Україно, дозволь мені серед твого безголов'я головою тривожною прорости!..
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, критик часів радянської епохи

Візові страждання юного Абрамовича

або Британські санкції в дії
25 травня, 2018 - 16:31

Здається, британська земля починає горіти під ногами російських олігархів. Санкції, запроваджені після отруєння Скрипалів, потихеньку діють. У цьому, схоже, вже переконався Роман Абрамович, що раніше вважався на Британських островах «персоною грата» й досі входить до двадцятки найбагатших людей Сполученого Королівства зі статком у 9,3 млрд фунтів стерлінгів. Чи давно він виграв процес у покійного Бориса Березовського в лондонському суді! А тепер ризикує зовсім не потрапити на туманний Альбіон. Через відсутність інвесторської візи, термін якої закінчився приблизно місяць тому, Абрамович не зміг бути присутній на доленосній грі «Челсі» з «Манчестер Юнайтед», перемога в якій принесла його підопічним чемпіонство. Нагадаю, що інвесторська віза видається тим, хто інвестував у британську економіку два і більше мільйонів фунтів стерлінгів (до недавнього часу було достатньо й одного мільйона), що дозволяє безперешкодно перебувати на території Сполученого Королівства протягом 40 місяців. Простіше кажучи, багаті люди за зазначену суму просто купують довгострокову британську візу, що дозволяє займатися підприємницькою діяльністю.

Газета The Telegraph повідомила, що для отримання британської візи Абрамович має пройти більш «жорсткий візовий тест» і пояснити походження своїх статків, довівши, що їх було отримано законним шляхом. В оточенні олігарха спробували цю інформацію спростувати, але зробили це якось невиразно. Мовляв, жодних додаткових вимог у зв’язку з продовженням інвестиційної візи, зокрема щодо походження капіталів, британська влада до Романа Аркадійовича не висувала. Просто процес продовження візи проходить у звичному режимі, тільки довше, ніж зазвичай. Однак якось пояснити затримку представники Абрамовича не змогли. Але ж юристи в олігарха напевно люди досвідчені й документи на продовження візи подали заздалегідь, а не останньої миті.

Проблеми, що виникли в Британії у Романа Абрамовича, спонукали деяких жертв російських олігархів розкрити Лондону всю їх зловісну сутність, щоб вони разом із власником «Челсі» поповнили ряди багатіїв-відмовників (хоча ще не факт, що Абрамовичу врешті-решт відмовлять у візі, можливо, тільки воду з нього поварять). Ольга, дочка ректора Санкт-Петербурзького гірничого університету Володимира Литвиненка, який став 2017 року доларовим мільярдером, звернулася з листом до британського МЗС, попросивши не видавати в’їзні візи трьом російським олігархам, зокрема своєму батькові, який прославився тим, що свого часу написав дисертацію Володимиру Путіну. Крім Литвиненко, вона вказала на мільярдера Андрія Гур’єва, акціонера російський компанії PhosAgro, нещодавно включеного до так званого «кремлівського списку США», який прославився тим, що він володіє найбільшим приватним будинком у Лондоні, особняком Вітанхерст, а також п’ятиповерховим пентхаусом у найвищому житловому хмарочосі Лондона — 181-метровій 50-поверховій вежі St George Wharf. Третій фігурант листа Ольги Литвиненко — Ігор Антошин, теж мільярдер і акціонер компанії PhosAgro.

Ольга Володимирівна наполягає, що гроші путінських олігархів можуть виплачуватися російським агентам, які працюють в Англії й інших країнах. До того ж люди Путіна корумпують чиновників у західних країнах, переслідують опонентів путінського режиму, яких іноді вбивають, зокрема із застосуванням досить екзотичних отруйних речовин. Дочка путінського друга зазначає, що зовсім не складно заплатити кілька мільйонів фунтів за придбання інвестиційної візи, надавши британській стороні фальшиві відомості про джерела своїх доходів.

Ну, припустимо, надати таку довідку щодо смішної для них суми у два мільйони фунтів стерлінгів олігархам не є чимось складним. Тут навіть не треба жодних фальшивих довідок надавати. Думаю, що кожен російський мільярдер хоча б кілька десятків мільйонів доларів на рік заробляє цілком легальними способами й платить із них всі необхідні податки.

Інша річ, якщо потрібно пояснити походження багатомільярдних (у доларах, фунтах стерлінгів або євро) статків російських мільярдерів, близьких до кола Путіна (а інших у сьогоднішній Росії просто не залишилося). Тут доведеться повертатися до «лихих 90-х» і згадувати, як взаємодіяли з тамбовськими й люберецькими, солнцевськими та ізмайлівськими кримінальними угрупованнями, як допомагали друзі з ФСБ та МВС, а також з економічних міністерств та з адміністрації президента, як проводилися заставні аукціони й приватизувалися ласі шматки державної власності, і які за усім цим стоять хабарі й замовні вбивства чиновників та бізнесменів.

Природно, мало хто з олігархів наважиться розкрити такі подробиці перед британським МВС. А це автоматично закриє для них в’їзд до Сполученого Королівства, так само як і можливість купувати там нерухомість і розміщувати капітали. До речі, ще у лютому 2018 року, до отруєння Скрипалів, заступник міністра внутрішніх справ Великої Британії Бен Воллес в інтерв’ю The Times заявив про те, що відтепер олігархи, які володіють активами у Великій Британії, повинні будуть пояснити походження своїх статків.

Звісно, багато що тут залежить від того, наскільки ретельно МВС та британські фінансові служби готові перевіряти того чи іншого мільярдера . Але після того, як у Сполученому Королівстві було застосовано «Новачок», російські олігархи перетворилися тут на мішеннь номер один, і з ними явно збираються розібратися серйозно. А це, між іншим, означає, що для російських багатіїв буде закрито доступ не лише на фінансові ринки Великої Британії, але і до популярних офшорів британських володінь, таких як Кайманові або Британські Віргінські острови. Доводиться виводити звідти нажиті непосильною працею валютні мільярди, але постає питання, а куди їх подіти. Якщо вже сам Путін через своїх довірених осіб на кшталт віолончеліста Ролдугіна, вважає за краще зберігати свої мільярди за межами Росії, то іншим сам Бог велів.

Тільки ось вибір невеликий. До Китаю стрьомно: там усі валютні операції жорстко контролюються державою. До Європи з її жорсткістю фінансового контролю теж не можна, і тим паче не можна до США з їхніми фінансовими санкціями. Залишаються лише нафтові монархії Перської затоки, та й з ними Росія ризикує посваритися через свою підтримки Ірану та Асада. А Ольга Литвиненко може виявитися далеко не єдиною, хто накатає мотивовану «тєлєгу» британським й американським правоохоронним органам на путінських друзів, які багато кого образили і в Росії, і у світі.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments