Всяка денаціоналізація зводиться до поганого виховання, до моральної недуги...
Олександр Потебня, видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф

«Ці світлини — ліки оптимізму і надії»

З фотовиставкою «Дня» в галереї мистецтв «Лавра» вже встигли ознайомитися понад тисячу киян та гостей міста

У київській міській галереї мистецтв «Лавра» (вул. Лаврська, 1) від самого ранку особливо затишна атмосфера. Сьогодні тут – перший день роботи Фотовиставки «Дня»-2017, на урочистому відкритті якої учора нагородили переможців. Вже від перших годин роботи експозиції сотні людей встигли ознайомитися з найкращими фотографіями країни. Тут чимало молоді, студентів, кияни та гості міста приходять цілими родинами.

 — Давно не була на виставках «Дня», здається, вже років п’ять. Тому особливо рада сьогодні потрапити сюди, та ще й у перший день роботи виставки, — говорить киянка Дарина. — Звичайно, рівень робіт значно виріс. Сама виставка за останні роки набула нечуваного масштабу. Війна є війна, і тому, зрозуміло, велика частина робіт тут з передової, з другої лінії оборони, з життя переселенців. Традиційно у виставках «Дня» цікаві текстівки до робіт, які допомагають додатково розкритися світлині. Багато з яких смішать, радують. Але є і такі роботи, які дуже гостро говорять самі за себе. Мене найбільше тішить всеохопність виставки — те, що є неймовірно сильні портретні роботи, багато одиничних влучних світлин, але є і цілі серії репортажів, де разом з героями ніби переживаєш їхні емоції».

Біля роботи «Капелан» Юрія Величка двоє пенсіонерів довго вдивляються в зображення священника на війні.

 — Картини про війну викликають у мене сльози. Всім нам хочеться миру й оптимізму. І «День» показує на виставці шлях до цього. Так, країна продовжує воювати і виборювати свою незалежність. Але всім нам, як я прочитала в анонсі до виставки, дійсно бракує «антидепресанту». І фотовиставка його пропонує, — говорить Марія Іванівна, яка вже три роки поспіль відвідує галерею мистецтв «Лавра» у перший день роботи експозиції фотовиставки «Дня». — Загалом, це колосальна робота. Ця виставка — щось неймовірне, що повинні побачити всі українці. Треба більше і більше реклами, зокрема на телебаченні, щоб абсолютно всі могли скористатися шансом і побачити ці роботи. А оце картина просто з моєї молодості. Автор Сергій Ковальчук – «Час ніби застиг». Зараз здається, що люди так не сидять і не спілкуються. Але сидять і говорять про майбутнє. Тут кожен знайде щось для себе.

У перший день роботи виставки на неї завітали відомі фотографи – минулорічні переможці. Євген Сосновський з Маріуполя, учасник фотоконкурсу «Дня», вчора не міг потрапити на відкриття, бо його не було в країні.

 — Сьогодні я мав можливість бути у Києві і відразу заїхав на виставку. Дуже приємно бачити тут чимало робіт знайомих фотографів, зокрема з Маріуполя, Аліни Комарової, Дар’ї Дунет. Дунет минулого року успішно виступила, і цього року перед тим як надсилати роботи, ми з нею зустрічалися і вона показала мені фотографію «Десь там війна» - я відразу сказав, що робота дуже цікава. І от саме ця робота отримала відразу три призи. Звичайно, тут багато війни, але навіть наші військові – оптимістичні на світлинах. Вони знають, за що боряться і чому обов’язково переможуть. І це правильно, що «День» зробив акцент на своєрідному «антидепресанті» для нації. Виставка витримана у стилі «Дня» - це все, що я можу сказати. А що таке стиль «Дня» - це стиль найкращого. Тому тут зараз представлена найпотужніша експозиція репортажної зйомки в Україні. Весною цього року виставка «Дня» вперше була в Маріуполі. Для міста це стало неймовірним сигналом підтримки – культурної і моральної. Я абсолютно переконаний, що кожне українське місто має прийняти у себе виставку «Дня».

Не встигаємо договорити з Євгеном Сосновським, як на виставку заходить ще один відомий фотограф, переможець минулого року – володар Призу Призів «Золотий день» Євген Малолєтка. «Вчора ніяк не міг приїхати на відкриття, хоча дуже хотів – був поза Києвом, - говорить фотограф вітаючись. – От сьогодні повернувся, і відразу до вас. Подивитися, чим здивуєте цього разу». Майже годину Євген уважно роздивляється експозицію. Дехто з відвідувачів впізнає минулорічного переможця, вітається чи просить з ним сфотографуватися. «Країна продовжує воювати, тому, зрозуміло, велика кількість робіт з війни, - ділиться враженнями фотограф. -  Головний акцент, як мені здалося, йде на війну. Хоча є й інші теми. Війна, на жаль, продовжується, це також ніби живий організм країни, і тому вона тут, на виставці «Дня». У своїх роботах я також показую ситуацію на Сході. Саме такі роботи і відібрав цього року на конкурс. Роботи цьогорічних переможців хороші, цікаві, сильні, тут є на що подивитися. Але в експозиції загалом також вистачає дуже і дуже потужних картин».

