Перейти до основного вмісту

Чи продовжить КСУ нищити державу?

12 червня, 17:07
Фото з архіву "Дня"

Українська владна система дочекалася чергового «дзвінка». Інформагенції з посиланням на обізнані джерела повідомляють, що Конституційний Суд (до речі, за поданням Верховного Суду) готовий визнати незаконною люстрацію – шляхом оголошення нечинними низки ключових положень відповідного закону. З усіма наслідками, які звідси випливають – тобто з поверненнями на посади цілого легіону чиновників і суддів, які особливо «уславилися» в добу Януковича та з виплатами їм зарплат за період після звільнення з роботи та неабияких грошових компенсацій за «моральні збитки».

А 10 червня КС «потренувався» і скасував як «неконституційне» обмеження розмірів суддівських пенсій, встановлене на рівні 10740 грн. Таким чином, суддівська пенсія знову не матиме жодних максимальних меж, як це було до червня минулого року, коли Верховна Рада запровадила зазначене обмеження. А якщо врахувати, що зарплата суддів згідно з нещодавно ухваленим законом «Про судоустрій і статус суддів» становить до 300 тис грн, то «маленькі українці», вони ж сумлінні платники податків, зі своїх кишень щомісячно витягатимуть від 50 до 270 тис грн на кожного з тисяч суддів-пенсіонерів. Народний депутат Леонід Ємець, один із авторів закону про обмеження суддівських пенсій, наголосив: «Наш закон передбачав рівність громадян України. Але судді вирішили, що вони кращі за інших пенсіонерів. Вони завжди малювали шалені виплати. Ми законом цю опцію прибрали. Але Конституційний суд повернув усім суддям цю можливість. Це стосуватиметься не тих суддів, яких зараз оберуть на відкритих конкурсах. Це стосуватиметься суддів часів Януковича і Кучми, і тих, хто зараз писатиме заяви про відставку, бо вони не пройдуть новий конкурс».

Такою є (і, переконаний, це тільки початок!) реакція судової системи України на спроби, нехай і не надто послідовні, її реформування. Що ж, нічого дивного у тому немає. Система ця – витвір часів «пізнього» Кучми, побудована на тотальній корумпованості й на «телефонному праві», на вибірковому застосуванні норм закону й на особистій відданості замість професіоналізму; іншими способами вона функціонувати не хоче і не може.

Тривала відсутність реальних змін у судовій системи після скинення режиму Януковича пояснюється, найшвидше, тим, що нова влада намагалася використати цю систему у своїх інтересах. І подекуди вочевидь успішно використовувала. Проте монстр уже почав жити автономним життям, і нині опиратиметься будь-яким спробам знищити його. Хоча не можна виключити й того, що «телефонне право» функціонує й досі. Тільки от питання: хто саме його використовує і звідкіля йдуть дзвінки: з Банкової? З-поза меж держави? Чи, може, від повноважних представників В.В.Путіна в Україні – з числа тих, хто доклав за останні 15 років немалі зусилля для формування цієї системи?

За великим рахунком, Конституційний Суд узагалі не має жодного права щось вирішувати. Нагадаю: КС свого часу всупереч букві і духу Основного Закону визнав другий президентський термін Кучми першим, але Майдан-2004 тоді зірвав ретельно розписаний сценарій «Кучма – рятівник України», який би дав можливість Леоніду Даниловичу після дискредитації Ющенка і Януковича ще раз стати «законно обраним» главою Української держави. Ну, а потім КС найбільше «уславився» своєю легітимацією здійсненого режимом Януковича державного перевороту, фінальною точною якого стало рішення від 1 жовтня 2010 року, за яким була скасована конституційна реформа 2004 року, а чинний глава держави отримав права імені Кучми. Незгоду висловив тоді один-єдиний тодішній суддя – Віктор Шишкін; нинішній же глава Конституційного Суду Юрій Баулін був у числі тих, хто легітимізував диктатуру «золотого батона» та його поплічників. І що цікаво: за кілька років перед цим той самий КС відмовився (докладно аргументувавши це!) навіть розглядати депутатське подання про скасування цієї реформи…

Ну, а кілька років тому, теж, за правління Януковича, КС визнав обмеження чорнобильських пенсій цілком конституційним у зв’язку з відсутністю у держави належних грошей; мовляв, немає коштів у Держбюджеті – й уряду законно дозволено обмежувати пенсії й інші соціальні виплати. А от коли мова пішла про кишені суддівського корпусу та про протидію реформі судової системи з’ясувалося, що про бюджетні обмеження можна забути…

Прикметною є реакція на можливість скасування люстрації Конституційним Судом Юрія Луценка. Нинішній генпрокурор, колишній голова фракції Блоку Петра Порошенка був багатослівним: «Моя позиція полягає в тому, що скасування люстрації є спробою скасування наслідків Революції. Я глибоко переконаний, що це один з найбільш ефективних способів очищення через цивілізовані процедури замість можливих ексцесів постреволюційного характеру. Також розумію, що закон потребує певних доробок…У разі, якщо Конституційний суд з тієї чи іншої причини прийме рішення про його скасування, переконаний, що парламент, в першу чергу, фракція, яку я до недавнього часу очолював (я можу це сказати, бо знаю їх політичну позицію), внесе передбачені Венеціанською комісією правки і ще раз прийме цей закон». Цікава річ: розумів, що закон потребує доробок – і як голова парламентської фракції Блоку Петра Порошенка за немалий час не зробив нічого, щоб ухвалити ці поправки! А тепер – що ж поробиш, треба буде знову ухвалювати закон (скільки на це піде місяців?) в істотно пом’якшеному вигляді (бо ж Венеціанська комісія, якби мала машину часу, то істотно пом’якшила б і денацифікацію у повоєнній Німеччині…), а потім, коли найпаскудніші чиновники й судді повернуться на свої посади й одержать грошові компенсації, слід буде починати все спочатку. Ну, а там, дивись, ще якусь неправильну закарлючку КС знайде в оновленому законі (а це неважко, бо вітчизняна законодавча система – це щось страхітливе в плані логічності та точності формулювань), і знову все скасує. І так – без кінця-краю…

Що ж, виходячи зі слів Луценка, можна вмотивовано припустити, що комусь «нагорі» справді дуже хочеться пом’якшити люстрацію і зробити в ній паузу, щоб надати «потрібним» людям певні (цікаво, які?) можливості залагодити нагальні справи. Схоже, в’язень режиму Януковича Юрій Луценко з якихось причин готовий солідаризуватися з ревними служаками цього режиму…

А народний депутат Єгор Соболєв також вважає, що в разі скасування КС закону про люстрацію треба буде починати все спочатку. Тільки зовсім з іншого початку, саме з нового Майдану. «На жаль ніяких нормальних цивілізованих способів у нас не буде», - наголосив він. Що ж, виходячи з показників невпинного падіння довіри до влади як такої, а особливо до влади судової, такий перебіг подій не виглядає фантастичним. Тим більше, що скасування люстрації ще більше збільшить недовіру до влади з боку тих, хто свого часу поставив її до державного керма, й активізує її супротивників з табору прихильників «русского мира с малороссийским лицом». І що далі?

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати