Свидовець: влада «забула» про дію деяких законів?
Вітчизняні ЗМІ останнім часом дуже часто звертаються до теми будівництва курорту в гірському масиві Свидовець на Закарпатті. Одні відстоюють переваги забудови цієї території, інші ж застерігають про її небезпеку. Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» від початку появи ідеї із планування цього курорту закликає усі сторони відкинути емоції та говорити мовою фактів.
Процес планування та подальшого розвитку будь-якої території завжди матиме вплив на довкілля!
Головне завдання тих, хто займається таким плануванням - об’єктивно оцінити всі впливи, ризики та потенційні наслідки. Крім того, потрібно завжди мати план дій на випадок непередбачуваних ситуацій. Адже, як не крути, а за наслідки стихійних лих чи інших форс-мажорних обставин, платитиметься з держбюджету України. А він формується усіма регіонами України, тож платити за прорахунки якогось чиновника в одній області буде кожен громадянин.
Вітчизняна правова система доволі жорстко і недвозначно регламентує питання порядку планування територій. Якщо мова йде про особливо вразливі місцевості, то своєрідними дороговказами є закони «Про Генеральну схему планування території України», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про стратегічну екологічну оцінку» та інші.
Для того, щоб зрозуміти, що не так із плануванням курорту Свидовець, варто відкрити законодавство й пошукати відповіді на кілька питань.
1. Хто має право планувати розвиток цієї території, які документи це регулюють?
Головний документ це, звичайно, Конституція України. Відповідно до статті 13 – земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Отже, як бачимо, власність зобов’язує. Але власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Усі обмеження виписані в Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд», Земельним, Водним, Лісовим кодексами, кодексом про надра та іншими.
2. Які органи влади та органи самоврядування мають право розпоряджатися особливо цінними територіями Свидовця?
Йдеться про високогірну територію Закарпатської області (не плутати з однойменним селом на Чернігівщині).
Це частина Свидовецько-Покутсько-Мармароського округу Центральноєвропейської провінції Європейської широколистяної області. Таке визначення дається за геоботанічними характеристиками.
Загалом Свидовецький масив охоплює до 15 тисяч га (150 квадратних кілометрів). Цю територію планували об’єднати в однойменний національний природний парк. З 1974 року існував заказник Свидовецький, який включили до Карпатського біосферного заповідника.
Свидовецький масив - це гірська територія Карпат. Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначає, що схеми планування гірських територій Карпат розробляються за рішенням Кабінету Міністрів України (стаття 12).
Отже, у ситуації із плануванням території Свидовця, рішення про розробку містобудівної документації і саму містобудівну документацію повинен був здійснити Кабінет Міністрів.
3. Якими документами потрібно керуватися під час планування територій? Що таке детальний план території і що він має спільного із охороною довкілля?
Детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток місцевостей. У свою чергу планувальна організація території - це раціональне просторове з’єднання різноманітних функціонально-територіальних елементів (виробництва, розселення, природокористування), об’єднаних структурами управління з метою створення і підтримки повноцінного середовища мешкання людини.
Оцінка території з погляду програмних цілей розвитку суспільства і відповідних їм нормативів (соціальних, виробничих, містобудівних, тощо) дозволяє виявити всі об’єктивні закономірності взаємодії різних сфер життєдіяльності суспільства і здійснити в процесі містобудівного проектування моделювання планувальної організації території.
Отже саме у детальному плані території потрібно описати розвиток майбутнього курорту з огляду на його переваги, порівняти із розвитком об’єктів природно заповідного фонду, які планувались на цій території. Рекреація, яка здійснюється державними установами НПП, напряму наповнює місцеві та державні бюджети. Водночас планування курорту без чіткого бачення майбутніх інвесторів ставить під сумнів майбутню реалізацію їхніх намірів і відповідно їхню доцільність.
Таким чином районні державні адміністрації, які готували відповідну документацію, не мали повноважень розробляти та затверджувати один детальний план території із проектування майбутнього курорту в межах двох районів та й ще в межах гірських Карпат!
Саме це порушення було підставою звернення до суду про скасування затверджених детальних планів територій. З цією позицією погодився суд першої інстанції. Яке було ж наше здивування, коли апеляційні скарга базувалась повністю на процедурі оцінки впливу на довкілля (ОВД), яка на той час навіть не було розпочата, а суд апеляційної інстанції виніс рішення з огляду на процедуру ОВД, яка нічого спільного з ДПТ не має. Зараз справа перебуває на розгляді у Верховному суді.
Чому порушення закону під час розробки ДПТ території Свидовця намагаються пропхати під виглядом процедури ОВД, яку проходить документація зі спорудження курорту? Які ризики на майбутнє закладаються створенням такої незаконної правозастосовної практики? Чому одне не можна заміняти іншим? Про це читайте у наступних публікаціях.