На фотовиставці «Дня», яка з 28 жовтня до 5 листопада триває у галереї мистецтв «Лавра», разом з неймовірно сильною експозицією – екстракт «антидепресанту» представлений також у книжках «Дня», які тут можна купити, у газеті, глянцю «Маршрут №1», - і відвідувачі цим користуються, передплачуючи видання відразу на рік. Поки що у рейтингах лідера продаж – книжкова новинка «Корона, або Спадщина королівства Руського». А ще – у живому спілкуванні з журналістами та авторами «Дня». Свято фотографії, яке вчора офіційно відкрилося, сьогодні продовжується і набирає обертів. Попри сильний, по-осінньому пронизливий дощ люди продовжують йти і йти на виставку. За своїм зарядом вражень та оптимізму.

ВРАЖЕННЯ

«СВІТЛИНИ СПОНУКАЮТЬ ЗАМИСЛИТИСЯ…»

Роксолана ЦВІГУН, заступник директор агрофірми «Ольгопіль»:

— Виставка відображає нашу реальність. На жаль, не кожен, хто перебуває подалі від лінії фронту, замислюється над тим, що відбувається. А коли дивишся на світлини, то дійсно починаєш розуміти, що живемо в дуже важкий час. І тому ця виставка дуже потрібна. І назва у вас правильна. Ми обрали для нагородження роботи «Якби ми були в НАТО…» Руслана Канюки та «Ігри героїв» Андрія Нестеренка. Також мене дуже вразив знімок військового з інвалідністю в басейні — складна фотографія. Сподобалося і багато веселих фото, а є такі, де вміло схоплено неповторну мить, як, наприклад, качка на воді (робота «Небесна Оболонь» Дмитра Десятерика — Ред.) або ріка в тумані («Жовтневий туман над Дніпром» Сергія Мірошника — Ред.)… Але загалом усі світлини дуже сильні.

«ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ ВАША ВИСТАВКА ПОБУВАЛА І В НАШИХ СТІНАХ»

Ганна СНІТКО, викладач Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

– Я оглянула виставку кілька разів і зрозуміла, за якою системою скомпоновано ці різноманітні роботи. Є дуже цікаві фото, надзвичайно щемливі… Мені, звичайно, найбільше запам’яталися світлини з учасниками АТО, з тими, хто отримав інвалідність. Роботи, на яких показано, як вони виходять з украй важкого стану і в яких серйозних змаганнях беруть участь. Причому вони такі життєрадісні! Хлопчик, який дає концерт на честь свого вбитого батька… Це все не залишає байдужим. Я пробувала «перемкнутися» на якісь «легші» фото — з жінками, дітьми, з чудернацькими сюжетами — і не можу. Мене все одно тягне до світлин, де зображено наш біль, — мимоволі ще раз пережити його...

У нашому ліцеї є власна галерея, де ми, крім суто художніх виставок, намагаємося проводити й фотохудожні, наприклад, цього року в нас уже була експозиція кримської фотохудожниці, присвячена Криму, який завжди з нами. Це також була тривожно-душевна виставка. Тож дуже хотілося б, щоб і ваша виставка побувала в наших стінах. Для того щоб пробуджувати в дітях глибинне духовне начало. Їм це дуже потрібно. Щоб не було таких випадків, як у Харкові, та й по всій країні ми стикаємося з таким… Хочеться повертати дітей до справжніх цінностей.

«НАЙБІЛЬШЕ ВРАЖАЮТЬ ФОТОГРАФІЇ З АТО»

Станіслав КУЛІШОВ, ліцеїст Київського військового ліцею імені Івана Богуна:

— Найбільше вражають фотографії з АТО, горе бабусь, дітей… Смерть солдатів, які воювали в зоні бойових дій… Хотів би відзначити роботу Олександра Клименка, на якій зображено бібліотеку, в якій книжки розкидано по підлозі, там ходять солдати, мабуть, перевіряють, чи нікого немає. Коли дивишся на цю фотографію, дуже шкода, що на ці книжки було витрачено багато грошей і зусиль, а зараз вони просто лежать нікому не потрібні… Це було витрачено на те, щоб діти навчалися, вдосконалювалися, набували нових знань, а ворог це зруйнував…

