Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Мій Луцьк

9 вересня, 2019 - 14:14

Сучасний світ пропонує активно подорожувати, і йому доступні чимало інструментів для того, щоб мандрівки були якомога зручнішими. Численні сайти, сторінки, додатки чи старі-добрі путівники прокладуть маршрут майже до будь-якого куточка землі. Втім, найцікавіша подорож завжди передбачає людей, які зустрінуть вас у місці призначення. І тут ідеться не про тренованих спеціалістів туристичної галузі, а про жителів того населеного пункту, який ви хочете відчути. Ще краще, якщо місцеві не просто розкажуть вам про цікавинки своєї архітектурно-культурної реальності, а візьмуть вас за руку і поведуть у світ, дивитися на нього із правильних ракурсів і чути його справжні звуки.

Якби ви попросили показати вам мій рідний Луцьк, то наша мандрівка розпочалася б на одній із його центральних вулиць — Крилова. Цією дорогою я щодня ходила до школи. Тут були мої кущі, листя яких я пригорщами зривала навесні, посипаючи собі шлях додому, за парканом куняв величезний пес, котрого слід було пройти швидко й непомітно, а звуки літнього бігу та футбольного м’яча довго коливалися луною поміж будинків. Школа, найстаріша в місті, стояла поряд зі зруйнованим єврейським кладовищем, і ми бачили його привидів, яким все ж не було до нас діла... На високих ялинах у внутрішньому дворі спали сови, а в лабіринтах під липовим листям сиділи ми.

Інколи, ввечері, я йшла цією дорогою з татом за руку. Він купував мені морозиво, яке, здавалося, не закінчувалося, і показував мені зорі, а потім, раптом, помічав поміж них інопланетний корабель, і я вже чимдуж поспішала сховатися в хаті.

Вузенькі центральні вулиці, пошарпані часом і пострадянською рекламою, теж приховують чимало чудес. Мощені польською трилінкою, уважному вони відкриють красу геометрії модернізму. Головним архітектором Луцька в 1930-х роках був непересічний Сергій Тимошенко — міністр шляхів в урядах УНР, сенатор у Речі Посполитій і поборник української ідеї. Сьогодні в місті залишилося понад десять будинків, споруджених за його проєктами, — світлові ліхтарі, балконні балюстради, делікатні фасади, продумані й функціональні елементи інтер’єру дивом пережили радянську епоху спрощення і тепер протистоять новітній епосі блискучого і пластикового «покращення».

Більшість туристів їдуть у Луцьк побачити замок Любарта. І він, безперечно, гідний цієї уваги. Проте раджу вам не поспішати і залишитися в його мурах на деякий час. Цей шляхетний замок височіє в самому серці міста, посеред гамірних доріг та перехресть. Нехай, крім своєї історії, він покаже вам плинність часу — десь на межі вічної тіні його башт і базарної метушні сьогодення...

Легенди Старого міста почитаєте в нових і красивих путівниках Луцького центру туристичної інформації, а я ще запрошую вас до музею Волинської ікони. Його скромна будівля містить у собі унікальні багатства, сакральна суть яких і сюжетна, і культурна. Насправді ж, — і про це не раз говорила Лариса Івшина — це міг би бути музей одного експонату — тисячолітньої ікони Холмської Божої Матері. Король Данило привіз її орієнтовно в 1223 — 1237 роках із Києва в засноване ним місто Холм. Упродовж століть ікона зникала і з’являлася знову, зцілювала, була коронована і розібрана, реставрована і, врешті, знайшла свій дім у музеї. Є тут і колекція робіт Йова Кондзелевича, і сотні інших порятованих ікон та історій. А ще — тут працюють люди, які люблять свою роботу і щоразу відкривають нові таємниці сакрального живопису, бо щойно ви зачините двері, як вони уже готують щось інше, ще цікавіше. Я і лучанам раджу бувати в музеї частіше, щоб не повторювати помилок єгиптян, котрі, живучи поруч із пірамідами, не бачили в них чуда.

У кожного міста є свої, невидимі стежки й настрої. Вони відрізняються від звичних доріг і туристичних гасел. Місто не подадуть вам із кавою, у легенді — не вмістять усю його магію. Якщо ж хочете його пізнати — не поспішайте і слухайте, і почуєте.

Анна ДАНИЛЬЧУК, проректорка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Фото Романа ПАВЛЮКА.

 

  • Цей матеріал вийшов у свіжому випуску журналу «Маршрут № 1. Луцьк». Ще більше цікавої інформації ви зможете отримати, замовивши глянець за посиланням https://day.kyiv.ua/uk/library/books/marshrut-no1-vypusk-72-73-luck
Новини партнерів

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