Чи вийде Росія з полону фальшивої історичної пам’яті?
Соціологи незалежного від влади московського «Левада-Центру» в рамках довготривалої дослідницької програми «Радянська проста людина» провели чергове опитування з метою з’ясувати ставлення росіян до радянської влади кінця 1970-х – початку 1980-х і порівняти його зі ставленням до чинної зараз у Росії влади. З’ясувалося, що росіяни позитивніше ставляться до тодішньої, ніж до нинішньої влади. Респонденти найчастіше характеризували колишню владу як близьку народу (29%), сильну, міцну (25%) і справедливу (22%) (можна було обрати 5-6 характеристик). Про чинну владу опитані говорять як про корумповану (41%), далеку від народу, чужу (31%), бюрократичну (24%), недалекоглядну (19%). Справедливою, близькою народу і шанованою її назвали лише по 8% респондентів…
Звичайно, все пізнається у порівнянні, але ж кінець 1970-х – початок 1980-х – це апофеоз «розвиненого брежнєвізму» з усіма його «принадами».
Згадаймо: у 1979 році радянські офіцери і солдати (офіційно – «інструктори») ще воювали в Анголі, Мозамбіку, Ефіопії і вже воювали в Афганістані, до грудня – теж як «інструктори», а з грудня – як вже регулярні мотострілецькі, танкові, повітрянодесантні та військово-повітряні з’єднання і частини. Ці роки – це час, коли струмочок «вантажів 200» і похоронок, який не вщухав по Другій світовій війні майже ніколи, перетворився на криваву річку…
Згадаймо і те, що СРСР тоді очолював Леонід Брежнев. Ось що писав про цього діяча у щоденнику за 1978 рік заступник завідувача міжнародним відділом ЦК КПРС Анатолій Черняєв, у майбутньому – один із помічників Горбачова, колишній офіцер-фронтовик, історик за фахом: «Не только шофера такси, но цековские шофера смеются над всем этим, а некоторые вежливо выражают (в виде риторических вопросов – мол, не нарушается ли устав ордена "Победы") свое сомнение. Ощущение такое, будто живешь в атмосфере густого старческого маразма. и полного презрения к мнению народному. <…> Сегодня (в Красноярске) появилось еще одно культовое выражение "Это вам мой наказ", - сказал Леонид Ильич жителям города. Программа "Время" на 75 % заполнена вышеуказанной поездкой. Кажется, уже все Геркулесовы столпы политической пошлости давно пройдены, но каждый новый номер газеты убеждает в наличии неисчерпаемых резервов по этой части. <…> Но стоит посмотреть в телевизор, например, Брежнев награждал космонавтов, берет оторопь: состояние его такое, что, кажется, он не может даже понимать, о чем речь, своих собственных слов не слышит, не то, чтобы принимать государственные решения колоссальной важности. <…> Брежнева на торжествах по случаю 60-летия комсомола уже в открытую называют "великим вождем партии и народа". А он сидит – на экране телевизора – жалко и тупо улыбается, не очень, видимо, соображая что к чему, хлопает, когда его превозносят и славословят, оглядываясь при этом на своих коллег в президиуме. Мол, раз они хлопают – так и надо. Всем очевидно, что он не соображает, что произносит по бумажке…» А у наступні роки фізичний і розумовий стан лідера СРСР аж ніяк не покращився; невже ж цей персонаж й інші напівживі старці з політбюро були «близькі народу»?
Згадаймо і про стан тодішньої економіки. «86 кг. мяса на чеха в год. Первое место в мире. Штефанек (зам. международного отдела ЦК КПЧ) рассказал, что в ПБ обсуждался вопрос об увеличении потребления мяса еще на 1.5 кг. Но минздрав выступил против – вредно для здоровья нации. <…> У нас же 56 кг. мяса на душу. Да и то, должно быть, теоретически». Про критичний стан економіки говорилося навіть на пленумах ЦК КПРС: «Ростов-Дон: после вычета на ясли, детсады, на рестораны и т.п. в розничную продажу поступает из расчета 1.5 кг. на человека в год! Есть лучшие районы, но больше 7 кг. на душу в год нигде нет. <…> 120 млрд. рублей на сберкнижках, плюс около 40 млрд. рублей в кубышках. Товарной массой покрывается это на 40 %, да и то, как считают эту массу? – По стоимости продукции! Но ведь значительная ее часть не покупается, а остается на полках. (11.2 млрд. рублей потеряно государством на уценке товаров). Выход продолжают искать в повышении цен на товары "неширокого" потребления – на золото, хрусталь, машины и т.п. В результате богатые становятся богаче (потому, что золото, приобретенное сегодня, завтра еще больше дорожает, то же и с машинами и проч.). Усиливается разрыв в благосостоянии, недовольство, раздражение. А главное – ничего эти повышения за последние годы финансам не дали. <…> …Если в предыдущей пятилетке в общем итоге цены были снижены на 840 млн. рублей, то за 2 года этой пятилетки цены повышены на 1.400 млн. <…> Приводились ошеломляющие цифры, когда колхоз, совхоз, район, целая отрасль сельского хозяйства в области, давая продукции вдвое, втрое больше и, перевыполняя планы на 30-40%, с каждым годом становились все убыточнее, заканчивали свои годовые балансы с огромным дефицитом и попадали во все большие долги к государству. Потому, что новый трактор, например, производительнее, допустим на 15-20%, а стоит он вдвое дороже. Такое же положение с централизованным автотранспортом, удобрениями и проч. "услугами", которые оказывает селу промышленность. А у колхозов все меньше средств все это оплачивать.» - занотував у щоденнику Черняєв.
Іншими словами, маразматична нікчемність «кремлівських старців», які щедро нагороджували один одного та нездатні були реагувати на виклики ситуації, навіть на виступи психічно адекватних членів ЦК, була в 1978 році очевидною як розумним людям «нагорі», так і значній частині суспільства. Ну, а погіршення свого життя відчувала абсолютна більшість радянського суспільства. Тепер же навіть ті росіяни, хто все це відчув на собі, хто має пам’ятати, якою була радянська реальність (а це ті, кому за 50), нерідко високо оцінюють якості тодішньої влади. Зрозуміло, чому так вважає значна частина людей молодшого віку – телевізійна пропаганда дається взнаки. А от у тих, кому за 50, як бачимо, нерідко сформувалася соціально-міфологічна фальшива історична пам’ять, і в підсумку частка позитивних оцінок влади кінця 1970-х – початку 1980-х виявилася більшою за половину. А тому, скажімо, тільки 11% опитаних оцінили тодішню владу як кримінальну, корумповану, натомість 15% - як чесну, відкриту, 9% - як освічену, інтелігентну – і 6% як обмежену, нерозумну, і т.д., і т.ін..
Утім, опитування засвідчило хоча і слабенький, але позитивний момент. Частка позитивних визначень радянської влади (54%) наразі ненабагато, але менша, ніж у минулому опитуванні, і взагалі – найменша за 20 років. Що ж, якщо росіяни почали позбавлятися фальшивої історичної пам’яті, попри тиск пропаганди, – це добре. Бо поки радянське минуле є взірцем, Росія приречена блукати колами зачарованого історичного часу. Погано тільки, що такими темпами на усунення фальшивої історичної пам’яті потрібні десятиліття…