«ЗЛОВИТИ «ЖИВУ» МИТЬ — ЦЕ ВЕЛИКЕ МИСТЕЦТВО»

Світлана ГОРБУНОВА, бренд-менеджер фармацевтичної компанії «Натурфарм»:

— Найбільше вразили роботи про життя, про емоції, про миттєвості, які ми не завжди помічаємо у повсякденні. Я довго задивлялася на роботу, на якій качечка пливе по воді й залишає за собою слід («Небесна Оболонь» Дмитра Десятерика — Ред.). Вона ніби у воді, але складається враження, що то повітря. І це поєднання стихій зачаровує і змушує завмерти на місці із посмішкою на обличчі. Здавалося б, у кожного з нас є смартфони, і ми всі по-своєму фотокореспонденти, бо фотографуємо все, що нас оточує, але до такої майстерності ой як далеко. Зловити «живу» мить — це велике мистецтво. Тому, обираючи роботи для нагородження, ми віддавали перевагу «живим» емоціям. Зупинилися на 12-ти світлинах, автори яких отримали подарунки від нашої компанії. Усі обрані роботи випромінюють радість — і не даремно їх називають «антидепресантами» сьогодення. Наповнення виставки, як ніколи, відповідає її ідеї.

«ВСЕ, ЗАРАДИ ЧОГО УКРАЇНСЬКІ ЧОЛОВІКИ ТА ЖІНКИ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ПЕРЕДОВІЙ»

Олексій КОЛЕСНІКОВ, представник Асоціації «Українські імпортери побутової електроніки»:

– Фотовиставка є об'єктивним зрізом того, як і чим зараз живе Україна. Зі значної кількості фотографій з війни ми можемо побачити, що сьогодні є найважливішим, та зрозуміти справжню ціну свободи. Поруч із фотографіями захисників, серед яких, на жаль, є й загиблі, проілюстровано все те, заради чого українські чоловіки та жінки перебувають на передовій. Значення фотовиставки важко недооцінити, фото – це найбільш зрозумілий для людини спосіб передачі інформації, бо відображає і емоції, й обстановку, і події. Зафіксовані на фото миті історії не дозволяють нам забувати про те, що дійсно важливо.

«ВИСТАВКА СТИМУЛЮЄ РОЗВИТОК ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ»

Олександр ХАРЧЕНКО, генеральний директор ІА «Укрінформ» та Олександр ЛЯПІН, керівник фотослужби ІА «Укрінформ»:

– На деяких фотографіях жорстке відображення жорсткого життя. Зокрема, для себе ми відзначили роботу Юрія Величка «Світлодарська дуга». Ця робота справжня. На ній показано все як є, без будь-яких художніх домислів і емоцій. І це ще більше справляє враження. Здається, серія «Сходження» Величка дуже проста і не потребувала великих зусиль фотографа. Він просто піднявся разом із ветераном без ніг, який сходив на гору. І цей ветеран щодня, мабуть, так ходить, аби тренуватися. Це його рятує. Наш концепт: життя – сильніший художник, ніж людина, яка намагається художньо відобразити це життя. В Україні існує єдиний конкурс, який продовжується вже дев’ятнадцять років. Були інші конкурси, але вони не дотягували й до третього сезону. А Фотовиставка газети «День» живе і має своє обличчя. Вона здається масовою, тут немає «зірок» у журі. Ще один плюс – велика кількість призів. Це заохочує брати участь, це стимулює розвиток журналістської фотографії. Нам подобається, що цей конкурс є народним, сюди може потрапити як аматор, так і професіонал. І будь-хто з них може виграти.

«МИ НІКОЛИ НЕ ЗДАМОСЯ, А ТОМУ У НАС БУДЕ ВЕЛИКЕ МАЙБУТНЄ»

Віталій ФЕДОРОВИЧ, прес-секретар парку «Київська Русь»:

– У цей важкий час дуже важливо знайти позитив, і ми намагаємося його знайти у будь-яких проявах. На фотографії Руслана Канюки «Крізь час і простір» дитина з мечем у шоломі відтворює саме цей позитив. Погляд цієї дитини фантастичний, як і сама світлина. Ми не повинні забувати свою історію. Тут представлено багато фотографій з нашими мужніми воїнами, які воюють за нашу Україну. Вони – наші майбутні лідери. Сама фотовиставка сумна, бо показано багато людей, які живуть у зруйнованих містах. Неймовірно, але після тяжких подій молодь знаходить у собі сили розвиватися, боротися зі своїми травмами. Вразила фотографія, на якій показано дівчину, яка бореться із раком – «Красуня» Олександра Хоменка. Для мене основна тематика цієї виставки: ми ніколи не здамося, а тому у нас буде велике майбутнє. Фотовиставка газети «День» дуже важлива, бо люди повинні бачити, що на війні не тільки стріляють, а й роблять світлини, знаходять час для спілкування з тваринами. Є такі засоби масової інформації, які нас налаштовують на один напрям, але у нас він не один, у нас люди живуть по-різному.

