Будь другом
(або одне важливе правило поведінки в карантин)
Є в багатьох українців одна дивна, настирна і шкідлива риса, про яку варто сьогодні згадати. Хороші й добрі люди раптом починають підсміюватися над чиєюсь обережністю і закликати до дій, які адресат точно не хоче робити. Часто ця фраза іще починається зі слів — будь другом!
У поганих російських фільмах є чимало сцен, де героя вмовляють випити. Всупереч усім відмовкам — робота, здоров'я, залежність, друзі наполягають. На жаль, таке трапляється й у житті, і не лише в росії. І доводиться сперечатися, ризикувати або і шкодити здоров'ю, роботі, здоровому способу життя.
Іще один приклад — паски безпеки. Проведіть експеримент: сядьте на заднє сидіння автівки й пристебніться. Дев’ять із десяти водіїв візьмуть вас на кпини “Що, боїшся; та я добре вожу; я ж не пристібаюся; в мене є затулка, воно не пікатиме” - ось кілька типових фраз, що ви їх почуєте. І не розповідайте їм статистику чи практику всього цивілізованого світу, не почують.
Тепер от карантин. Я не належу до панікерів. У дитинстві тато розповів мені повчальну історію про те, що під час кораблетрощі на борту іноді вбивали панікерів. Своєю поведінкою вони заважали іншим рятуватися, от капітан і прибирав загрозу. І часто всі крім панікера — виживали. Проте є різниця між панікою й обережною поведінкою. І карантин якраз розумний спосіб запобігти дуже реальній небезпеці.
“Ідемо на каву”, - каже мені товариш. А я кажу, що не піду, бо не ходжу зараз по закладах громадського харчування, така моя реакція, такий мій вибір, так мені спокійніше.
“Будь другом, не піддавайся паніці, ідемо”, - чую у відповідь.
А як на мене, бути другом це якраз поважати право інших бути обережнішими ніж ви!
