Великий вождь і Великий вчитель

Андрій Плахонін

26 вересня, 19:11

Ще зовсім недавно можна було чекати, що найбільше проблем для України в очах Євросоюзу і США завдасть відверто відкрите сприяння нинішньої української влади бізнес-інтересам олігарха Ігоря Коломойського. Тим часом скандал довкола спроби імпічменту Трампу, що ґрунтується на публікації стенограми телефонної розмови американського і українського президентів, через висловлену ним готовність підтримати незаконні дії свого американського колеги загрожує перетворити вже самого Зеленського з неочікуваного переможця, з точки зору першої реакції на його перемогу західної преси людини-загадки, мало не українського Макрона, не просто на ім’я загальне, але на одного з найбільш токсичних персонажів світової політики.

Насамперед про наслідки процедури імпічменту для самого Трампа. В умовах відсутності очікуваних, заздалегідь оголошених, але таких, що не відбулися зовнішньополітичних і економічних перемог, гучний скандал довкола частково безпідставно роздутих і не відповідних за своїми масштабами імпічменту президента звинуваченнях, з точки зору побудови передвиборчої кампанії, є найбільш комфортним для Трампа інформаційним середовищем. Цей настільки ж талановитий, як його вчитель і такий аморальний учень Роя Кона*, Трамп, всю свою кар’єру бізнесмена побудував на серії гучних публічних скандалів. — Йому важко, майже неможливо перемогти за балами під суворим наглядом судді, але він досі незмінно регулярно виходив переможцем з сутичок без правил у багнюці.

З опублікованої стенограми в провину йому можна поставити лише дві речі. Перше, сумнівно, факт тиску на президента України з вимогою допомогти в судовому переслідуванні його основного на даний момент опонента в президентських виборах, що наближаються. Оскільки сама стенограма яких-небудь погроз з боку Трампа не містить, важко буде пов’язати це звинувачення із затримкою в наданні Україні фінансової і військової допомоги як інструменту тиску хазяїна Білого дому. Більш серйозне звинувачення — делегування повноважень у міждержавних відносинах приватній особі, юристові Трампа Рудольфу Джуліані. Але й тут на імпічмент, тим більше за відсутності у демократів переважної більшості в обох палатах, розраховувати не доводиться. Та й сама провина Трампа, очевидна політикам і юристам, простому обивателеві з американської глибинки мало зрозуміла. — Для свого виборця Трамп схожий на безневинну жертву цькування з боку демократів, натомість весь цей час як у правій, так і, вимушено, в ліберальній пресі звучатимуть і звинувачення в корупції на адресу Хантера Байдена, і, опосередковано, на адресу його батька.

У нас вже пишуть, що скандал з імпічментом Трампа може виявитися мимовільною послугою Зеленському і Україні, дозволивши як мінімум на декілька місяців опинитися в світовому інформаційному топі. Порожній зал під час виступу президента України в цю середу в ООН свідчить про зворотне. Хай з Трампом все ще не до кінця зрозуміло, Україні світовою громадською думкою в цій справі вже ухвалено вирок. Скільки б не тривав скандал, Україну в ньому розглядатимуть як найбільш корумповану державу в світі. А цілком однозначні вислови президента України в опублікованій стенограмі — про кишенькового генерального прокурора («слуги народу» наразі виявилися до послуг Зеленського), негативна оцінка колишнього посла США не з точки зору інтересів України, але лояльності Зеленському особисто, докори на адресу європейських союзників, як і нескінченні компліменти на адресу головного обвинуваченого (за словами його оточення, «найбільший політичний діяч у світі сучасності», наприклад, неодноразово називає Трампа своїм вчителем) — не залишають йому в цьому скандалі щонайменшого шансу на роль жертви, хай зі своїх обіцянок Трампу той не виконав практично нічого.

Якщо в США від запущеної демократами процедури імпічменту Трампа практично немає тих, хто програв — і Трамп і демократи отримали бажане — Україна в ході скандалу ризикує втратити багато, якщо не все. При Порошенкові українсько-американські стосунки будувалися, з одного боку, на обережному нейтралітеті по відношенню до глави Білого дому — нехай важко, але якось удавалося вислизати з пасток, які готували Україні розслідування по типу справи Манафорта. З іншого — і в Конгресі і в Сенаті США, незважаючи на міжпартійні протиріччя, вдалося сформувати проукраїнське лобі, до якого входили представники як республіканської, так і демократичної партій, підтримці якого Україна зобов’язана постійним посилюванням антиросійських санкцій, фінансовою і військовою допомогою. Пообіцявши Трампу допомогу в справі Байдена, розкритикувавши колишнього посла США демократа, президент Володимир Зеленський примудрився нажити собі ворогів у таборі демократів. У той же самий час, пообіцявши допомогу Трампу, але так і не дотримавшись свого слова, нарешті, ставши фігурантом, що ганьбить не стільки Трампа, скільки його партію скандалу, він не нажив собі друзів і в таборі республіканців.

Вже через декілька годин після публікації стенограми президент України отримав реакцію з Євросоюзу, в якому у відповідь на скарги Трампу у відсутності підтримки йому пригадали найбільший в історії ЄС пакет економічної допомоги. Не кажучи вже про надії новообраного українського президента на підтримку лідерів ФРН і Франції в підготовці зустрічі в Нормандському форматі. — Гаразд, Меркель і Макрон давно махнули рукою на Трампа, але тут і український президент поставив себе на рівних з ним. Що ж, можливо, Володимир Зеленський натомість може розраховувати на вдячність у відповідь Білого дому? У своєму 40-хвилинному виступі в ООН у списку світових погроз американський президент так і не пригадав Росію. А на спільному з українським колегою брифінгу після їх зустрічі Дональд Трамп заявив, що розраховує на самостійне «вирішення своєї проблеми» між Зеленським і Путіним. Він вірить, що «президент Путін хоче щось з цим зробити»... Загалом, якщо хтось на Банковій розраховував на допомогу Трампа, той чітко дав зрозуміти — Зеленський з Росією має розбиратися без нього, сам на сам...

*Рой Кон — американський юрист, відомий член команди сенатора Джозефа Маккарті, що розділив з ним відповідальність за очолюване тим у 50-і роки «полювання на відьом» — чищення органів влади і американської культури від осіб, часто безпідставно підозрюваних у симпатіях до комуністів, а також від осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації. Як пізніше з’ясувалося, сам будучи євреєм і гомосексуалістом, Кон публічно обстоював радикально антисемітські і гомофобські погляди. З часом його ім’я стало в США синонімом безпринципного юриста, лицеміра.