«НА СВІТЛИНАХ МАЙБУТНЄ, ЩАСТЯ, ТУРБОТА, ПОВАГА»

Володимир СПІВАК, директор з корпоративних комунікацій та зв’язків з громадськістю Nestle в Україні:

– Ми обирали фотографії, керуючись стратегією компанії зі створення спільних цінностей – для бізнесу і для суспільства. Наша мета – покращувати якість життя і сприяти здоровому майбутньому наших споживачів. Тому художні роботи обирали такі, які ілюструють наше бачення та наші цінності. Сьогодні ми обрали фотографію Віктора Ковальчука «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…», на ній зародження життя. Дивлячись на цю світлину, маємо надію, що все у нашій країні буде добре. Роботу Марії Пошивайло, портрет «Нечупара», обрали з точки зору її художності. Третя фотографія-призер – «Перше знайомство» Дар'ї Дунет. На світлинах майбутнє, щастя, турбота, повага. У фотовиставці газети «День» беруть участь багато творчих людей. Думаємо, що це чудовий шанс для молодих фотографів, для аматорів розказати про себе суспільству. 

«КОЖНА РОБОТА ЩОСЬ ЗМІНЮЄ В ТОБІ»

Анна КУЗНЄЦОВА, куратор проекту Parfum büro – нішевої парфумерії України:

- На такій виставці я вперше, і складається враження, що за допомогою цих фото можна зазирнути в ті паралельні світи, про які навіть не підозрюємо. Ми знаємо, що відбувається зараз у країні, але ми не знаємо, як це відбувається. Відзначила фотографії на військову тематику. Що стосується інших робіт, дуже зворушують світлини дітей і людей похилого віку, вони дуже емоційні. Проводити подібні фотовиставки потрібно, бо у нас у країні багато талантів, про які просто ніхто не знає. Якщо не буде таких виставок, то ми і не дізнаємося про них. Кожна робота, після того як ти її переглядаєш, щось змінює в тобі, якось на тебе впливає. Прекрасна виставка, і я бажаю вам розвиватися далі.

«І НАСТРІЙ, І ПОЗИТИВ, І НАДІЯ»

Тетяна СИТНИЧЕНКО, маркетинг-фахівець компанії Canon:

- Попри велику кількість робіт, пов'язаних з АТО, багато світлин з гумором, а без гумору складно сприймати всі події, що відбуваються у нашому житті сьогодні. Особливо сподобалися роботи, які надихають, мотивують, показують незламний дух наших хлопців. Як би сумно все не здавалося на перший погляд, у цих роботах є набагато більше: і настрій, і позитив, і надія. Ці фото відбивають погляд людей на те, що відбувається, відтворюють нашу дійсність. Це квінтесенція того, що відбувається у нас в країні. Сподобалися роботи, пов'язані зі спортом, з досягненнями наших ветеранів, які не зламалися і продовжують займатися фізичною підготовкою. Дуже яскрава робота - «Динаміка проти статики» Володимира Тарасова, на якій зафіксований момент хлопка, але здається, що людина ширяє в повітрі. Вражають фотографії людей, які перебувають зараз на лінії фронту, з тваринами, їхня ніжність один до одного. Здається, що тварини допомагають хлопцям зберегти теплоту і людяність.

«У КОЖНОЇ СВІТЛИНИ Є СВОЯ ІСТОРІЯ»

Наталя БАЛАБАНОВА, директор Beauty Salon Natasha Balabanova:

- Я щороку беру участь у фотовиставці газети «День» як партнер і спостерігаю, чим жила Україна, як розвивається суспільство, як через погляд фотокореспондентів все це проявляється. Це хороша можливість побачити реальність, не ту ілюзорну, яка є в головах, а реальне життя. Територія війни, побут переселенців, настрій, діти, волонтери, тварини. Я вибрала роботу «Сила нації», вона якраз говорить про те, що, яка б ситуація не склалася, людина лізе по канату зі своєю надією жити повноцінно і чогось домагатися далі. Ця фотографія дуже глибока. Вона символізує сьогоднішній день через хлопця, який постраждав фізично, але його воля не зломлена, і він знаходить у собі сили йти далі. Ще дуже боляче було дивитися на фотографію Олександра Хоменка «Антон Дубишин». Я переглянула всі роботи, біля кожної зупинялася і відчула, що у кожного фото є своя історія. Фотовиставка газети «День» повертає кожного з нас через фотографію в реальний світ, який є, про який потрібно думати, співпереживати і підтримувати. Завдяки фотовиставці видно, як долучається суспільство, який волонтерський рух є навколо, як фонди підтримують сім'ї. Кожен долучається як може.

«ДЕНЬ» ФІКСУЄ ДЕНЬ

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, художній керівник театральної  майстерні «Сузір’я»:

— Перші рядки, які приходять на пам’ять, передивляючись ці чудові фотографії — Миколи Вінграновського: «Нам вічно треба небом жить, //По шию будучи в планеті!». Тут є і небо, і земля, тут є кохання, життя і смерть, випробування і радість. Виставка  дуже змістовна, хоча на  ній передано дуже багато болю, і це тому, що ми живемо  у час війни, а «День» фіксує день не прикрашаючи. Це чесний, відкритий, беззастережний, незангажований погляд, який дає надію на майбутнє, що воно у нас буде завтра  кращим, ніж сьогодні.

«ЦІ ФОТОГРАФІЇ НАДИХАЮТЬ»

Віктор КОНОВАЛ, голова Київської організації Національної спілки художників України:

— Приголомшливі враження від фотовиставки «Дня». Тут представлено різний сектор життя в нашій країні: починаючи від хроніки сьогодення, до робіт, які вражають своєю мистецькою глибиною і талантом. Дуже високий рівень світлин, цікава подача матеріалу. Часто не відразу можна зрозуміти, де світлини професіоналів, а де знімали аматори, зокрема діти. Окремі фотографії надихають, а є такі, що хочеться не просто дивитись, а уважно роздивлятися. Важко у такому розмаїтті вибрати найкращих, але ми вирішили відзначити призом і дипломом  Київської організації Національної спілки художників України світлину Олександра Дурманенка «Суперревізор»,  яка є зразком фотомистецтва» — викошене поле — й летить лелека…  Тут дуже образна світлина. Вона спонукає до роздумів і має філософський зміст, а ще дуже поетична, яка є зразком фотомистецтва.

«ВОНИ СИЛЬНІШІ ЗА СМЕРТЬ»

Едуард МИТНИЦЬКИЙ, художній керівник Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра:

— Кожен рік я з нетерпінням чекаю на фотовиставку «Дня», і завжди це цікава подія, що знайомить з оригінальними роботами. Тут можна побачити розмаїття  світлин і за ними уявити життя нашої країни у різних регіонах. Знаєте, мене вразили кілька світлин. Дуже сильне фото Олександра Клименка, коли на Майдані дружина Андрія Кизлюка прощається з чоловіком, військовим 72-ї бригади, який загинув у зоні АТО — тут стільки болю, і зовсім інша світлина — «Сила нації» (А. Чапала, з Полтави) — поранені бійці, які стали інвалідами, але вони сильніші за смерть! Мене здивував знімок «Третій рік війни», де автору (Руслан Канюка) вдалося зафільмувати мить генерала армії України  Віктора Муженка. Дивитися спокійно  це неможливо. Муженко не позує, він же не артист, але скільки там відчаю, болю… Треба зазначити, що рівень фоторобіт на цьогорічному вернісажі надзвичайно високий.

Я також великий шанувальник газети «День» — читаю ваше видання з першого випуску й донині. Особливо сильним і наповненим є п’ятничний номер газети. Вражає, як професійно висвітлюються теми політики, економіки, міжнародного життя, суспільства, культури. Всі життєві колізії, мистецькі й громадсько-політичні напрямки можна знайти у матеріалах «Дня». Газета не лише інформує, а й дає нам, читачам, можливість розмірковувати, і це мене дуже приваблює у вашому виданні. Бажаю вам триматися і продовжувати високо нести свій інформаційний прапор.

«ДИВИШСЯ І ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЧУЄШ МУЗИКУ…»

Ірина ПОЛСТЯНКІНА, директор Міжнародного благодійного фонду Конкурсу Володимира Горовиця:

— Ми дуже уважно роздивлялися всі представлені фотороботи. Деякі зі світлин хочеться прийти і ще подивитися. У цьому калейдоскопі можна побачити картину України. Багато фотографій на військову тематику, але вони не депресивні, а дуже об’єктивні, коли смуток і радість ходять поряд. З приємністю побачили роботу «Всередині музики» Олександра Зубкова, де зображено виступ студентів нашого Київського інституту музики ім. Р. Глієра, зокрема, Біг-бенду, яким керує чудовий джазовий музикант, один із найкращих трубачів України, диригент Денніс Аду. Дуже атмосферна фотографія. Дивишся і здається, що чуєш музику….

