути увагу на особливе вміння автора працювати з художньою деталлю. Можливо, цей трюк – родом із журналістського минулого Андрія Куліша, але треба визнати, що він значно посилив книжку. Зламаний вентилятор під час наради, розтоптані жуйки під ногами, фляга з самогоном, захована солдатами, мікроскопічні частки відлущеної фарби під час обстрілу, — всі ці деталі роблять текст панорамним, кольоровішим і запашнішим, додають йому 3D-ефекту. Також можна похвалити автора за багатство його словника.
Наостанок пораджу видавцеві краще й продуманіше позиціонувати цю книжку. «Чужа війна» Андрія Куліша заслуговує на увагу не лише читачів, що цікавляться мілітаристикою; легкість і лаконічність оповіді, цікавий сюжет і витриманий стиль можуть припасти до смаку значно ширшого кола поціновувачів літератури. Крім цього, варто активніше просувати цю повість, висуваючи її на літературні премії – вона цілком могла б повторити минулорічний успіх Тамари Горіха Зерня (премія Книга року BBC за роман «Доця»). Це вже не кажучи про те, що «Чужа війна» — майже готовий сценарій для бойовика чи серіалу про українських військових. Раджу!