«ЯКІ ОБЛИЧЧЯ! ЯКІ ТАЛАНОВИТІ ФОТОГРАФІЇ МАЙСТРІВ!»

Алла СЕРГІЙКО, акторка Театру на Подолі:

— У мене шалене враження від побаченого. Стільки матеріалу, що це вражає. Мене переповнюють емоції, важко говорити… Які обличчя! Які талановиті фотографії майстрів! І як поєднується фантастична краса з жахами війни. На світлини бійців АТО, поранених та інвалідів я без сліз не можу дивитися. Вражає те, що навіть без рук і ніг ці хлопці посміхаються, вони такі сильні! І саме завдяки таким героям Україна вистоїть!

«МИ ПРАЦЮЄМО НА ОДНОМУ ВІЗУАЛЬНОМУ ПОЛІ МИСТЕЦТВА»

Наталія КОХАЛЬ, заступник голови Київської організації Національної спілки художників України:

— Нам дуже приємно, що редакція «Дня» запросила нашу Спілку підтримати ваш фотопроект. Для художників фотографія завжди поруч — ми працюємо на одному візуальному полі мистецтва. До речі, коли тільки винайшли фотографію, то майстри наслідували у своїх світлинах картини художників. Зараз світлини — це застиглі миті життя, а є й такі художники, які працюють у жанрі фотореалізму. Ми уважно подивилися вернісаж. Цікаво й дуже складно було обрати свого фаворита. Роботи цікаві, оригінальні, чимало світлин на військову тематику. Хочеться відзначити, що попри важкі часи, які нині випали на долю нашої держави, ця фотовиставка вселяє надію, що мир і спокій прийде на українську землю. Я вважаю, що «Суперревізор» Олександра Дурманенка несе позитив, і тому ми її відзначили призом. 

«У ПОХМУРИЙ ЖОВТНЕВИЙ ДЕНЬ МИ ПОБАЧИЛИ ПРОМІНЬ ПОЗИТИВУ»

Костянтин ЧЕРНЯВСЬКИЙ, відповідальний секретар Національної спілки художників України:

— Цей вернісаж висвітлює не лише проблеми, а тут фотомайстри зуміли передати колорит сьогодення. У похмурий жовтневий день ми побачили промінь позитиву — роботи дарують чимало цікавих вражень. Тут представлено світлини кращих фотомайстрів нашої країни. Ми вирішили нагородити цінним призом і грамотою Національної спілки художників України  Миколу Тимченка за роботу «Контраст» — тут є і настрій, і глибина, яскрава й образна світлина, дуже позитивна, а ще це мить нашої історії…   Також оригінальні роботи презентували юні фотографи — скільки експресії, драйву. Молодці!

«ВИСТАВКА,  ЯКА НІКОГО НЕ ЗАЛИШИТЬ БАЙДУЖИМ»

Лариса КАДОЧНИКОВА, акторка Національного театру ім. Лесі Українки:

— Виставка,  яка нікого не залишить байдужим. Виставка,  яка викликає біль і радість, смуток і надію… На багатьох світлинах — бійці АТО, і коли дивлюся на інвалідів й поранених на війні, то серце стискається. Боже, які світлі у них обличчя! І скільки болю, сліз, смертей  вони бачили! Як хочеться, щоб скоріше на нашу землю прийшов мир, щоб ці хлопці частіше посміхалися, створили родини, виховували дітей.  Я двічі обійшла всі зали, але знову повернулася до фото пораненого військовика, який відчепив протез і готується до спортивних змагань (автор світлини — Андрій Кравченко). Дивилася і не стримувала сліз. Хай буде щасливим цей сильний чоловік, який не шкодуючи себе захищав українську землю на Сході…

«КОЖНА СВІТЛИНА — ЦЕ МІНІ-ІСТОРІЯ»

Сергій ОЗІРЯНИЙ, актор Національного театру ім. Лесі Українки:

— Я вперше на фотовиставці й не можу приховати своїх відчуттів. Скільки емоцій викликають роботи, яке розмаїття сюжетів, жанрів, застиглих миттєвостей. Дивлюсь і дивуюсь, як вдалося схопити це — настрій, мить в обличчях людей, у природі… Я проголосував за світлину «Уламки цивілізації» (автор — Олександр Клименко) — розбомблений будинок у Мар’їнці, а на підлозі сотні книжок розкидано… А скільки цікавих облич — старих і дітей. Кожна світлина — це міні-історія. Хочу побажати фотомайстрам успіху.

«СУСПІЛЬСТВО ЙДЕ ВПЕРЕД І ВИСТАВКА «ДНЯ» – ТАК САМО»

Борис КОРПУСЕНКО, фотограф:

- На цих світлинах – знову війна, переселенці. Думаю, це добре. Коли попередня виставка «Дня» була у Чечельнику та Ольгополі Вінницької області, там одні люди питали: «Скільки вже можна про війну?» Інші, навпаки, казали: «Чого так мало про війну? Нехай люди бачать цього більше». Таке наше життя, від цього нікуди не подітися. І показувати війну на фото правильно, бо військові стоять на передовій для того, щоб тут люди жили добре. Людям треба нагадувати, що ми все-таки живемо у такому стані, коли у нас «сарай горить».

Враження від виставки класні. Щоразу виставки «Дня» не схожі одна на одну, але загалом все дуже професійно. Кожна фотографія – це емоція, шматочок життя. Класно, коли показують цілу серію фотографій, як, наприклад, роботи Квентіни Валеро з Іспанії. Бо однією фотографією не завжди можна передати цікаву історію.

Думаю, наше суспільство все-таки рухається далі, вперед, і ця виставка – так само. От легендарний фотограф Анрі Картьє-Брессон стверджував, що фотографія сама по собі його не цікавить – він просто хоче захопити шматочок реальності, а речі і люди кажуть самі за себе. Треба ловити, зупиняти надзвичайні миті життя. Доля секунди – і все, прекрасна мить пішла.

Вітаю Ларису Івшину, «День», вас усіх, що робите виставку, не дивлячись ні на що. Більше ніхто не робить таких проектів. Взагалі, думаю, що «День» є флагманом серед наших газет. А потім ще ця виставка поїде країною. І важливо, що люди з інших міст теж це побачать.

«Є РУХ ДО ЧОГОСЬ БІЛЬШ ПОЗИТИВНОГО»

Олег НИЧ, фотограф:

- Здається, це вже 12-й раз, коли беру участь у фотоконкурсі «Дня». Цього року приз від галереї «Лавра» отримала моя робота «Грайливий настрій». Назва цієї фотографії відображає її історію. Я знімав весілля, а герой цієї світлини, літній чоловік, дуже цікава й позитивна людина. Побачив, як я працюю, підійшов і спитав: «А чого ти нас не фотографуєш?» Почав фотографувати його з дружиною, вийшов цей кадр з поцілунком.

На цій виставці дуже подобається фотографія Артема Сліпачука, де зображений мурал в Авдіївці з портретом літньої жінки (місцевої вчительки української літератури Марини Марченко. – Ред.). Ця робота символізує людей, які перенесли страждання, місця, де відбувалися найжахливіші події цієї війни…

Ще мені запам’яталась фотографія Руслана Канюки «Якби ми були в НАТО…» На ній воїн з протезом йде повз плакат з інформацією про НАТО. Якщо говорити про газету «День» загалом, то вона надає правильний і всеохоплюючий аналіз ситуації у країні. Але часто відбувається так, що ситуацію аналізують одні люди, а рішення ухвалюють інші. Це символізує ця фотографія. Якби рішення приймали люди, які правильно аналізують ситуацію, то не було б відірваної руки у того хлопця і не було б згаданої фотографії з Авдіївки… Багато чого можна було б зробити зовсім інакше. Ми йдемо у певному напрямі, але через кров, війну та біль.

Наше суспільство, мабуть, таки має посттравматичний синдром. Що в цій експозиції, що у житті існує розділення: війна і не війна. Це спільне з минулорічною виставкою. А сам настрій трохи змінюється. Мені здається, є рух до чогось більш позитивного, хоча розділення на війну і не війну залишається. Проте світлини Анни Чапали, де зображені змагання «Сила нації» з воїнами-ветеранами, дають надію, що суспільство позбавиться посттравматичного синдрому.

«КОЖНЕ ФОТО ЗМУШУЄ ЗАДУМАТИСЯ НАД ТИМ, ЧИ ВСЕ ТИ РОБИШ ПРАВИЛЬНО»

Ігор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони та безпеки, політик:

- Фотовиставка «Дня» - це політичний, економічний, соціальний, військовий, релігійний зріз життя нашої країни. Тобто зріз того стану суспільства і держави, в якому ми перебуваємо. Дуже точний погляд, тому що є різні емоцій, різні обличчя, різні сфери діяльності людей, самі люди різні. Дуже цікаві фотографії, які корелюються з минулим і можливим розвитком ситуації в майбутньому. Величезна подяка Ларисі Івшиній і всьому колективу газети «День», тому що кожна відібрана фотографія це те, що створює інтелектуальний ком’юніті, еліту в гарному, прагматичному і позитивному розумінні цього слова. Ваша газета – це елітарний клуб, який немає нічого спільного з якимось гламурним життям. Ви продукуєте правильний підхід до формування інтелектуального середовища, яким воно повинно бути в ліберальній демократичній країні.

Кожне фото змушує задуматися на тим, чи все ти робиш правильно, чи всі твої зусилля гідні того, що люблять ті люди, які представлені на фотографіях. Величезна кількість облич, а очі (!) – це взагалі ключове. Безумовно, війна має свій вплив на те, що відбувається в Україні, тому що вона присутня в усіх фотографіях, можливо непрямо, але опосередковано точно. Це величезна трагедія для нашої країни, яка пов’язана з минулими роками, з тією політикою і тими людьми, які її формували. В будь-якій державі політичні особистості важливі, тому що те, що вони роблять має історичні наслідки для країні. І якщо ці дії є стратегічно неправильними і необґрунтованими, то наслідки можуть бути трагічними, що ми зараз власне і переживаємо. Помилкові рішення політиків в недалекому минулому призвели до того стану, в якому ми опинилися сьогодні.

Що мені запам’яталося? Це фото, де три політика стоять спиною і щось обговорюють між собою. Фото з літньою людиною. Наші хлопці, які втратили кінцівки на війні, але не втратили силу духа. Дивлячись на всі ці фото, розумієш, що є сила духу, є переконання, є любов до своєї землі і країни. Це також фото, де генерал Ігор Гордійчук співає гімн і тримає руку на серці, а поруч молода людина, яка хоче бути достойним того, з ким вона стоїть. Це такий зв'язок поколінь, духу, професійності, майстерності. Або фото, на якому розволочена снарядом броня бойової машини, а через неї погляд автора на весняну красу (трава, дерева, солдат на фоні). Є також фото, які вказують на те, що ми живемо в такому стані на сьогоднішній день, коли існує величезна кількість протиріч, які штучно привнесені для того, щоб просто заважати нам жити на нашій благодатній землі. Ми повинні їх прибрати, тому що вони штучні в багатьох вимірах, і в зовнішніх, і у внутрішніх.

«Я Б НАЗВАВ ЦЮ ФОТОВИСТАВКУ «ЛІКАМИ ВІД ЗВИКАННЯ»

Геннадій ДРУЗЕНКО, правник:

- Я б навіть назвав цю фотовиставку «ліками від звикання». Бо за ці чотири роки після початку Євромайдану ми звикли до речей, до яких не можна звикати: смерті, кривосуддя, несправедливості... Іноді навіть здається, що це якесь прокляття України і біг по колу, і ні тисячі життів, ні повстання мільйонів не можуть розірвати це коло. Разом з тим, традиційно в цих фотографіях є те, що так бракує українському інформаційному простору. Це гола правда, коли силою фактів і майстрів фото видно, що це не фотошоп з життя. Це цінно, тому що фотовиставка викликає справжні емоції і утримує нас від звикання. Особливо коли ти дивишся на подвиг військових без кінцівок, або щиру радість дітей. Тут і любов, і акції протесту, і війна, і незабутні світанки на Донбасі... Коли я продивлявся фото, то собі навіть тихенько поплакав, а десь і потішився. Все це освіжає затхлу атмосферу мікрофейсбук баталій, коли люди часто навіть забувають за що б’ються. Особлива подяка, звичайно, за фото, яке фактично є плодом роботи ПДМШ імені Миколи Пирогова. Ці дитячі обличчя, це те, за що варто боротися. Не знаю, чи ми «доробимо» цю країну, але ці обличчя показують, що є задля чого працювати, не покладаючи рук.

«ВРАЖАЮТЬ ІНВАЛІДИ ВІЙНИ»

Олександр МЕЛЬНИК, художник:

- Я завжди приходжу на вашу фотовиставку і мені здається, що краще чи сильніше вже нікуди, але кожного разу я йду з події з новими і свіжими враженнями. В країні відбуваються багато подій і змін і все це відображено на циз прекрасних фото. Найбільше, звичайно, мене вразило, коли почалася війна і звідти пішли страшні фоторепортажі. А зараз вражають інваліди цієї війни, їх сила духу, коли, наприклад, людина з однією рукою піднімає штангу. Прекрасні соціальні фото, які не можуть не радувати своєю естетикою і оптимізмом. Ви молодці, що тримаєте планку і кожного року пишете цю фотоісторію.  

Вадим Лубчак, Ольга Харченко, Олеся Шуткевич, Тетяна Поліщук, Марія Прокопенко, Іван Капсамун, «День». Олександра Кльосова, Літня школа журналістики «Дня» - 2017. Фото Миколи Тимченка, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів